Б

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Cyrillic letter Be.png
Кирилиця
Слов'янські літери
А І Ќ
Б Ї У
В Й Ў
Г Ј Ф
Ґ К Х
Ѓ Л Ц
Д Љ Ч
Ђ М Џ
Е Н Ш
Ѐ Њ Щ
Є О Ъ
Ё П Ы
Ж Р Ь
З С Э
Ѕ Т Ю
И Ћ Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӏ Ҫ
Ӓ Ҋ Ҭ
Ә Қ Ӳ
Ӛ Ҟ Ӱ
Ӕ Ҡ Ӯ
Ғ Ӄ Ү
Ӷ Ҝ Ұ
Ҕ Ӆ Ҳ
Ӗ Ӎ Һ
Ҽ Ҥ Ҵ
Ҿ Ң Ӵ
Ӂ Ӊ Ҷ
Җ Ӈ Ӌ
Ӝ Ӧ Ҹ
Ҙ Ө Ӹ
Ӟ Ӫ Ҍ
Ӡ Ҩ Ӭ
Ӥ Ҧ
Ӣ Ҏ
Архаїчні літери
Ҁ ІА Ѯ
Ѹ Ѥ Ѱ
Ѡ Ѧ Ѳ
Ѿ Ѫ Ѵ
Ѻ Ѩ Ѷ
Ѣ Ѭ


Б — друга літера українського та ряду інших слов'янських алфавітів. Є в усіх алфавітах, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. У старослов'янській азбуці називалась «буки». За формою накреслення — видозмінена кирилична буква, що походить з грецької. Різне написання латинської В і слов'янської Б пояснюється тим, що римляни запозичили свій алфавіт у греків ще тоді, коли β означала звук «б».

Звук[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Видозміна знаку «Б» в різних системах письма.

Під час створення слов'янського алфавіту (IX століття) греки вимовляли β як «в», і так вона узвичаїлась у слов'янському алфавіті. На думку деяких дослідників, «Б» є видозміненим глаголичним знаком.

В староукраїнській графіці у зв'яз­ку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Б» вживала­ся в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Використання[ред.ред. код]

В сучасній українській мові цією літерою позначають «дзвінкий проривний губно-губний приголосний» звук, який виступає послідовно, незалежно від його позицій у слові й місця на­голосу.

«Б» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.

У старослов'янській кириличній писемності числового значення не мала, у глаго­лиці означала «два».

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «другий»: ложа «Б», розділ «б». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-Б клас, будинок 15-Б тощо

У музиці B (латинською транскрипцією) — буквене позначення звука сі-бемоль. Застосовується, зокрема, в назвах музичних творів для визначення тональності, наприклад концерт b-moll (сі-бемоль мінор) П. І. Чайковського та інші.

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий-
код
Вісімковий-
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1041 0411 002021 00000100 00010001
Мала 1073 0431 002061 00000100 00110001
ISO 8859-5 Велика 177 B1 261 10110001
Мала 209 B1 321 11010001
KOI 8 Велика 226 E2 342 11100010
Мала 194 C2 302 11000010
Windows 1251 Велика 193 C1 301 11000001
Мала 225 E1 341 11100001

Джерела[ред.ред. код]