Дерев'янко Кузьма Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кузьма Миколайович Дерев'янко
CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Derevyanko photo.jpg
Загальна інформація
Народження 14 листопада 1904(1904-11-14)
Косенівка, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 30 грудня 1954(1954-12-30) (50 років)
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність українець
Alma Mater Special Faculty of the Frunze Military Academyd
Військова служба
Роки служби 19221954
Приналежність СРСР СРСР
Війни / битви Радянсько-фінська війна
Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Легіон Заслуг (Легіонер) (США)

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Нагородні атрибути звання Герой України, що зберігаються у Головній експозиції Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні»

Кузьма́ Микола́йович Дерев'я́нко (14 листопада 1904 — 30 грудня 1954) — український радянський військовий діяч, Герой України, генерал-лейтенант. 2 вересня 1945 року приймав капітуляцію Японської імперії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 листопада 1904 року в селі Косенівка (нині на Уманщині Черкаської області). У червоній, потім радянській армії з 1922 року. Закінчив Київську, а згодом Харківську військові школи.

Служив командиром взводу, роти, начальником штабу полку, помічником начальника відділу Українського військового округу. Згодом слухач Військової академії ім. М. В. Фрунзе (1933—1937), оволодів англійською, японською мовами.

Виконуючи урядове завдання як військовий розвідник, створив перевалочну базу на ст. Сари-Озек у Казахстані й керував нею (1937—1938). База через гори Тянь-Шань і пустелю Гобі (маршрут понад 2 тис. км) постачала зброю та боєприпаси китайській армії, що воювала з Японією.

Учасник Радянсько-фінської війни 19391940, начальник штабу окремої особливої бригади. Відзначений орденом Червоної Зірки та позачерговим званням полковника.

Від 1941 року — начальник розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Особисто очолював розвідку й бойові операції в тилу німців. Від травня 1942-го — начальник штабу 53-ї армії. Улітку 1943-го воював у складі Степового фронту, брав участь у Курській битві й визволенні Харкова (1943). Від січня 1944-го — начальник штабу 4-ї гвардійської армії Другого Українського фронту та Третього Українського фронту. Керував бойовими діями під час Корсунь-Шевченківської операції, Яссько-Кишинівської наступальної операції (1944), Будапештської наступальної операції (1944—1945) та Віденської наступальної операції (1945).

У зв'язку з майбутньою війною з Японією в червні 1945 року був переведений на Далекий Схід на посаду начальника штабу 35-ї армії. В липні був призначений представником радянського Верховного Головнокомандування при штабі об'єднаних союзних військ на чолі з американським генералом Д. Макартуром, які вели війну з японськими військами на Тихому океані.

2 вересня 1945 року генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко на борту американського лінкора «Міссурі» в Токійській затоці підписав від імені СРСР Акт капітуляції Японії. Від січня 1946-го — член союзної Ради (консультативний орган держав-переможниць при американському головнокомандуванні окупаційних військ союзників у Японії). Після розпуску Ради 1951-го — начальник кафедри академії Генштабу, на інших високих посадах у Міністерстві оборони СРСР[1].

Унаслідок радіоактивного опромінення, оскільки відвідував Хіросіму й Нагасакі, здоров'я К. Деревянка сильно погіршилося та, після тривалої й важкої хвороби, 30 грудня 1954 він помер від раку в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Українські[ред. | ред. код]

Радянські[ред. | ред. код]

Американські[ред. | ред. код]

  • Легіон Заслуг — у травні 1946 року Президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен нагородив К. М. Дерев'янка орденом «Легіон заслуг» (Legion of Merit).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • У 2012 році у Києві відкрили меморіальну дошку Кузьмі Дерев'янку.
  • У місті Вінниця є вулиця і провулок Генерала Дерев'янка.
  • У місті Умань є вулиця Дерев'янка.
  • У місті Харкові на Павловому полі є вулиця Дерев'янка.
  • У с. Косенівка на Уманщині відкрито садибу-музей Кузьми Дерев'янка.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 22
7 травня 2007
Наступник:
Шапіро Анатолій Павлович Воліков Володимир Миколайович