Глухий гортанний фрикативний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
МФА – номер 146
МФА – текст h
МФА – зображення {{{imagesize}}}
Кодування h
X-SAMPA h
Кіршенбаум h
Аудіо Прослухатиопис файлу

Глухий гортанний перехідний стан, який часто називають «фрикативним» — тип звука, що існує в деяких людських мовах, що часто виступає як приголосний, але інколи як голосний або проміжний між ними. Символ Міжнародного фонетичного алфавіту для цього звука — h, а відповідний символ X-SAMPA — h.

Хоча [h] описується як глухий голосний, тому що в багатьох мовах він не має місця й способу творення прототипного приголосного, він також не має висоти й ряду прототипного голосного:

« [h і ɦ] описуються як глухі, або придихові відповідники голосних, що йдуть за ними [, але] положення мовних органів […] часто просто таке, як в оточуючих звуків. […] Відповідно в таких випадках правильніше вважати h і ɦ сегментами, що мають лише ларингальну специфікацію, і є невизначениним за всіма іншими властивостями. Є інші мови [такі як гебрейська й арабська], у яких відзначається більша визначеність формантних частот звука h, що може означати наявність гортанної перепони пов'язаної з його вимовою.[1]
Оригінальний текст (англ.)

[h and ɦ] have been described as voiceless or breathy voiced counterparts of the vowels that follow them [but] the shape of the vocal tract […] is often simply that of the surrounding sounds. […] Accordingly, in such cases it is more appropriate to regard h and ɦ as segments that have only a laryngeal specification, and are unmarked for all other features. There are other languages [such as Hebrew and Arabic] which show a more definite displacement of the formant frequencies for h, suggesting it has a [glottal] constriction associated with its production.

 »

Властивості[ред.ред. код]

Властивості глухого гортанного фрикативного:

  • Тип фонації — глуха, тобто повітря проходить крізь голосові зв'язки, не спричиняючи вібрацію.
  • У деяких мовах він має звужену артикуляцію фрикативного приголосного. Проте в багатьох, якщо не більшості це перехідний стан гортані без способу творення, окрім типу фонації. Оскільки перепони для створення тертя в голосовому тракті нема, багато фонетистів більше не вважають h фрикативним. Однак термін «фрикативний» як правило зберігається з історичних причин.
  • Він може мати гортанне місце творення. Проте, він може не мати фрикативного творення, тоді термін «гортанний» означає, що він артикулюється голосовою щілиною, але це природа фонації, а не окрема артикуляція. Усі приголосні окрім гортанних і всі голосні мають окреме місце творення разом зі станом гортані. Як з усіма іншими приголосними, оточуючі голосні впливають на вимову [h], і [h] інколи описується як глухий голосний, що має місце творення оточуючих голосних.
  • Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
  • Оскільки він вимовляється в горлі, без ротового компонента, протиставлення центральний/боковий не стосується цього звука.
  • Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ladefoged, Peter & Ian Maddieson (1996). The sounds of the world's languages. Oxford: Blackwells. ISBN 0-631-19814-8