Акромегалія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акромегалія
Мікроаденома гіпофізу на знімку МРТ головного мозку
Мікроаденома гіпофізу на знімку МРТ головного мозку
Мікроаденома гіпофізу на знімку МРТ головного мозку
Спеціальність ендокринологія
Препарати octreotided[1], Пегвісомант[1] і Бромокриптин[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5A60.0
МКХ-10 E22.0
OMIM 102200
DiseasesDB 114
MedlinePlus 000321
eMedicine med/27 derm/593
MeSH D000172
CMNS: Acromegaly у Вікісховищі

Акромега́лія (грец. ακρος — крайній і грец. μεγας — великий) — захворювання, яке проявляється патологічним диспропорційним ростом кісток скелета, хрящів і м'яких тканин, порушенням різних видів обміну речовин. Спостерігають її після закриття ростових зон, найчастіше у молодому віці. Акромегалія здебільшого розвивається в осіб із завершеним фізіологічним ростом і закритими епіфізарними ростовими зонами, коли ріст кісток в довжину вже неможливий.

За Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.10.2014  № 778[2], акромегалія вважається рідкісним (орфанним) захворюванням.

Етіологія[ред. | ред. код]

В основі акромегалії лежить надмірне розростання клітин передньої долі нижнього мозкового придатка (пухлина гіпофіза) і його гіперфункція, в зв'язку з чим підвищується секреція гормона росту — соматотропного гормону (СТГ) та інсуліноподібного фактору росту‑1 (ІФР‑1). У переважній більшості випадків пухлинну трансформацію клітин гіпофізу провокує соматична точкова мутація α-субодиниці Gs-протеїну.

Надмірна продукція соматотропного гормону призводить до:

  • зміни функціонування багатьох життєво важливих систем організму, зокрема — кісткової та серцево-судинної;
  • порушенню обміну речовин;
  • непропорційному зростанню кісток, хрящів та м'яких тканин.

При акромегалії посилюється ріст нижніх та верхніх кінцівок; голова, язик, грубішають риси обличчя . Акромегалія супроводжується головним болем, розладом зору, порушенням статевої функції. Хвороба триває багато років. Акромегалія не є спадковим захворюванням.

Клінічна картина[ред. | ред. код]

При акромегалії спостерігається розростання сполучної, хрящової, кісткової тканин, а також паренхіми внутрішніх органів. У пацієнта можуть збільшитися в розмірі руки, ноги, ніс, вуха, язик. Риси обличчя стають грубішими, розходяться ‎зуби, утворюючи між собою щілини, нижня щелепа видається вперед. Відзначають перебудову й ріст лобових кісток, збільшення нижньої щелепи, її деформацію, що супроводжується порушеннями прикусу.

Кістки черепа можуть потовщуватися на кілька сантиметрів, зумовлюючи зменшення порожнини черепа і здавлювання мозку.

Хребці збільшуються у ширину. Міжхребтові диски гіпертрофуються, можливі розриви хрящових пластинок з утворенням гриж Шморля.

Трубчасті кістки стають ширшими. Подовження кісток більш помітне в кистях і стопах, що пов'язано з поновленням енхондрального росту хрящів фаланг.

Зміни зовнішності відбуваються повільно, зазвичай, їх уперше відзначають не хворі, а оточуючі.

Загальні симптоми:

  • гіпергідроз (надмірна пітливість);
  • головний біль;
  • збільшення маси тіла;
  • набрякання м'яких тканин;
  • потовщення голосових зв'язок призводить до зміни голосу, він стає низьким.

Порушення з боку серцево-судинної системи:

При прогресуванні захворювання можуть виникнути клапанні вади серця, ішемічна хвороба серця, інсульт.

Порушення з боку дихальної системи:

Порушення з боку травної системи:

Пацієнти можеть скаржитися на біль в животі, домішки крові в калових масах. У людей з акромегалією спостерігається підвищений ризик раку кишечнику.

Порушення з боку сечостатевої системи:

Метаболічні зміни проявляються у порушенні толерантності до глюкози, гіперінсулінізмі, гіперліпідемії, гіперкальційурії, гіпертиреозі, галактореї, гіпогонадизмі.

Ускладнення[ред. | ред. код]

Основні причини підвищеної смертності у людей з акромегалією:[4]

1. Цукровий діабет та його ускладнення.

2. Серцево-судинна патологія.

3. Захворювання органів дихання.

4. Злоякісні новоутворення.

Діагностика[ред. | ред. код]

Характерний зовнішній вигляд пацієнта дозволяє лікарю запідозрити акромегалію. Для підтвердження діагнозу проводять лабораторні дослідження:

  • Визначають базальний рівень СТГ у сироватці у різні дні (двічі чи тричі), щоб унеможливити випадкові коливання рівня СТГ.
  • Проводять пробу із глюкозою. Пацієнту призначають випити розчин, що містить 50-100 г глюкози, потім через 60-90 хвилин визначають рівень СТГ. У нормі прийом глюкози спричиняє зниження рівня СТГ аж до мінімально визначених у 94 % здорових осіб, але не у хворих на акромегалію[5].

При оцінюванні результатів проби із глюкозою, враховують такі параметри, як стать, вік, індекс маси тіла, співвідношення обсягу талії до обсягу стегна. Базальний та мінімальний рівень СТГ достовірно вищий у жінок, ніж у чоловіків.

Після встановлення діагнозу проводиться медична візуалізація гіпофіза, щоб визначити наявність аденоми.

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування пацієнтів з акромегалією в Україні регламентовано Наказом Міністерства охорони здоров'я № 254 від 27-04-2006[6] "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча ендокринологія».

