Вікно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вікно

Ві́кна— спеціально створювані прорізи у зовнішніх стінах будинків, призначені для освітлення, інсоляції та провітрювання приміщення. Вікна є головною (до 51 %) причиною тепловтрат у будівлях. Вони забезпечують надходження в приміщення світла і повітря, зв'язують внутрішній простір будівлі з навколишнім світом.

До вікон і світлових ліхтарів висувають вимоги забезпечення належної освітленості і вентиляції приміщень. Як огороджуючі конструкції вони повинні задовільняти теплотехнічні і звукоізоляційні вимоги. Розміри віконних прорізів і їхнє число визначаються необхідною освітленістю приміщень. У промислових будинках число віконних прорізів і їхні розміри залежать від ширини будинку і визначаються необхідною освітленістю в середніх прольотах. Розміри віконних прорізів за шириною бувають 200, 300, 400 і 600 см, за висотою – 240, 360, 480 і 600 см, а відстань від підлоги до низу віконного прорізу повинна бути 80 – 100 см. Віконні рами виготовляють з дерева, металу, залізобетону і пластмас.

Історичні відомості[ред.ред. код]

На ранньому етапі розвитку цивілізації вікон, як таких, не було. Давні помешкання усіх регіонів вікон не мали. Аж до Середньовіччя отворами в стінах були просто прорізи, які прикривали шкурами тварин чи тканиною. Для цієї мети використовували також волячий пухир, плівку, зняту з живота тварини, яка пропускала світло всередину житла.

У Стародавньому Римі використовували вікна без скла. Причому їхня форма була прямокутною, однак усередині вікна створювали спеціальні прикраси, у тому числі з каменю. Перші скляні вікна з'явилися в епоху Римської імперії, але дозволити собі таку розкіш могли лише дуже заможні громадяни.

На Русі в XI—XIII століттях склодуви освоїли техніку виготовлення товстостінних круглих вікон діаметром 20-30 см, для чого розплав скла виливали на металеву плиту. Також люди використовували слюдяні вікна, складені з оброблених шматочків слюди. Такі вікна пропускали більше світла порівняно з вікнами з каламутного товстого скла.

Віконні пройми у старовину часто зачиняли віконницями — дерев'яними дверцятами, які могли складатися з одної або двох стулок.

Види вікон[ред.ред. код]

  • Берлінське вікно — широке тристулкове вікно, зазвичай розміщене у внутрішньому кутку, слугує для освітлення приміщень, утворених перетином двох флігелів будинку.
  • Біфоріум — вікно з двома отворами, розділене колоною або стовпчиком. Існувало в романській культурі.
  • «Воляче око» — вікно овальної форми, розміщене над дверним отвором.
  • Віялове вікно — вікно, верхня частина якого складається з розміщених віялом секторів. Також прийшло з романської культури.
  • Венеційське (паладійське) вікно — широке аркове вікно, поділене на три частини.
  • Волокове вікно — маленьке прямокутне вікно, заввишки в діаметр колоди зрубу, завширшки до 3 метрів. Зсередини їх засували дерев'яними дощечками — во́локами, звідки і пішла назва.
  • Червоне вікно — вікно з рамою, обробленою косяками. Назву «червоне» вікно дістало не лише через те, що зазвичай ці вікна були оздоблені дерев'яною різьбою, а й через те, що через них проходило багато світла.
  • Мезонінне вікно — вікно, розміщене над основним рядом вікон для кращого освітлення.
  • Вікно другого світла — вікно в темному приміщенні, через яке падає світло з освітленого приміщення.
  • Окутне вікно — кутове вікно.
  • Троянда — велике кругле вікно над входом з ажурним переплетенням у вигляді променів, що радіально виходять із центру.
  • «Риб'ячий пухир» — віконний отвір складної криволінійної форми (у пізній готиці).
  • Сліпе вікно — ніша в стіні, що імітує віконний отвір.
  • Дахове́ вікно, голубни́к — вікно на схилі даху.
  • Флорентійське вікно — вікно, що складається з декількох арок, об'єднаних однією великою аркою.
  • Біфора — вікно, вертикально розділене колоною чи пілястром на два отвори з двома заокругленими чи гострими арками.

Сучасні вікна[ред.ред. код]

Вікно — це елемент стінної або покрівельної конструкції, призначений для зв'язування внутрішнього простору в будівлі з навколишнім світом, природного освітлення приміщень, їхньої вентиляції, захисту від атмосферних і шумових дій. Складається з віконного отвору з відкосами, віконного блоку, системи ущільнення монтажних швів, підвіконної дошки, деталей збіжника й облицювань; віконний блок — світлопрозора конструкція, призначена для природного освітлення приміщення, його вентиляції і захисту від атмосферних і шумових дій.

У сучасних вікнах використовують переважно склопакети, рідше (коли не потрібна теплоізоляція) — одиничне скло.

Вікна відрізняються:

  • за призначенням: для житлових, громадських, промислових будівель;
  • за конструкціями: з окремими рамами, зі спареними рамами, зі склопакетами;
  • за матеріалом: з дерева, металу (алюмінієві вікна, вікна з нержавіючої сталі), полівінілхлориду (ПВХ), склопластику (склокомпозиту), комбіновані дерев'яно-металеві, комбіновані дерев'яно-метало-пластикові.

Сучасні віконні рами мають спеціальні ущільнювачі, що дають змогу зробити мінімальними втрати тепла через щілини у вікнах, проте найефективніші вони у разі наявності в будинку системи припливної вентиляції. За відсутності подібних систем вікна бажано оснащувати системами провітрювання, які регулюють потік повітря.

