Анджей Северин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджей Северин
пол. Andrzej Seweryn
JKRUK 20090827 ANDRZEJ SEWERYN SANATO BUSKO IMG 5280.jpg
Анджей Северин у 2009 році
Sociétaire of the Comédie-Française[d]
Ім'я при народженні Анджей Теодор Северин
пол. Andrzej Teodor Seweryn
Дата народження 25 січня 1946(1946-01-25) (73 роки)
Місце народження Гайльбронн, Баден-Вюртемберг, Німеччина
Громадянство Польща Польща
Професія актор, режисер
Alma mater Театральна академія імені Александра Зельверовича
Роки активності 1964 — наш час
Член у Польська академія знань
Діти Марія Северин[d]
IMDb ID 0786614
Автограф Andrzej Seweryn signature.svg
Нагороди та премії
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»defaultЗолота медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Commons-logo.svg Анджей Северин у Вікісховищі
Анджей Северин (серпень, 2007)
Зірка А. Северина на Алеі зірок в Лодзі
А. Северин і Д. Ольбрихський (квітень, 2012)
А. Северин на кінофестивалі у Гдині (вересень, 2016)

А́нджей Теодо́р Севери́н (пол. Andrzej Teodor Seweryn; нар. 25 січня 1946, Гайльбронн, Німеччина[1]) — польський театральний і кіноактор, кінорежисер.

Біографія та творча кар'єра[ред. | ред. код]

Анджей Теодор Северин народився 25 січня 1946 року в місті Гайльбронні, Німеччина. Його батьки Здзислав і Софія під час Другої світової війни були захоплені в полон і відправлені до трудового табору в Німеччині. Після народження Анджея вони повернулися в Польщу. У 1968 році Северин закінчив Академію драматичних мистецтв у Варшаві (зараз — Театральна академія імені Александра Зельверовича). У листопаді 1968 році Анджея Северина був заарештовано за виготовлення і розповсюдження листівок проти інтервенції країн Варшавського договору до Чехословаччини; був звільнений за амністією у липні 1969 року. У другій половині 1970-х років вів збір коштів для Комітету захисту робітників, перебуваючи під наглядом Служби безпеки ПНР[2].

15 серпня 1968 року він дебютував як театральний актор на сцені варшавського театру Атенеум[pl], до трупи якого входив до 1980 року[1]. У першій половині 1970-х років він викладав у варшавській Академію драматичних мистецтв[3].

Як кіноактор Аджей Северин знявся у багатьох фільмах Анджея Вайди. Славу йому принесла участь у фільмі Вайди «Земля обітована» (1975, за Владиславом Реймонтом). Потім Северин з успіхом зіграв ще в декількох фільмах режисера («Без наркозу», 1978; «Людина із заліза», 1981; «Дантон», 1982 та ін.). За роль у фільмі Вайди «Диригент» (1980) Северин отримав як найкращий актор Срібного лева на 30-му Берлінському міжнародному кінофестивалі[4]. Знімався також у стрічках Агнешки Голланд, Стівена Спілберга, Єжи Гоффмана та Анджея Жулавського та ін.

У 1980 році Анджей Северин виїхав до Франції через введення Воєнного стану у Польщі[3]. Він був актором французьких театрів та знімався у фільмах відомих західних кінорежисерів: Режиса Варньє («Жінка мого життя», 1986; «Індокитай», 1991), Пітера Брука («Махабхарата», 1990), Марко Беллоккьо («Навколо бажання», 1990) та ін. З 1993 виступав на сцені театру «Комеді Франсез» у Парижі та викладав у Національній школі мистецтв і техніки театру в Ліоні та у Паризькій консерваторії драматичного мистецтва (CNSAD)[5].

У 2010 році Анджей Северин повернувся до Польщі, мешкає у Варшаві. 1 січня 2011 він був призначений директором Польського театру у Варшаві[6].

Северин був також почесним членом Комітету підтримки Броніслава Коморовського перед президентськими виборами у 2010[7] та 2015 роках[8].

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[9]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Анджей Северин був одружений п'ять разів. Його перша дружина — Богуслава Блайфер[pl] (1970–1973); другою його дружиною була акторка Крістіна Янда (1974–1979), від якої він має доньку Марію Северин[pl]. Його третя дружина — Лоренс Бурділь (1982–1987), з якою має сина Яна, а з четвертою дружиною Мірель Маалуф — сина Максиміліана[10]. П'ята дружина актора у 2015 році — Катажина Кубацька[11].

Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]

