H (латиниця)
| H | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Латинська абетка | ||||||
| A | B | C | D | E | F | G |
| H | I | J | K | L | M | N |
| O | P | Q | R | S | T | U |
| V | W | X | Y | Z | ||
| Додаткові і варіантні знаки |
||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ |
| Ā | Ă | Ą | Ç | Ć | Ĉ | Ċ |
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê |
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ |
| Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í |
| Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ |
| Ĵ | Ķ | Ļ | Ł | Ñ | Ń | Ņ |
| Ň | Ò | Ó | Ô | Õ | Ö | Ø |
| Ő | Œ | Ơ | Ŕ | Ř | ß | ſ |
| Ś | Ŝ | Ş | Š | Þ | Ţ | Ť |
| Ù | Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů |
| Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ý | Ŷ | Ÿ |
| Ź | Ż | Ž | ||||
H, h — восьма літера латинського алфавіту.
Зміст |
Використання[ред.]
В міжнародному фонетичному алфавіті різні форми написання цієї літери позначають два звуки. Мала літера [h] позначає глухий гортанний фрикативний, а велика [ʜ] - глухий надгортанний фрикативний. Надрядкове написання [ʰ] позначає аспірацію.
У польській мові літера h або сполучення літер ch передає глухий м'якопіднебінний фрикативний [x] за виключенням слів, що починаються з префіксу tysiąc- (напр. tysiąchektarowy)[1].
У чеській, словацькій, угорській, фінській мовах літера передає дзвінкий гортанний фрикативний звук [ɦ].
В англійській мові h може виступати як самостійна графема або в різних диграфах. Як самостійна графема, літера h або не читається (наприклад, у складах ah, ohm, ), або вимовляється як [h]). У диграфах H зустрічається: ch ([tʃ], [ʃ], [k], або [x]), gh (не читається, [ɡ], або [f]), ph ([f]), rh ([r]), sh ([ʃ]), th ([θ] або [ð][2]. В німецькій мові слідуючи за голосною, зазвичай не читається але позначає подовження голосної, в інших випадках читається як [h][3]. Так, наприклад у слові нім. erhöhen читається лише перша h.
В італійській мові h не має фонологічного значення. Найважливішим її використанням є розрізнення певних коротких слів, наприклад деякі форми теперішнього часу дієслова avere ('мати') (наприклад hanno — «вони мають» на противагу anno — «рік»), в коротких вигуках (oh, ehi), і диграфах ch [k] та gh [ɡ].
Передача в українській мові[ред.]
Згідно з § 87 українського правопису літера «h», як і «g», „звичайно передаються літерою «г»“ і «в окремих словах англійського походження h передається літерою х» [4].
Разом з тим акустичні дослідження показують, що найближчим українським відповідником англійського звуку [h] є український звук [х][5].
Способи кодування[ред.]
В юнікоді прописна H записується U+0048, а мала h — U+0068.
Код ASCII для великої H — 72, для малої h — 104; або у двійковій системі 01001000 та 01101000, відповідно.
Код EBCDIC для великої H — 200, для малої h — 136.
NCR код HTML та XML — «H» та «h» для великої та малої літер відповідно.
| Алфавіт НАТО | код Морзе | ||
| Hotel | |||
 |
 |
 |
 |
| Прапорний сигнал | Оптичний телеграф | ASL Manual | Шрифт Брайля |
Джерела[ред.]
- ↑ див. польський вікісловник
- ↑ матеріал англійської вікіпедії
- ↑ матеріал німецької вікіпедії
- ↑ Український Правопис, 2012
- ↑ Вакуленко М. Акустичний підхід до проблеми відтворення англійського звука [h] в українській мові // Наукові записки. – Випуск 89 (4). – Серія: Філологічні науки (мовознавство) : У 5 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – 364 с. – С. 290–295
