Василівська ротонда
| Василівська ротонда | |
|---|---|
 | |
| 50°50′53″ пн. ш. 24°19′20″ сх. д. / 50.84806° пн. ш. 24.32222° сх. д.Координати: 50°50′53″ пн. ш. 24°19′20″ сх. д. / 50.84806° пн. ш. 24.32222° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування | Україна, Володимир |
| Засновник | Роман Мстиславич — ? |
| Початок будівництва | кін. XII ст. |
| Кінець будівництва | 1901 рік |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | українська ґотика |
| Належність | УПЦ КП |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | вул. Василівська, 30 |
| Епонім | Василій Великий |
  Василівська ротонда (Волинська область) | |
 | |
 Василівська ротонда у Вікісховищі | |
Василівська ротонда — самобутня пам'ятка волинської сакральної архітектури кінця XII століття в місті Володимирі у місцевості Василівщина на передмісті Заріччя. Первісна будівля храму відрізнялася від нинішньої, являла собою суміш місцевої архітектурної традиції з елементами ґотики і романського стилю. Нинішній абрис з початку ХХ століття.
Належить до зразків храмобудівної діяльності князя Романа Мстиславича[1].
Історія[ред. | ред. код]
За переказами збудована в 992 році й висвячена на честь святого Василія, патрона Великого князя Київського Володимира, в подяку за перемогу над племінним об'єднанням хорватів. Зведена за короткий час самою дружиною[2][3].
Досі офіційно датувалася кінцем XIII — початком XIV століття за аналізом цегли, характером кладки тощо. Вперше це датування висловили Володимир Антонович і Адріян Прахов після обстеження церкви у 1886 році. Севастіян Косович, що мав візитаційний опис усіх володимирських церков з 1695 року вказував, що біля церкви був дім зі школою і шпиталем. На балці плебанії був напис, що свідчив: «сия церков была создана в 1419 году». Проте на думку польського дослідника Міхала Валіцького, що дослідив ротонду в 1925 році, церкву збудовано на рубежі ХІІ-ХІІІ століть і спочатку будівля була романського типу, а готична перебудова її здійснена пізніше (після 1523 року)[4]. Цього ж датування дотримувався і Борис Возницький. На його думку Василівська ротонда була збудована одночасно з іншими подібними будівлями Європи[5]. На раніше існування храму вказують і археологічні знахідки. Ймовірно, що на місці теперішньої Василівської ротонди існував давніший дерев'яний храм.
Перша документальна згадка про храм походить з 1523 року, в зв'язку з передачею королем Жиґимонтом І права подавання на Василівську церкву князеві Василеві Михайловичу Санґушку[6].
Під 1558 роком вперше згадується про те, що храм був кам'яним[7].
Лишається невідомою дата, коли права патрона церкви отримав господарський маршалок Петро Богданович Загоровський, однак у 1558 році він їх утратив. «Церков свєтого Василя мурованую в месте Володимерском з людми, землями» захопив князь Миколай Христофор Радивил. Збереглися неодноразові позови Петра Загоровського до Володимирського земського суду, в яких він позивав князів Миколая, Станіслава й Ольбрехта Миколайовичів Радзивилів намагаючись повернути церкву і засновану при ній обитель, що згадується єдиний раз під 1570 роком[8].
1585 року право подавання на Василівську церкву повернулося до Федора Загоровського. 1602-го Андрій і Олександр Загоровські скаржилися на київського унійного митрополита та володимирського і берестейського владику Іпатія (Потія), що попереднього року «наслав» своїх людей, які пограбували церкву і поглумилися над священиком[9].
З кінця XVII і до середини XIX століття ротонда знаходилася в запустінні. В 1844 році прибудовано нартекс, дах покрито бляхою. В 1900–1901 роках за проєктом російського архітектора К. Козлова абрис церкви перероблено в російсько-візантійському стилі. Добудовано ґанок, над нартексом з'явився другий ярус, де розташовано дзвони, увінчаний невеликою банею. Над ротондою збудовано цибулеподібний купол на барабані декорованому кокошниками.