Згідно з міжнародними протоколами ­метою лікування акромегалії є:

  • контроль біохімічних показників активності інсуліноподібного фактора росту і соматотропного гормону;
  • контроль розміру пухлини і запобігання локальному мас-ефекту;
  • зменшення ознак і симптомів захворювання;
  • запобігання супутнім захворюванням і/або поліпшення їх перебігу;
  • запобігання передчасній смерті[7].

Повне одужання можливе тільки після хірургічного лікування. Вибір методики оперативного втручання залежить від величини та локалізації пухлини гіпофізу.

Методи видалення гіпофіза[ред. | ред. код]

  • Метод трансфеноїдальної (через ніс) мікрохірургії аденом гіпофіза дозволив розширити показання до оперативного лікування акромегалії. Метод дозволяє візуалізувати пухлину гіпофіза і робити повну резекцію аденоми, уникаючи при цьому можливого ушкодження перехрещення зорових нервів.
  • Транскраніальні (через череп) методи видалення аденоми гіпофіза, що супроводжуються значною летальністю і травматичні, нині практично не застосовують, за винятком випадків значного супракселярного поширення пухлини гіпофіза.

Також при відповідних показаннях застосовують кіберніж — один із методів радіохірургії.

Контроль рівню СТГ і IGF-1 проводиться через 3–6 міс після хірургічного втручання[8]. Успішне видалення аденоми зі зниженням базального рівня СТГ нижче 5 нг/мл спостерігається у 80-90 % оперованих хворих.

Післяопераційні ускладнення:

  • скороминучий нецукровий діабет;
  • ринорея;
  • синусит;
  • менінгіт;
  • парез черепних нервів, —

зустрічаються менш ніж у 5 % оперованих. Недостатність гонадотропної, тиротропної і адренокортикотропної функцій гіпофіза різної міри спостерігають у 3-60 % оперованих хворих.

Консервативне лікування: пацієнту призначають соматостатин і пегвісомантн, внаслідок чого досягається утримання концентрації СТГ у сироватці <46 пмоль/л (<1 мкг/л), та зменшення концентрації IGF-1 до нормальних вікових та статевих показників.

Прогнози[ред. | ред. код]

Тривалість життя людей з акромегалією залежить від того, наскільки рано виявлено захворювання.[9]

Протягом останнього десятиліття в багатьох країнах світу створені національні реєстри пацієнтів із різними соціально значущими захворюваннями, зокрема, з акромегалією. Це дає можливість сформулювати рекомендації для лікарів щодо діагностики й лікування пацієнтів із конкретним захворюванням. Подібні реєстри є основою кваліфікованої медичної допомоги для всіх пацієнтів.

2020 року в Україні розпочато проєкт систематизації наявної інформації щодо хворих на акромегалію відповідно до чинного законодавства та отриманих дозволів.

Проєкт спрямований на покращення надання медичної допомоги хворим на акромегалію в Україні шляхом розробки та впровадження Всеукраїнської національної бази даних  хворих на акромегалію та гіпофізарний гігантизм[10].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Вважається, що прообразом знаменитого Шрека став французький боєць на рингу Моріс Тійє[11], який страждав на акромегалію.
  • Англійська медсестра Мері Енн Вебстер[12] (у заміжжі — Беван) (1874—1933), яка жила з акромегалією, спромаглася перетворити своє нещастя у стабільний заробіток. Вона спочатку здобула перемогу у конкурсі на «найпотворнішу жінку у світі», а потім прийняла пропозицію працювати у США в цирку та парку розваг «Дрімленд» на Коні-Айленді. Жінка брала участь у виставах, де напоказ виставлялася її нетипова зовнішність.
  • У світі щороку фіксується 57 випадків акромегалії на 1 млн населення.[джерело?][4]
  • В Україні, якщо вважати, що чисельність населення на 1 січня 2020 року становить 42 млн, кількість хворих на АМ, розрахована за математичною моделлю, складає приблизно 2500 осіб, але фактично в нашій країні діагностують лише 1 тис. пацієнтів із цим захворюванням (30 випадків на 1 млн жителів). Кількість недіагностованих пацієнтів з акромегалією дуже велика.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в NDF-RT
  2. Про затвердження переліку рідкісних (орфанних) захворювань. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 січня 2023. 
  3. а б в г д Melmed S and others, (September 2013)
  4. а б в Акромегалія: стан проблеми та шляхи вирішення в Україні. health-ua.com (ua). Процитовано 14 лютого 2023. 
  5. Сучасні аспекти лікування акромегалії: практичний досвід застосування пегвісоманту. health-ua.com (ua). Процитовано 28 січня 2023. 
  6. ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази.. ips.ligazakon.net. Процитовано 28 січня 2023. 
  7. Сучасні аспекти лікування акромегалії: практичний досвід застосування пегвісоманту. health-ua.com (ua). Процитовано 14 лютого 2023. 
  8. Пухлина, що секретує соматотропний гормон (акромегалія). empendium.com (укр.). Процитовано 14 лютого 2023. 
  9. Lugo G, Pena L, Cordido F (2012)
  10. Акромегалія: стан проблеми та шляхи вирішення в Україні. health-ua.com (ua). Процитовано 19 лютого 2023. 
  11. Шрека змалювали з брутального рестлера? Неймовірна історія Моріса Тійє. sport.segodnya.ua (укр.). Процитовано 29 січня 2023. 
  12. Історія жінки, яка заради дітей не побоялася стати посміховиськом. Творчість. Свобода. Життя (ua). Процитовано 29 січня 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ендокринологія: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів (4-те видання, переробл. і доповн.) / Під ред. П. М. Боднара. — Вінниця: Нова книга, 2017. — 456 с. ISBN 978-966-382-653-0 (С.45-52) Зміст [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]