Гіперальдостеронізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіперальдостеронізм
Аденома наднирника
Аденома наднирника
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 E26
DiseasesDB 6187
MedlinePlus 000330
eMedicine radio/354
MeSH D006929

Гіперальдостеронізм — патологічний стан, при якому визначається підвищена секреція альдостерону наднирниковими залозами.[1]

Етіологія[ред.ред. код]

У основі захворювання лежить надмірне виділення альдостерона корою наднирникової залози внаслідок наявності пухлини (первинний гіперальдостеронізм — синдром Кона) або внаслідок порушень ренін-ангіотензинової системи (вторинний гіперальдостеронізм).

Первинний гіперальдостеронізм[ред.ред. код]

Альдостерома належить до адренокортикальних аденом, тобто є доброякісною пухлиною, проте може зазнавати злоякісної трансформації. В більшості випадків захворюють молоді жінки, описані випадки альдостеронізма у дітей. Клінічні прояви визначаються дією альдостерона.

Клінічна картина[ред.ред. код]

При гіперальдостеронізмі характерний гіпокаліємічний алкалоз внаслідок зниження концентрації (гіпокаліємії) калію з внутрішньоклітинною затримкою натрію і (часто) гіпергідратацією кліти, але без периферичних набряків; часто виявляється гіпохлоремія. Звичайна стійка артеріальна гіпертензія, можливі гіпертонічний криз і зміни очного. Ниркові прояви зводяться до значної (до 10-12 л в добу) поліурії, що не зменшується при обмеженні рідини, ізостенурії. Реакція сечі, як правило, лужна. Буває м'язова слабкість, парестезія, іноді судоми і мляві паралічі.
Добова екскреція альдостерона з сечею (норма 3,2 — 18,9 міліграм) підвищена в 3 — 5 разів, але вміст реніна і катехоламінів в крові низький, що відрізняє альдостеронізм від нефрогенної гіпертонії і феохромоцитоми.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Струков А.И.; Серов В.В. (2010). Патологическая анатомия (русский) (вид. 5). РФ: Литтерра. с. 880. 
Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.