Ешмун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мармурова статуя царевича з храму Ешмуна, близько 400 р. до н. е. Національний музей, Бейрут

Ешмун (фінік. שמנ, «іменований») — фінікійський бог лікування.

За берітською легендою був смертним сином бога Садіка. За іншою версією — Решефа. Астарта побачила його під час полювання, була вражена його красою і закохалася. Переляканий Ешмун кастрував себе і помер, проте Астарта теплом свого кохання повернула його до життя і зробила богом[1]. Ешмун супроводжував Мелькарта під час його боротьби з Мотом і воскресив його після загибелі, давши відчути запах перепілки[2]. Саме тому за архаїчних часів греки ототожнювали Ешмуна з Іолаєм, натомість за елліністичної доби — з Асклепієм.

Символом Ешмуна була змія або зміїний посох.

Найвизначніший храм Ешмуна знаходився біля Сідона — в сучасному Бустан еш-Шейху. В Беріті був священний гай Ешмуна, в Карфагені храм Ешмуна знаходився у Бірсі і став останнім притулком мешканців міста під час його штурму римлянами у 146 р. до н. е.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]