Глибока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Глибока
Glyboka gerb.png Glyboka prapor.png
Герб Глибокої Прапор Глибокої
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Глибоцький район
Рада Глибоцька селищна громада
Код КОАТУУ: 7321055100
Основні дані
Засноване 1438
Статус від 1956 року
Площа 7,22 [1] км²
Населення 9 474 (01.01.2016) [2]
Поштовий індекс 60400—60406
Телефонний код +380 3734
Географічні координати 48°05′23″ пн. ш. 25°55′42″ сх. д. / 48.08972° пн. ш. 25.92833° сх. д. / 48.08972; 25.92833Координати: 48°05′23″ пн. ш. 25°55′42″ сх. д. / 48.08972° пн. ш. 25.92833° сх. д. / 48.08972; 25.92833
Висота над рівнем моря 345 м
Водойма р. Дереглуй
Відстань
Найближча залізнична станція: Глибока-Буковинська
До обл. центру:
 - залізницею: 34 км
 - автошляхами: 30 км
Селищна влада
Адреса смт Глибока, вул. Шевченка, 1
Карта
Глибока is located in Україна
Глибока
Глибока
Глибока is located in Чернівецька область
Глибока
Глибока

Commons-logo.svg Глибока у Вікісховищі

Глибока19191940 роках Адинката) — селище міського типу у Чернівецькій області, центр Глибоцької селищної територіальної громади, центр Глибоцького району.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Глибоку датована 1438 роком. Вона подана, як запустіла місцевість на «Чорній Поляні», а в грамоті цього ж року молдавський господар Ілля I наділив місцевістю під назвою Глибока придворного суддю Петра Гудиму. Напевно, тоді і виникло село Глибока, назва якого походить від місця його розташування — селище лежить у глибокій улоговині.

1490 року в літописах згадується про те, що церква Глибокої увійшла до Радівецької єпархії, а в 1491 році молдавський господар Штефан ІІІ своєю грамотою ствердив передачу села Глибока придворному Юдці. Протягом довгого часу Глибока зі своїми землями і угіддями була власністю феодалів і монастирів, а поселення пребувало в особистій залежності від них.

В 1747 році в Глибоці проживало близько 30 сімей.

В 1774 році Глибока, як і вся Буковина, перейшла від Туреччини під владу Австрії. Село як і раніше часто перепродувалося поміщиками. За даними подвірних книг, у 1815 році в Глибоці був 131 двір, з них 13 пустувало, бо господарі залишили село через непосильні побори. Після реформи 1848 року, селяни Глибоки змушені були викуповувати свої землі. Лише у другій половині XIX ст. після відміни кріпосного права виникли сприятливі умови для економічного розвитку краю. 1857 року в селищі будується спиртовий завод, а в 1869 році починається будівництво залізниці Чернівці Вадул Сирет — Сучава — відтинку Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці, яка пройшла через Глибоку. В 1883 році відкрита станція Глибока-Буковинська.

На початку 1900 року в селі було 47 ремісників і 43 торговці. За переписом 1910 року в Глибоці нараховувалося 5549 оcіб. Переважна більшість селян займалася сільським господарством.

Літом 1906 року за допомогою пана Александра Скібневського був побудований та освячений римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Матері Божої Скорботної). В 1909 році було завершене будівництво православної церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яке тривало три роки.

У листопаді 1918 року Глибока була окупована румунськими боярами, тому її переіменували на Адинкату. Була заборонена українська мова, навчання велося румунською. 28 червня 1940 року Глибока ввійшла до УРСР. 8 квітня 1944 року Глибока була визволена від німецько-фашистських загарбників.

5 липня 1940 року створено Краснодубровську волость з центром в Глибоці. До її складу ввійшло 36 населених пунктів, які підпорядковувались 25 сільським радам. Восени цього ж року Краснодубровську волость було перейменовано на Глибоцький район.Першим сільським головою був обраний місцевий мешканець Нестор Ткачук.

Вже в 1944 році мешканці села отримали кредит від держави на суму 70 тис. карбованців на придбання худоби та сільськогосподарського реманенту.

В 1948 році організований перший колгосп. В 1947 році почали працювати маслозавод, побутовий комбінат та друкарня. В 1952 році введена в дію електростанціія. З 1953 року діє Будинок творчості дітей та юнацтва.

В 1956 році Глибока була переведена до категорії селища міського типу. З липня 1959 року по липень 1992 року до складу Глибоцької селищної ради входить село Димка.

У 1983-87 рр. прийняла перших пацієнтів нова лікарня.

Культура[ред.ред. код]

Глибока славиться своїми талантами далеко за межами селища, району, області. Зокрема, народний танцювальний колектив «Ізвораш», який очолює заслужений працівник культури Нагірний Георгій Іванович відомий далеко за межами України.Також Глибока славиться рок гуртом (нажаль назва невідома).

Пам'ятки[ред.ред. код]

1925
2008
  • Костел
  • Палац

Визначні місця[ред.ред. код]

  • Окрасою селища є центральний майдан, який обрамляють високі світлі будівлі, що надають Глибоці міського вигляду.
  • На майдані знаходиться пам'ятник Тарасу Шевченку, а поряд у скверику біля кінотеатру пам'ятник воїнам-афганцям.
  • На місці «Народного дому» — пам'ятник Борцям за волю України.

Відомі люди[ред.ред. код]

З селища вийшло досить багато відомих в Україні людей:

  • Іларій Данилович Окуневський — український громадський діяч на Буковині кінця ХІХ ст.
  • Домка Ботушанська — народна поетеса України.
  • Ярема Сергійович Канюк — український публіцист та поет.[3]
  • Анна-Дарія Іларіонівна Андрусяк — заслужена артистка України (2002), режисер.[4]
  • Григорій Тимофійович Безверхній — журналіст, поет, член спілки журналістів України, головний редактор Глибоцького районного радіомовлення.
  • Валерій Іванович Краснян - командир роти Добровольчого Українського Корпусу "Правий Сектор", учасника бойових дій на Сході України, «кіборг», позивний "Барс".
  • Григорій Іванович Нагірний - заслужений працівник культури, керівник народного аматорського ансамблю танцю “Ізвораш” Глибоцького районного будинку творчості і дозвілля.[5]
  • Рипужинська Лідія Іванівна - відома народна співачка та поетесса ХІХ-ХХ століття.

Митранюк Роман - один із основоположників фінансового розвитку Глибоки

Дідичі Глибокої[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Глибока – Енциклопедія Сучасної України
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  3. Канюк Ярема Сергійович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2016-01-14. 
  4. Андрусяк Анна-Дарія Іларіонівна - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2016-01-14. 
  5. gromady.cv.ua. gromady.cv.ua. Процитовано 2016-01-14. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.