Глухість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Voiceless
◌̥
Кодування
HTML (decimal) ̥
Юнікод (hex) U+0325

Глу́хість, глухота́ (англ. voicelessness) — у мовознавстві якість звуку, що вимовляється без гортанної вібрації; у фонетиці — тип фонації, що протистоїть дзвінкості тощо. Інколи розглядається як стан відсутності фонації як такої. Розрізняють глухі голосні (англ. voiceless vowels) і глухі приголосні (англ. voiceless consonants) звуки; вони складаються тільки з шуму. У Міжнародному фонетичному алфавіті глухота голосних і деяких приголосних позначається кільцеподібним діакритичним знаком ⟨◌̥⟩ під основним символом звуку (наприклад: [ḁ], [l̥], [ŋ̊]); для більшості глухих приголосних звуків існують окремі символи (наприклад: [p], [t], [k], [q], [f], [s]).

Глухі приголосні[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian (1996). The Sounds of the World's Languages. Oxford: Blackwell. ISBN 0-631-19814-8.