Історія освоєння мінеральних ресурсів Туркменістану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Туркменістан1.JPG

Історія освоєння мінеральних ресурсів Туркменістану

Початок використання корисних копалин датують V тис. до РХ Найбільш давнє поселення тих часів — Джейтун було збудоване з місцевої битої глини (пахси), а для розпису стін використовували мінеральні фарби. З енеоліт у (IV — III тис. до РХ) застосовували сирцеву цеглу, в III — II тис. до РХ на базі місцевих високопластичних глин розвивається гончарне виробництво, пізніше в будівництві використовували вапно з місцевих вапняків і доломітів, алебастр з гіпсу, ганч — обпалену суміш глини і гіпсу (городище Стара Ніса).

У Х — XI ст. з'являються споруди з обпаленої цегли, прикрашені полив'яною кольоровою цеглою. У XII — ХШ ст. широко використовується вапняк-черепашник, з якого побудовані караван-сараї і міста Талайхан-Ата, Шемахакала та інші. З XII ст. видобували сіль в Карлюкє (каршинська сіль), на озері Ер-Ойлан-Дуз в Бадхизі. Промисловий видобуток солі на узбережжі Каспію (шляхом випарювання) почато в першій половині XIX ст. З кінця XIX ст. ведеться видобуток гіпсу поблизу Красноводська. У цей же час будуються перші малопотужні цегельні заводи, починається промислове освоєння багатих родовищ глин.

Багатовікову історію в Туркменістані має видобуток нафти. Перші згадки про неї датуються ще XII ст. З XIII ст. на Небіт-Дазі відомий колодязний видобуток нафти. Перші свердловини з'являються в кінці XIX ст. на Челекені. У 1900 р. нафта добувалася 23 фірмами. Річний видобуток в 1910 р. досяг 144 тис. т. В 1930-і роки по ознаках давніх нафтових колодязів було відкрито Небіт-Дазьке родовище, що дозволило довести видобуток нафти в 1940 р. до 587 тис. т. В 1966 р. стало до ладу перше (Ачакське) родовище газу.

На початку XXI ст. найважливіші корисні копалини Туркменістану: нафта і горючий газ, гірничохімічна та індустріальна сировина, а також нерудні будівельні матеріали. На 2001 р. мінерально-сировинна база країни представлена 162 родовищами із затвердженими запасами. Частка гірничої промисловості у ВВП понад 21 %. Розвинуті нафтова і газова промисловість, видобуток і переробка гірничохімічної та індустріальної сировини, нерудних будівельних матеріалів, зокрема, каоліну і граніту. Туркменістан займає 4-е місце серед країн СНД за видобутком природного газу і 5-е за видобутком нафти. Маючи в своєму розпорядженні великі запаси природного газу (15-20 трлн. куб. м) і нафти (1,5-2,0 млрд т), Туркменістан висунувся в ряди важливих експортерів паливних ресурсів. Цей сектор формує приблизно 70 % ВНП.

Підготовку кадрів гірничого й геологічного профілю здійснюють в Туркменському політехнічному університеті та в Небітдазькому нафтогазовому інституті.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк: Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», УКЦентр, 2006. — 224 с. (ч. 1, ч. 2)
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.