Квітковський Денис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дени́с Васи́льович Квітко́вський
Дени́с Васи́льович Квітко́вський

Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg 4-й Голова ОУН Flag of OUN(640х480).jpg
Час на посаді:
4 листопада 1977 — 15 березня 1979
Попередник Олег Штуль-Жданович
Наступник Микола Васильович Плав'юк

Народився 22 травня 1909(1909-05-22)
Горішні Шерівці, нині Заставнівський район
Помер 15 березня 1979(1979-03-15) (69 років)
Детройт, США

Дени́с Васи́льович Квітко́вський (22 травня 1909, с. Горішні Шерівці, нині Заставнівський район — 15 березня 1979, Детройт) — український історик, адвокат, публіцист, педагог, видавець, політичний та громадський діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Денис Квітковський

Народився 22 травня 1909 року на Буковині, в селі Горішні Шерівці (тоді коронний край Герцогство Буковина, Австро-Угорщина, нині — село Заставнівського району Чернівецької області, Україна) у багатодітній сім'ї православного дяка.

Навчання[ред.ред. код]

Закінчив народну школу в м. Садгора (нині в межах м. Чернівці), українську гімназію у Чернівцях (1929). В 1929–1932 рр. навчався на правничому факультеті Чернівецького університету, у 1936 р. захистив докторську дисертацію. Був активістом студентського руху, членом крайової екзекутиви Організації Українських Націоналістів.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Один з найактивніших українських політиків Буковини. У 19341937 рр. — видавець і головний редактор чернівецького журналу «Самостійність», у 1931–1937 — співредактор тижневика «Самостійна Україна», 1932–1937 — власник адвокатської контори в Чернівцях.

Засуджений за проукраїнську політичну діяльність. У 1937–1938 рр. сидів у румунській в'язниці.

З 1940 р. — на еміграції, викладач Високої економічної школи у Мюнхені. Секретар Українського Національного Об'єднання (УНО) і співредактор її друкованого органу «Український вісник» (Берлін, серпень 1941— літо 1943).

1943 був заарештований гестапо у Львові, до кінця жовтня 1944 утримувався в тюрмі м. Потсдам, потім викладав вексельне право у Високій економічній школі в м. Мюнхен.

1946 опікувався створенням профспілки українських журналістів на еміграції, 1946–1948 вів Референтуру преси й пропаганди Проводу Українських Націоналістів; з 1947 — член ПУН ОУН.

Від 1949 проживав у США. Отримав другий докторат права і знову відкрив адвокатський офіс (1955). Голова організації «Самостійна Україна» і видавець її однойменного друкованого органу (Чикаго, 1976–1979).

У 19741977 рр. — перший заступник Голови ПУН. Після смерті О. Штуля-Ждановича в 1977 р. став Головою ПУН.

Співпрацював із Українським конгресовим комітетом Америки, Світовим конгресом вільних українців. У 1972–1974 — віце-президент Організації Державного Відродження України, у 1974—1976 її президент.

Помер 15 березня 1979 у м. Детройт (штат Мічиган); похований на українському цвинтарі св. Андрія у Баунд-Бруці поблизу Нью-Йорка (штат Нью-Джерсі).

Праці[ред.ред. код]

Автор багатьох статей у періодиці, зібраних у три книги «Мої міркування» (19931998), співавтор книги «Буковина — її минуле і сучасне» (1956). Друкувався в українських виданнях Німеччини, Франції, США і Канади. Укладач і редактор збірки матеріалів детройтського з'їзду «У 40-ліття ОУН» (1970), автор статей у збірниках, присвячених Є. Коновальцю та А. Мельнику (1974).

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник
Олег Штуль-Жданович
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg 4-й Голова ОУН
1977-1979
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg Наступник
Микола Плав'юк