Будинок Міла
| Будинок Міла | |
|---|---|
|
| |
| 41°23′43″ пн. ш. 2°09′42″ сх. д. / 41.39527777780577367° пн. ш. 2.1616666666944777° сх. д.Координати: 41°23′43″ пн. ш. 2°09′42″ сх. д. / 41.39527777780577367° пн. ш. 2.1616666666944777° сх. д. | |
| Країна |
 Іспанія[1][2][3] |
| Розташування | Ашямпла[3] |
| Площа | 0,5 гектар і 11,17 гектар |
| Матеріал | Камінь |
| Стиль | Модерн |
| Архітектор | Антоніо Гауді[2] |
| Дата будівництва | століття |
  Будинок Міла Будинок Міла (Іспанія) | |
| Будинок Міла у Вікісховищі? | |
Буди́нок Міла́ (кат. Casa Milà, читається Ка́за Міла́), відомий також під назвою Ла Педре́ра або Ла Падре́ра (кат. La Pedrera - «кар'єр»), — житловий будинок, побудований каталонським архітектором Антоніо Гауді у 1906–1910 (будівництво офіційно закінчилося у 1912). Розташований за адресою пр. Ґрасія, 92 у районі Барселони Ашямпла.
Зміст
Проект[ред. | ред. код]
Будинок Міла — житловий будинок спроектований архітектором Антоніо Гауді для промисловця Пере Міла і його дружини та побудований у Барселоні в 1906-1910 роках. Це одна з визначних пам'яток каталонської столиці та найбільш зрілий і останній «світський» проект цього архітектора. Кам’яниця Міла, як задумав Гауді, мала бути відповіддю на брак цікавих будинків у місті. З погляду на презентабельність (будівля має вигляд потужного скелястого блоку) жителі Барселони назвали його Ля Педрера, що означає Каменярня.
У цьому проекті Гауді не використовував, або використовував мінімально, прямі лінії. Тому фасад будівлі нагадує схвильоване море. Виглядає важко і монументально хоч зведена з тонких вапнякових плит. Балкони прикрашають унікальні ковані з заліза балюстради у формі дикої гущавини. Прикрасами головного фасаду є також спеціально розміщені птахи, які мають створювати враження таких, що готуються до відльоту. Всередині будівлі видно, якого значення Гауді надавав деталям; кожна стеля має власну гіпсову форму. Заслуговують уваги також численні мозаїки і столярка. На даху архітектор створив димарі що формою нагадують дим. Проект цієї будівлі Гауді став новаторським для свого часу. У будинку продумана система природної вентиляції, що дозволяє відмовитися від кондиціонерів. Міжкімнатні перегородки у кожній з квартир будинку можна переміщати на свій розсуд, є підземний гараж. Будівля представляється собою залізобетонну конструкцію з тримальними колонами без тримальних і опорних стін. Усі вікна кімнат виходять на вулицю або у внутрішній двір кварталу, а вікна господарських приміщень і кімнат прислуги виходять в три внутрішніх дворики.
Будівництво Каса Міла не було закінчено повністю через суперечки з інвестором. Попри це будівля повсюдно вважається за найкращий витвір Гауді, в якому він повністю реалізував плоди свого досвіду.
Квартира на сьомому поверсі будівлі оформлена у стилі 20-х років XX століття і разом з горищним поверхом і терасою на даху доступна для відвідувачів. На інших поверхах розміщуються офіси, деякі квартири як і раніше займають жителі.
У 1984 році будинок став першою із споруд XX століття, яка була включена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Історія[ред. | ред. код]
Під час громадянської війни в Іспанії, у будинку розмістилось керівництво Соціалістичної Об'єднаної партії Каталонії, чий генеральний секретар, Хуан Коморера і Солер розташовувався на першому поверсі.
Галерея[ред. | ред. код]
Будинок Міла
Тераса
Арки
Внутрішнє подвір'я
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Monuments database — 2017.
- ↑ а б https://www.iconichouses.org/houses
- ↑ а б archINFORM — 1994.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Будинок Міла |
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
