Географія Ангільї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Ангільї Picto infobox map.png
Географічне положення Ангільї
Географічне положення Ангільї
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 18°15′ пн. ш. 63°10′ зх. д. / 18.250° пн. ш. 63.167° зх. д. / 18.250; -63.167
Територія
Площа 91 км² (227-ме)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 61 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип рівнинний, низовинний
Найвища точка пагорб Крокус-Гілл (65 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найбільше озеро Роад-Бей-Понд ( км²)
Інше
Природні ресурси кам'яна сіль, риба, лобстери
Стихійні лиха тропічні циклони
Екологічні проблеми дефіцит прісної води

Ангілья — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 91 км² (227-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 91 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни удвічі менша за площу території Голосіївського району міста Києва.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Ангілья (англ. Anguilla). Назва країни походить від слова що в декількох романських мовах означає вугра (ісп. anguila), імовірно, через вугроподібну форму острова.[2]

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Ангілья — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів на схід від острова Пуерто-Рико[3]. Ангілья на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[3]. Острів на північному заході відокремлений від Британських Віргінських островів протокою Анегада[en] (англ. Anegada Passage); на півдні — протокою Ангілья від французько-нідерландського острова Сен-Мартен. Загальна довжина морського узбережжя 61 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі[4]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час в Ангільї

Час в Ангільї: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[5].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Ангільї

Остров складається з коралових залишків та масивів вапняку. Піщані коралові пляжі.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Ангільї багаті на ряд корисних копалин: кам'яну сіль[6].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Ангільї

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — пагорб Крокус-Гілл (65 м), що утворює береговий кліф на півночі острова. Рельєф острова плаский низовинний.

Узбережжя[ред. | ред. код]

Загальна довжина морського узбережжя країни становить 65 км. Узбережжя переважно пологе й піщане. Численні затоки, Барнс, Літл, Рендеву, Шоал і Роад-Бейс. На ньому налічується 33 пляжі, чистий білий кораловий пісок яких приваблює численних туристів на цей тропічний острів. Узбережжя і красиві, незаймані пляжі є невід'ємною частиною туристичної економіки Ангільї. Через теплий клімат Ангільї, пляжі можна використовувати цілий рік.

Острови[ред. | ред. код]

Докладніше: Острови Ангільї

Територія Ангільї складається з великого острова Ангілья та 22 інших островів і острівців (Кей (острів)[en])[7], Більшість з них нежилі.


Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Ангільї

Територія Ангільї лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9]. За класифікацією Кеппена Ангілья має тропічний вологий і сухий клімат. Сухий клімат пом'якушєтсья північно-східними пасатами. Амплітуди температури повітря протягом року незначні. Середньодобові максимуми коливаються від приблизно 27 °C (80,6 °F) у грудні до 30 °C (86 °F) у липні. Кількість атмосферних опадів нестійка, в середньому близько 900 mm (35,4 in) на рік, найбільш вологі місяці — вересень і жовтень, а найсухіший лютий і березень. Ангілья вразлива до ураганів з червня по листопад, пік сезону серпня до середини жовтня. 1999 року острів зазнав шкоди від урагану Луїс[en].

Клімат Валлі
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 28 28 28 28 30 31 31 31 31 30 29 28 30
Середня температура, °C 26 26 26 27 27 28 29 29 29 28 27 26 27
Середній мінімум, °C 23 23 23 25 25 26 26 26 26 26 25 24 23
Норма опадів, мм 70 40 40 70 90 70 80 110 110 90 110 90 1020
Джерело: Weatherbase[10]

Ангілья не є самостійним членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), її інтереси в організації представляє Велика Британія[11].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні[1]. Через посушливий тропічний клімат і піщані ґрунти постійні водотоки на острові відсутні. Усі тимчасові потоки належать басейну Атлантичного океану. Найбільше озеро на острові — Роад-Бей-Понд.

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Ангільї

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Ангільї

Коралові і вапнякові схили Ангільї не надають належних умов для лісів, лісопарків, пасовищ, посівів або ріллі. Сухий клімат і збіднені ґрунти стримують розвиток товарного сільського господарства. Земельні ресурси Ангільї (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 0 %,
    • орні землі — 0 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 0 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 61,1 %;
  • скелі й соляні чеки — 38,9 %[1].
Див. також: Ліси Ангільї

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Ангільї

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[9]. Навколишні води багаті на рибу, омарів.


Охорона природи[ред. | ред. код]


Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Ангільї

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті урагани й тропічні шторми (з липня по жовтень)[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • існуючі запаси питної води іноді не можуть задовольнити зростаючий попит, в значній мірі через погану системи водопостачання.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Ангільї можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Anguilla, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Атлас світу, 2005
  4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  6. Ангілья // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  7. Складова англійських топонімів «кей» або «кі» (англ. cay, caye, key [ˈk], [ˈk]) використовується для позначення невеликих пласких піщаних острівців, оточених кораловими рифами в тропічних морях.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в г д ФГАМ, 1964
  10. Weatherbase: Historical Weather for The Valley. 
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333. 

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]