Віктор Балаге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Балаге
Víctor Balaguer
[[Зображення:|250px|]]
Дата народження 11 грудня 1824(1824-12-11)
Місце народження Барселона
Дата смерті 14 січня 1901(1901-01-14) (76 років)
Місце смерті Мадрид, Іспанія[1][2]
Громадянство (підданство) Flag of Spain (1785-1873 and 1875-1931).svg Іспанія
Flag of Catalonia.svg Каталонія
Alma mater Барселонський університет
Мова творів Каталонська мова і іспанська мова[3]
Рід діяльності письменник
політик
Жанр поезія
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
Бюст Віктора Балаге у парку Парк-да-ла-Сьютаделя, Барселона

Ві́ктор Балаге́ (кат. Víctor Balaguer, *11 грудня 1824(18241211), Барселона — †14 січня 1901), каталонський та іспанський політик і письменник.

Народився у Барселоні 11 грудня 1824 року, отримав освіту в університеті рідного міста.

Його перший драматичний твір «Пепін горбатий» (ісп. Pepín el jorobado) був поставлений у театрі, коли Віктору Балаге було лише чотирнадцять років. У дев'ятнадцять років його було відзначено після постановки другої п'єси «Дон Енріке великодушний» (ісп. Don Enrique el Dadivoso).

З 1843 до 1868 рік Віктор Балаге був керівником Ліберальної партії в Барселоні, і як власник та редактор часопису «Ал-Кунсальє» (кат. El Conseller) багато зробив для зростання почуття патріотизму каталонців.

У 1857 р. Віктор Балаге написав свій перший вірш каталанською мовою, який присвятив Св. Діві Монсарратській. З того часу Віктор Балаге використовував творчий псевдонім «Трубадур з Монсаррату» (кат. Lo Trovador de Montserrat). У 1859 р. він допоміг відновити літературний конкурс «Квіткові ігри».

Віктор Балаге є одним з визначних істориків Каталонії — у 1860 р. іспанською мовою ним був написаний перший том «Історії Каталонії та Арагонського королівства» (ісп. Historia de Cataluña y de la Corona de Aragón), другий том вийшов друком у 1886 р.

Віктор Балаге певний час мешкав у Мадриді, де професійно займався політикою. У 1867 р. він виїхав на еміграцію до Провансу, у Францію, де познайомився з Фрідеріком Містралем, брав участь у русі фелібрів (літературний рух на підтримку відродження окситанської літератури та культури) і навіть обійняв посаду віце-президента в організації фелібрів.

Після висилки королеви Ізабелли II Іспанської, Віктор Балаге повернувся до Іспанії, став депутатом іспанського парламенту від міста Манреза, а у 18711872 р.р. був призначений спочатку міністром колоній іспанського уряду, а потім міністром фінансів. Пізніше обіймав посади віце-президента конгресу, згодом був сенатором.

Помер у Мадриді 14 січня 1901 р.

Творча спадщина[ред.ред. код]

П'єси іспанською мовою[ред.ред. код]

  • Pepín el Jorobado o el hijo de Carlomagno (1838 р.)
  • Enrique el Dadivoso (1847 р.)
  • Juan de Padilla (1848 р.)
  • Vifredo el Velloso (1849 р.)

Студії та есеї іспанською мовою[ред.ред. код]

Поезії та п'єси каталанською мовою[ред.ред. код]

  • Los trobadors moderns (1859 р.)
  • Lo trobador de Montserrat (1861 р.)
  • Esperances i records (1866 р.)
  • Don Joan de Serrallonga (1868 р.)
  • Los Pirineus (1893 р.)

Джерела і посилання[ред.ред. код]

  1. Record #119377756 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Manuel Ossorio y Bernard Balaguer (Víctor) // Ensayo de un catálogo de periodistas españoles del siglo XIX (ed. 1903) Мадрид: 1903. — С. 34.
  3. data.bnf.fr: open data platform — 2011.