Баренбойм Ісак Юлісович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісак Юлісович Баренбойм
Barenboim1.jpg
Народився 8 (21) жовтня 1910(1910-10-21)
Вознесенськ, (зараз
Миколаївська область)
Помер 27 серпня 1984(1984-08-27) (73 роки)
Київ
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність єврей
Науковий ступінь Кандидат технічних наук
Учасник Німецько-радянська війна
Військове звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів
Сталінська премія
Заслужений будівельник Української РСР

Меморіальна дошка у Києві
Могила Ісака Баренбойма

Баренбо́йм Іса́к Юлі́сович (8 (21) жовтня 1910(19101021), Вознесенськ — 27 серпня 1984, Київ) — інженер-будівельник мостів і доріг, Герой Соціалістичної Праці.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 (21 жовтня) 1910 року в місті Вознесенську Херсонської губернії (нині Миколаївської області) в родині службовця. Єврей.

З 1926 року навчався в Одеському суднобудівному училищі, потім — Одеському будівельному інституті за спеціальністю «будівництво доріг і мостів». Після закінчення інституту з 1930 року працював у Донбасі, начальник служби колії Донецьких міських залізниць. На початку 1930-х років один рік служив у інженерних військах РСЧА. В 1934 році переїхав до Києва і працював у Київському тресті гідротехнічних робіт інженером-проектантом, начальником будівництва набережної імені 9 січня. У 1938 році призначений начальником дільниці будівництва унікальної споруди — підводного тунелю через Дніпро.

Будівництво було перервано на початку німецько-радянської війни, частину споруд було підірвано, а готову ділянку тунелю затоплено. З працівників будівництва був сформований мостозагін № 2 Народного комісаріату шляхів сполучення, начальником якого був призначений Баренбойм. Загін діяв в інтересах Південно-Західного фронту.

У січні 1942 року було сформовано Управління військово-відбудовних і загороджувальних робіт № 3 (УВВР-3), яке відповідало за всі роботи з будівництва та відновлення залізничних магістралей в смузі Південного і Південно-Західного фронтів. Мостозагін № 2 був включений в нього в повному складі, таким чином Баренбойм з усіма своїми підлеглими зараховані до Червоної армії. У 1942 році мостозагін в найкоротші вроки відновив розбомблений міст через річку Оскіл, потім — поромну залізничну переправу в Астрахані.

У ході зимового наступу радянських військ у січні 1943 мостозагону було доручено виконання наказу Державного Комітету оборони про відновлення залізничного моста через Дон біля хутора Ложки. Міст був відновлений у двомісячний термін, але в перший же день піддався масування нальоту ворожої авіації, в результаті прямих влучень звалилися два прольоти довжиною понад 300 метрів, загинуло більше 90 бійців. Баренбойм очолив роботи з відновлення мосту і за 16 днів він був знову відновлений. У ході Курської битви на чолі мостозагону працював над відновленням магістралі Білгород—Харків, у тому числі підірваного моста через річку Лопань. У вересні 1943 року мостозагін № 2 в лічені дні відновив міст через річку Ворскла в Полтаві.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943 року «за особливі заслуги в забезпеченні перевезень для фронту і народного господарства та видатні досягнення у відбудові залізничного господарства у важких умовах військового часу» полковнику технічних військ Ісаку Юлісовічу Баренбойму присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот».

У розпал битви за Дніпро на початку листопада 1943 року начальник УВВР-3 генерал П. О. Кабанов отримав наказ спорудити в 20-денний термін залізничний міст через Дніпро для забезпечення військ 1-го Українського фронту. Начальником найскладнішої ділянки будівництва був призначений Баренбойм. Міст був побудований за 14 діб. Потім мостозагін № 2 брав участь у спорудженні висоководного Дарницького та Подільського залізничних мостів через Дніпро. У складі УВВР-3 командир мостозагону № 2 Баренбойм воював до кінця війни.

Відразу після Перемоги полковник І. Ю. Баренбойм був демобілізований і повернувся разом з мостозагоном до Києва, зарахований до Наркомату шляхів сполучення СРСР. В 1945 році йому було присвоєно спеціальне персональне звання «генерал-директор шляхів та будівництва II рангу». У 1946 році призначений керуючим будівництвом Дарницького залізничного мосту в Києві. Там ним був вперше застосований метод «сліпих» гідронамивочних робіт.

З 1950 року до кінця життя працював керуючим «Мостотрест-1» у Києві. Перетворив цю організацію в найбільшу з мостобудівних організацій СРСР. Ним була створена школа українських мостобудівників, що отримала не лише загальносоюзне, а й світове визнання. Керував будівництвом унікального суцільнозварного мосту імені академіка Є. О. Патона в Києві, будівництвом ще трьох залізничних і одного метромоста через Дніпро. Усього «Мостотрест-1» під керівництвом Баренбойма спорудив близько трьох тисяч штучних споруд (залізничні та автомобільні мости, шляхопроводи, підземні переходи, транспортні багаторівневі розв'язки і тому подібне).

Жив у Києві. Раптово помер 27 серпня 1984 року (закупорка судин через відірваний тромб). Похований на Байковому цвинтарі Києва.

Відзнаки, пам'ять[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, Дружби Народів, медалями, знаком «Почесний залізничник».

Лауреат Сталінської премії 3 ступеня (1948). Лауреат премії Ради Міністрів СРСР (1966). Кандидат технічних наук (1965). Заслужений будівельник Української РСР (1963).

В 1984 році на честь Ісака Баренбойма в Києві названо вулицю[1]. На будинку № 5 по вулиці Паньківській у Києві встановлено на честь Баренбойма І. Ю. меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]