Економіка Туркменістану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економіка Туркменістану
Jack-up-rig-in-the-caspian-sea.JPG
Туркменська нафтовидобувна платформа у Каспійському морі
Валюта 1 туркменський манат = 100 тенне
Фінансовий рік календарний рік
Статистика
ВВП $95,5 млрд. (2016)
Ріст ВВП 6,2% (2016)
ВВП на душу населення $17,500 (2016)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 27,8 %, промисловість: 25,9 %, послуги: 47,4 % (2016)
Інфляція (ІСЦ) 3,6 % (2016)
Населення
поза межою бідності
0,2 % (2012)
Індекс Джіні 40,8 (1998)
Робоча сила 2,305 млн чол. (2013)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (48,2 %),
промисловість (14 %),
послуги (37,8 %) (2004)
Безробіття 11 % (2014)
Галузі виробництва природний газ, нафта, нафтопродукти, текстиль, харчова промисловість
Зовнішня діяльність
Експорт $6,987 млрд. (2016)
Експортні товари газ, сира нафта, нафтохімія, текстиль, бавовна
Партнери Flag of the People's Republic of China.svg КНР 70 %,
Туреччина Туреччина 5,3 %,
Італія Італія 5,3 %,
Flag of the People's Republic of China.svg КНР 4,5 %,
Росія Росія 4,1 % (2016)
Імпорт $5,001 млрд. (2016)
Імпортні товари машини та обладнання, хімікати, продукти харчування
Партнери Туреччина Туреччина 26,2 %
Росія Росія 10,5 %,
Японія Японія 8,6 %,
Німеччина Німеччина 8,2 %
Південна Корея Південна Корея 7,8 %
Flag of the People's Republic of China.svg КНР 7,2 %
Італія Італія 5,2 % (2016)
Державні фінанси
Борг $425,3 млн. (2016)
Доходи $4,629 млрд. (2016)
Витрати $5,086 млрд. (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Туркменістан — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: нафтогазодобувна та нафтопереробна, машинобудівна та металообробна, харчова, легка. Транспорт- автомобільний, залізничний, трубопровідний, морський, річковий. Гол. порт: Туркменбаші. Міжнародне летовище — в Ашгабаді.


Історія[ред.ред. код]

Протягом радянського періоду Туркменська РСР була джерелом сировини (головним чином бавовни і енергоносіїв), яка відправлялася в інші радянські республіки для переробки. До кінця 1991 Туркменістан ніколи не вів самостійної торгівлі з іншими країнами. У середині 1990-х років уряд активізував зовнішньоекономічну діяльність в таких секторах, як легка і харчова промисловість, розвідка і розробка енергетичних ресурсів.

У 1994 інфляція перевищила 2400%, а ВНП знизився за той же період на 50%. Тільки в 1995 уряд розпочав проведення поміркованих реформ по перебудові і розвитку економіки. У результаті рівень інфляції знизився до 100% на рік, але спад економіки тільки уповільнився. На кінець XX ст. у республіці проведена обмежена приватизація, в основному в сфері послуг. Промисловість, сільське господарство, енергетичний сектор, транспорт і комунікації знаходяться г.ч. в руках уряду. У 1991 трудові ресурси республіки становили 1,9 млн чол., з них 0,3 млн безробітних.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 2,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5%. ВВП на душу населення — $486. Прямі закордонні інвестиції — $ 2,7 млн. Імпорт — $ 69 млн. (г.ч. Україна — 16%; Туреччина — 13%; РФ — 11%; Німеччина — 6,9%; США — 6,4%). Експорт — $ 26,2 млн. (г.ч. Іран — 24%; Туреччина — 18%; Азербайджан — 6,9%; РФ — 4,7%; Таджикистан — 4,5%).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Найважливішим чинником економічного розвитку Туркменістану є водні ресурси, що контролюються міністерством меліорації і водних ресурсів. У його веденні знаходяться Каракумський канал, 44 районних і 5 обласних управлінь зрошувальними системами, понад 6 тис. км зрошувальних каналів, сотні насосних станцій і безліч інших гідротехнічних споруд. Ефективність їх водокористування низька.

Для її підвищення уряд у 1993 увів плату за воду. Вилучені кошти планували направити на потреби перебудови сільського господарства. Більша частина орних земель Туркменістану, площа яких становить майже 810 тис. га, використовується для вирощування бавовнику. З інших культур вирощуються кукурудза, дині, виноград і овочі. Незважаючи на різні плани передачі земель фермерам, сільське господарство в основному залишається в державному секторі економіки. Важливу роль відіграє тваринництво — розведення каракулевих овець, тонкорунних кіз, верблюдів і племінних коней.

У 1996 в Туркменістані було зроблено 111,2 тис. т м'яса, 754,8 тис. т молока і 273,1 млн штук яєць, що на душу населення становило 24,2 кг м'яса (при споживанні 42 кг), 164 кг молока (при споживанні 185 кг) і 54,6 штук яєць. У 1997 в колективних та індивідуальних господарствах країни нараховувалося 1155,6 тис. голів великої рогатої худоби (проти 829 тис. в 1991), 6138,2 тис. овець і кіз (5477 тис.), 105,6 тис. верблюдів (86,7 тис.), 38,7 тис. свиней (267 тис.), 4975 тис. голів домашніх птахів (7393 тис.). Провідне місце належить традиційній галузі тваринництва — вівчарству, на частку якого припадає бл. 30% валової продукції цієї галузі сільського господарства. За останні 10 років XX ст. поголів'я овець збільшилося на 33%, виробництво баранини — на 57%, а настриг вовни на 22%.

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловий розвиток сповільнюється через скорочення ринків збуту в країнах СНД і непередбачуваних стрибків світових цін на сировині. Як і в інших секторах народного господарства, уряд шукає вихід в співпраці з іноземними компаніями з метою модернізації виробництва. Однак не усунені бюрократичні складності таких контрактів в Туркменістані. Фактично розвиток відбувається головним чином в нафтовій промисловості і будівництві.

Енергетика[ред.ред. код]

Виробництво електроенергії в країні зросло з 12,8 млрд кВт·год в 1988 до 13,1 млрд кВт·год в 1992. У 2015 році виробництво електроенергії становило 21,18 млрд кВт·год

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.

Джерела[ред.ред. код]