Будинок Міла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок Міла

Casa Milà, general view.jpg

41°23′43″ пн. ш. 2°09′42″ сх. д. / 41.39527777777799855° пн. ш. 2.1616666666666999° сх. д. / 41.39527777777799855; 2.1616666666666999Координати: 41°23′43″ пн. ш. 2°09′42″ сх. д. / 41.39527777777799855° пн. ш. 2.1616666666666999° сх. д. / 41.39527777777799855; 2.1616666666666999
Країна Flag of Spain.svg Іспанія
Розташування Барселона[1]
Матеріал Камінь
Стиль Модерн
Архітектор Антоніо Гауді[2]
Статус (спадщини)
Світова спадщина ЮНЕСКО
Сайт lapedrera.com/ca/home

Будинок Міла. Карта розташування: Іспанія
Будинок Міла
Будинок Міла
Будинок Міла (Іспанія)
Будинок Міла у Вікісховищі?
Будинок Міла

Буди́нок Міла́ (кат. Casa Milà, читається Ка́за Міла́), відомий також під назвою Ла Педре́ра або Ла Падре́ра (кат. La Pedrera - «кар'єр»), — житловий будинок, побудований каталонським архітектором Антоніо Гауді у 19061910 (будівництво офіційно закінчилося у 1912). Розташований за адресою пр. Ґрасія, 92 у районі Барселони Ашямпла.

Проект[ред. | ред. код]

Будинок Міла — житловий будинок спроектований архітектором Антоніо Гауді для промисловця Пере Міла і його дружини та побудований у Барселоні в 1906-1910 роках. Це одна з визначних пам'яток каталонської столиці та найбільш зрілий і останній «світський» проект цього архітектора. Кам’яниця Міла, як задумав Гауді, мала бути відповіддю на брак цікавих будинків у місті. З погляду на презентабельність (будівля має вигляд потужного скелястого блоку) жителі Барселони назвали його Ля Педрера, що означає Каменярня.

У цьому проекті Гауді не використовував, або використовував мінімально, прямі лінії. Тому фасад будівлі нагадує схвильоване море. Виглядає важко і монументально хоч зведена з тонких вапнякових плит. Балкони прикрашають унікальні ковані з заліза балюстради у формі дикої гущавини. Прикрасами головного фасаду є також спеціально розміщені птахи, які мають створювати враження таких, що готуються до відльоту. Всередині будівлі видно, якого значення Гауді надавав деталям; кожна стеля має власну гіпсову форму. Заслуговують уваги також численні мозаїки і столярка. На даху архітектор створив димарі що формою нагадують дим. Проект цієї будівлі Гауді став новаторським для свого часу. У будинку продумана система природної вентиляції, що дозволяє відмовитися від кондиціонерів. Міжкімнатні перегородки у кожній з квартир будинку можна переміщати на свій розсуд, є підземний гараж. Будівля представляється собою залізобетонну конструкцію з тримальними колонами без тримальних і опорних стін. Усі вікна кімнат виходять на вулицю або у внутрішній двір кварталу, а вікна господарських приміщень і кімнат прислуги виходять в три внутрішніх дворики.

Будівництво Каса Міла не було закінчено повністю через суперечки з інвестором. Попри це будівля повсюдно вважається за найкращий витвір Гауді, в якому він повністю реалізував плоди свого досвіду.

Квартира на сьомому поверсі будівлі оформлена у стилі 20-х років XX століття і разом з горищним поверхом і терасою на даху доступна для відвідувачів. На інших поверхах розміщуються офіси, деякі квартири як і раніше займають жителі.

У 1984 році будинок став першою із споруд XX століття, яка була включена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред. | ред. код]

Під час громадянської війни в Іспанії, у будинку розмістилось керівництво Соціалістичної Об'єднаної партії Каталонії, чий генеральний секретар, Хуан Коморера і Солер розташовувався на першому поверсі.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]