З 1936 року парохом Василівської церкви був відомий композитор, диригент, публіцист і політичний діяч Михайло Тележинський[10].
Опис[ред. | ред. код]
Будівля центричного характеру в проєкції складається з восьми конх і двох прямокутних прибудов від заходу (ґанку з дзвіницею). Перекриття восьмипелюсткове склепінчате, апсиди — конхове. Підтримується підпружними арками, розпір від яких сприймається розміщеними зовні невисокими контрфорсами. Віконні прорізи декоровані символічними зображеннями сонця і місяця. Північна стіна прикрашена кам'яним порталом, західна — перспективним цегляним.
У стіні з північного боку знаходилася вмурована шиферна дошка з графіті, що зникла під час Першої світової війни. Напис доволі нерозбірливий. Ізмаїлу Срезневському вдалося відчитати « Помози Б(о)же ра(боу) (сво)єму … си крт в лђт(о) ŞΨБ». Останнє слово і літери вказують на 1194 рік, що дає змогу пов'язати зведення храму з будівельною діяльністю Романа Мстиславича[1].
Ймовірно послужила за взірець для каплиці-ротонди у Стовп'єнській вежі.
Була занесена до Державного реєстру національного культурного надбання під № 85/0[11].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Реконструкція первісного вигляду -
Вигляд церкви з другої половини XIX століття -
Північний портал, до 1914 року -
Вигляд Василівської ротонди, вдалині видніється собор Успіння Пресвятої Богородиці та Єпископський замочок (до 1917 року) -
Поземна проєкція, 1929 рік
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Іван Могитич. Василівська ротонда — лицарський храм Волині. — Луцьк, 2010.
- ↑ Ісаєвич Я. Д., Мартинюк А. І. Володимир-Волинський. Історико-краєзнавчий нарис. — Львів, 1983. — С. 22.
- ↑ Батюшков П. Н. Волынь, исторические судьбы Юго-Западного края. — Санкт-Петербург : Типография товарищества «Общественная Польза», 1888. (рос.)
- ↑ Michał Walicki. Średniowieczne cerkwie Włodzimierza // Rocznik Wołyński. — Równe : Nakład Wołyńskiego Zarządu okręgowego związku polskiego nauczycielstwa szkół powszechnych, 1931. — T. 2. (пол.)
- ↑ Новини з Володимир-Волинського[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ АЗР. — т. 2. — С. 154.
- ↑ ЦДІА України у Києві, ф. 27, оп. 1, спр. 1, арк. 131 зв.
- ↑ Сергій Горін. Монастирі західної Волині (Друга половина XV -перша половина XVII ст.). — Львів : Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2007. — C. 68.
- ↑ Архив ЮЗР, ч. І, т. 6. — С. 320–324.
- ↑ Шиманський П. Музична культура Волині 1 половини ХХ століття. — Луцьк, 2005.
- ↑ Волинська область[недоступне посилання з березня 2019]
Література[ред. | ред. код]
- Сергій Горін. Монастирі західної Волині (Друга половина XV — перша половина XVII ст.). — Львів, 2007. — ISBN 978-966-658-105-4.
- Іван Могитич. Василівська ротонда — лицарський храм Волині. — Луцьк, 2010.
- Володимир Січинський. Ротонди на Україні. — Київ: Київ-Друк, 1929.
- Святослав Терський. Княже місто Володимир. — Львів, 2010. ISBN 978-966-553-892-9.
- Олександр Цинкаловський. Старовинні пам'ятки Волині. — Торонто, 1975. [Архівовано 5 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Raczyński J., Walicki M. Z wycieczni naukowej zakładu architektury polskiej na Wołyniu // Przegląd historji sztuki. — Warszawa, 1929. — Zesz. 1-2. — S. 24-28. (пол.)
- Michał Walicki. Średniowieczne cerkwie Włodzimierza // Rocznik Wołyński. — Równe: Nakład Wołyńskiego Zarządu okręgowego związku polskiego nauczycielstwa szkół powszechnych, 1931. — T. 2. — S. 371–383. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Василівська ротонда |
- Церква св. Василя (ротонда) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на вебсайті Прадідівська слава [Архівовано 21 грудня 2012 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