Актор
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1964 ф Повернися, Беато! Beata Пупіль
1970 ф Польський альбом Album polski Томек
1973 тф Підземний перехід Przejscie podziemne
1974 ф Земля обітована Ziemia obiecana Макс Баум
1975 с Директори Dyrektorzy інженер Кшиштоф Шимчак
1975 ф Картинки з життя Obrazki z zycia письменник
1975 ф Ночі і дні Noce i dnie Ансельм Остренський
1975 ф Обпало листя з дерев Opadly liscie z drzew Смуклі
19761977 с Польські дороги Polskie drogi штурмбанфюрер Кліфорн
1977 ф Кордон Granica Зенон Жембевіч
1977 тф Довга шлюбна ніч Dluga noc poslubna
1978 ф Без наркозу Bez znieczulenia Єжи Росчижевський
1978 ф Диявол Bestia священик
1978 ф Роман і Магда Roman i Magda Роман Барвінський
1978 с Сім'я Поланецьких Rodzina Polanieckich Букацький
1979 ф Ґолем Golem лікар, «творець» Перната
1979 ф Диригент Dyrygent Адам П'єтрик
1979 ф Кунфу Kung-fu Марек Камінський
1981 ф Дитячі питання Dziecinne pytania Богдан
1981 тф Пер Гюнт Peer Gynt кухар / власник Аґстада / батько нареченої
1981 ф Людина із заліза Czlowiek z zelaza капітан Вірський
1982 ф Роза Roza
1983 ф Дантон Danton Франсуа-Луї Бурдон
1983 ф Мариня Marynia Едвард Букацький
1986 ф Жінка мого життя La femme de ma vie Бернар
1986 ф Хто надто багато цілується… Qui trop embrasse... Марк
1986 ф Хвіст диявола La coda del diavolo The Pedlar
1987 ф На срібній планеті Na srebrnym globie Марек
1989 с Махабхарата The Mahabharata Yudhishthira
1989 тф Французька революція La révolution française Робесп'єр
1990 тф Добра людина із Сезуана La bonne âme du Setchouan Ванг
1991 с Наполеон в Європі Napoléon et l'Europe
1991 ф Вирок La condanna Джованні
1992 ф Індокитай Indochine Гебрард
1992 кф Обмін L'échange
1993 ф Амок Amok Штайнер
1993 ф Список Шиндлера Schindler's List Юліан Шернер
1994 тф Подорож на схід Podróz na wschód Якуб
1995 ф Повне затьмарення Total Eclipse містер Маут де Флервіль
1997 ф Війна Люсі Lucie Aubrac лейтенант Шьондорф
1997 ф Генеалогія злочину Généalogies d'un crime Крістіан
1998 ф Білборд Billboard менеджер агентства
1999 тф Біґда йде! Bigda idzie спікер Стаховський
1999 ф Вогнем і мечем Ogniem i mieczem Ярема Вишневецький
1999 ф Пан Тадеуш Pan Tadeusz суддя Сопліка
2000 ф Предстоятель. Три тисячі років Prymas. Trzy lata z tysiąca кардинал Стефан Вишинський
2002 ф Помста Zemsta регент Мільчек
2003 тф Дон Жуан Dom Juan Дон Жуан
2004 ф Точна копія À ton image професор Кардоз
2006 ф Хто ніколи не жив Kto nigdy nie zyl ординатор
2007 с Команда Ekipa Юліан Щесни
2007 тф Сірано де Бержерак Cyrano de Bergerac Граф де Гіш
2007 ф Таємниці «Нічного дозору» Nightwatching Пірс Хассельбург
2008 ф Можливість острова La possibilité d'une île Слотан
2008 тф Фанні Fanny Панісс
20082009 с 39 з половиною 39 i pól театральний менеджер
2009 тф Смішні манірниці Les précieuses ridicules Маскарілль / ля Гранж
2010 ф Розочка Rózyczka Адам Варчевський
2011 ф Поглинання Uwiklanie Вітольд
2012 ф Ви ще нічого не бачили Vous n'avez encore rien vu Марцеллін
2013 ф Стерв'ятник Sep Реаторський
2016 ф Остання сім'я Ostatnia rodzina Здзіслав Бексінський
Режисер
  • 2006: Хто ніколи не жив... / Kto nigdy nie zyl...

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Анджея Северина[12]
Рік Категорія Фільм Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1980 Срібний ведмідь найкращому акторові Диригент Нагорода
Премія «Орли»
2001 Найкраща головна чоловіча роль Предстоятель. Три тисячі років Номінація
Московський міжнародний кінофестиваль
2006 Золотий Святий Георгій Хто ніколи не жив... Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
2016 Найкращий актор Остання сім'я Нагорода
Кінофестиваль у Гдині
2016 Найкращий актор Остання сім'я Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Анджей Северин на сайті filmpolski.pl (пол.). [доступ 8.12.2016].
  2. Filip Gańczak, Filmowcy w matni bezpieki, Prószyński i S-ka, Warszawa 2011, s. 174—200.
  3. а б Nota biograficzna w Encyklopedii Solidarności. Процитовано 8.12.2016. (пол.)
  4. Berlinale 1980: Prize Winners. berlinale.de. Процитовано 8.12.2016. 
  5. Andrzej Seweryn: Biographie (fr). comedie-francaise.fr. Архів оригіналу за 02.08.2016. Процитовано 8.12.2016. 
  6. Andrzej Sewerym. teatrpolski.waw.pl (pl). Процитовано 9.12.2016. 
  7. Komitet poparcia Bronisława Komorowskiego. onet.pl. 16 травня 2010. Процитовано 2015-03-21. 
  8. Barbara Sowa. Kto wszedł do komitetu poparcia Komorowskiego, a kto z niego wypadł? Cała lista. dziennik.pl. 16 березня 2015. Процитовано 9.12.2016. 
  9. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!
  10. „Życie na gorąco” nr 16 z 16 kwietnia 2015, s. 56–57.
  11. Edward Michocki. Życiorysy do nowych tablic katyńskich. mielec.pl. 12 квітня 2010. Архів оригіналу за 2015-02-18. Процитовано 2015-03-21. 
  12. Нагороди та номінації Анджея Северина на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]