Конструкція та її характеристика[ред.ред. код]

Віконні конструкції захищають житло від во́гкості, пилу, шуму, а також інших негативних чинників. Залежно від матеріалу, з якого виготовлена віконна конструкція, вікна мають різні характеристики за теплоізоляційними властивостями, шумоізоляцією, довговічністю, екологічністю та стійкістю до атмосферних впливів.

Сучасні вікна є досить складною конструкцією, що складається з таких елементів:

  • віконний профіль (віконна коробка і стулка)
  • внутрішнє заповнення (склопакет або ПВХ плита)
  • фурнітура (елементи замикання, віконні ручки, декоративні накладки на петлі)

За способом відчинення вікна поділяють на:

  • двосту́лкові, двопільні
  • поворотно-ухильні
  • нижньо- і верхньопідвісні
  • середньопідвісні
  • ухильні

Замірювання вікна[ред.ред. код]

Віконні отвори (прорізи) бувають трьох типів:

  • проріз із зовнішньою чвертю
  • проріз із внутрішньою чвертю
  • проріз без чверті

Залежно від варіанта віконного отвору вимірюють правильні розміри вікна.

Для отвору без чверті:

  • ширину віконного отвору визначають як відстань від одного вертикального відкосу вікна до іншого, мінус монтажний проміжок (він становить 15-20 мм з кожного боку залежно від кривини стін, відхилення від вертикалі). Вимірювання проводять ззовні вікна.
  • висота віконного отвору — це відстань від верхнього відкосу до зовнішнього водовідливу, яку вимірюють з боку вулиці, мінус монтажний проміжок (якщо вікно комплектують підставним профілем, то мінус висота цього профілю).
  • довжину підвіконня вимірюють по довжині старого підвіконня. Якщо підвіконня не встановлене, то за розміром від одного вертикального відкосу до іншого плюс від 50 до 100 мм на кожен бік.
  • ширина підвіконня — це відстань від його внутрішнього краю до рами вікна. Зазвичай ширину підвіконня вимірюють з урахуванням вильоту від стіни на 30~70 мм, тобто підвіконня не повинне перекривати радіатор опалювання.
  • довжину відливу вимірюють як відстань між бічними відкосами вікна з боку вулиці плюс 60~80 мм.
  • ширину відливу визначають від його зовнішнього краю до рами вікна. Відлив повинен виступати за зовнішню стіну на 30~50 мм.

Для отвору із зовнішньою та внутрішньою чвертю:

  • ширину віконного отвору визначають як відстань від одного вертикального відкосу вікна до іншого, плюс монтажний проміжок на захід у чверть (він становить від 25 до 40 мм на кожен бік залежно від глибини внутрішньої чверті). Вимірювання проводять ззовні вікна.
  • висота віконного отвору — це відстань від верхнього відкосу до зовнішнього водовідливу, яку вимірюють з боку вулиці, плюс захід у верхню чверть (якщо вікно комплектують підставними профілем, то відстань від відкосу до відливу і буде висотою вікна. Іноді під відливом є цементне стягування, його висота також впливає на розмір вікна).
  • довжину підвіконня вимірюють по довжині старого підвіконня, якщо підвіконня не встановлене, то за розміром від одного вертикального відкосу до іншого плюс від 50 до 100 мм на сторону.
  • ширина підвіконня — це відстань від його внутрішнього краю до рами вікна. Зазвичай підвіконня вимірюють з урахуванням вильоту від стіни на 30~70 мм, тобто підвіконня не повинне перекривати радіатор опалювання.
  • довжину відливу вимірюють як відстань між бічними відкосами вікна з боку вулиці, плюс 60~80 мм, в отворі із зовнішньою чвертю ширина вікна по суті і є довжиною водовідливу.
  • ширину відливу визначають від його зовнішнього краю до рами вікна. Відлив повинен виступати за зовнішню стіну на 30~50 мм.

Окремо для внутрішньої чверті потрібно пам'ятати, що вікно потрібно робити меншим настільки, щоб після його встановлення внутрішні чверті не заважали відчиняти його.

Декоративні вікна[ред.ред. код]

З давніх часів вікна були декоративним елементом будівлі, не менш важливим, ніж його двері. Іноді (такий підхід трапляється і зараз, наприклад, в лазнях) у них використовували спеціальне кольорове або напівпрозоре скло з нанесеним на ньому малюнком.

Готичне вікно

Форма вікон також дуже різна. Для середньовічних храмів типові аркові вікна, для класичної традиції, що йде від Паладіо, вікна поділені на три частини — термальні, або італійські.

В Україні найчастіше трапляються звичайні прямокутні вікна.

Вікна з ПВХ[ред.ред. код]

Вікна з погляду енергоощадливості[ред.ред. код]

Вікна є головною причиною небажаних тепловтрат взимку і теплонадходжень улітку. Визначальним у цьому є енергетична ефективність вікон.

Бум використання енергоефективних вікон у багатьох країнах світу почався від часу енергетичної кризи 70-х років. Енергоефективні конструкції, зокрема, вікна, почали застосовуватись в Україні спершу як крик моди, а згодом як цілеспрямована кампанія, що знаходить законодавче трактування і є ефективним засобом заощадження енергоресурсів.

Тенденції ринку[ред.ред. код]

Завдяки розробці підвищених нормативів опору теплопередачі захисних конструкцій житлових і громадських будівель, а також введенню обов'язкової сертифікації віконної продукції, випуск традиційних дерев'яних вікон в спарених (ОС) і роздільних палітурках (ОР) за ДЕСТ 11214-86 різко скоротився.

Водночас значно збільшилося використання вікон зі склопакетами, вікон з ПВХ і алюмінію, використання спеціальних покриттів, скла, плівок тощо.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Будинок Це незавершена стаття з будівництва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.