Г

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера Г
Cyrillic letter Ghe.png
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ
ОУ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ Ѥ Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

Г («ге») — літера кириличної абетки. Вона є у всіх алфавітах, створених на слов'яно-кириличній основі, у тому числі в українській абетці. Може бути великим і малим, мати рукописну й друковану форми.

В українській мові літера передає, як правило, приголосний [ɦ].

Історія[ред.ред. код]

Походить від літери Early Cyrillic letter Glagoli.png («глаголь») старослов'янської кириличної абетки, у якій утворена від грецько-візантійської літери Γ («гамма»). У глаголиці мала накреслення Glagolitic glagoli.svg. У кириличній буквеній цифірі числове значення — «3», у глаголичній — «4».

У староукраїнській графіці означала фарингальний задньоязиковий [ħ], а в складі диграфа кг передавала вибуховий [ɡ] в іншомовних словах (кгвалть, кганокь, паракграфь).

У зв'язку з наявністю різних писем, шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Г» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

В українській мові[ред.ред. код]

В сучасній українській мові цією літерою позначають фарингальний щілинний дзвінкий приголосний [ɦ] (гарно, геть, гнів). Тільки в словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дегтяр «г» знеголошується й може оглушуватися до звуку [ħ] ([лехкий], [вохкий], [к'іхт'і], [н'іхт'і], [дехт'ар]), але в абсолютному кінці слова дзвінкість зберігається (біг, сніг), як і в решті слів перед глухими (мигтіти, пругкий).[1]

У запозиченнях[ред.ред. код]

У словах іншомовного походження українська «г» може представляти різні звуки, це пов'язане не тільки з фонетикою мови-джерела, але й зі шляхами запозичення, а також традицій правопису.

  • Звук [g] — у всіх випадках. У чинному правописі паралельно з «г» цій функції вживають також «ґ», деякі проекти правопису приписують передавати [g] виключно літерою «ґ».
  • Звук [h] — у традиційному написанні низки слів (Гітлер, Робін Гуд, Гулль), а також у деяких проектах правопису. У чинному правописі паралельно вживають також літеру «х» (хайль, хакер, хобі, хокей, хот-дог);
  • Звук [ɣ] — на місці грецької γ (біологія, гамма, граматика), а також іспанської букви «g» (Че Гевара).
  • Густий придих на початку слів у грецизмах (Геракл, гіпотеза, Гомер, гомологія). У грецьких словах, запозичених прямо з новогрецької або через церковнослов'янську мову, придих не передають (Іраклій, історія, омонім);
  • Звук ɦ (Гаага, Гарлем)

Докладніше див. розділ Проблема «Г» і «Ґ»
Див. також Український правопис

В інших кириличних писемностях[ред.ред. код]

Слов'янські мови[ред.ред. код]

  • У білоруській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ].
  • У російській мові означає: 1) дзвінкий м'якопіднебінний проривний [ɡ] (у стані перед голосними й дзвінкими приголосними); 2) глухий м'якопіднебінний проривний [k] (перед глухими приголосними й наприкінці більшості слів); 3) дзвінкий губно-зубний фрикативний [v] (у закінченнях родового відмінка «-его», «-ого», а також у слові сегодня); 4) дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ] (у словах благо, Бог, Господь, иногда, когда, тогда та наприкінці слів у деяких діалектах).
  • У болгарській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний проривний [ɡ] (ґ).
  • У македонській абетці передає [ɡ], як і в болгарській. Див. також «ѓ»
  • У сербській кирилиці («вуковиці») передає [ɡ].

Неслов'янські мови[ред.ред. код]

Інше використання[ред.ред. код]

  • Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «четвертий»: розділ «г». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 5-Г клас, будинок 12-Г тощо
  • Зображення курсивної малої «г» з двома горизонтальними рисками з 1 березня 2004 року стало офіційним позначенням української гривні.
  • Велика Г — скорочене позначення приставки «гіга» у СІ (Гб — «гігабайт»).
  • Маленька г — скорочене позначення приставки «гекто» у СІ (га — «гектар»).
  • Маленька г — скорочене позначення грама.

Похідні літери[ред.ред. код]

Проблема «Г» і «Ґ»[ред.ред. код]

Після повернення літери «Ґ» до української абетки повстало питання розмежування їхніх функцій.

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1043 0413 002023 00000100 00010011
Мала 1075 0433 002063 00000100 00110011
ISO 8859-5 Велика 179 B3 263 10110011
Мала 211 D3 323 11010011
KOI-8 Велика 231 E7 347 11100111
Мала 199 C7 307 11000111
Windows-1251 Велика 196 C3 303 11000011
Мала 227 E3 343 11100011

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Орфоепічний словник / Укладач Погрібний М.І.,К.:Рад.школа, 1983. - 629с, сторінка 11, вимова приголосних звуків