Мдіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мдіна

Aerial view Mdina, Malta.jpg

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 35°53′09″ пн. ш. 14°24′11″ сх. д. / 35.885833333360771746° пн. ш. 14.40305555558377826° сх. д. / 35.885833333360771746; 14.40305555558377826Координати: 35°53′09″ пн. ш. 14°24′11″ сх. д. / 35.885833333360771746° пн. ш. 14.40305555558377826° сх. д. / 35.885833333360771746; 14.40305555558377826

Країна Flag of Malta.svg Мальта
Адмінодиниця Мальта
Площа 0,9 км²
Висота центру 200 м
Офіційна мова мальтійська мова, англійська мова (Мальта)
Населення 292 осіб (31 березня 2014)[1]
Часовий пояс UTC+1 (Мальта)
Автомобільний код M (Мальта)
GeoNames 2562746, 8299719
OSM 365307 ·R (Мальта)
Офіційний сайт mdinacouncil.com
Мдіна. Карта розташування: Мальта
Мдіна
Мдіна
Мдіна (Мальта)

Мдіна (фінік. מלט, мальт. L-Imdina, англ. Mdina) — мальтійське місто.

Населення — 278 осіб (2005).

Історія[ред. | ред. код]

Собор Св.Павла у Мдіні

Засноване у III тис. до н. е. У XI ст. до н. е. опинилося під владою фінікійців, що збудували перші міські мури. Фінікійська назва поселення — Малет (тобто "прихисток") — згодом була поширена на весь острів.

У VII ст. до н. е. владу над островом і містом здобули карфагеняни, а після Другої пунічної війни — римляни. Християнство до Мдіни приніс апостол Павло — корабель, на якому він плив у 60 році затонув біля мальтійських берегів.

У 870 році острів захопили араби, за панування яких Малет набув традиційного для мусульманського Сходу планування — власне місто (медіна) і ремісниче передмістя. Медіна згодом виокремилася в окреме поселення, за яким збереглося трохи переінакшене ім'я — Мдіна. Після захоплення норманами Сицилії (1090) під їхню владу перейшла і Мальта разом із своєю столицею.

З 1282 - під контролем Арагона. Щонайменше з арагонських часів (а можливо й раніше) у Мдіні селилася переважно місцева знать — звідси друга назва міста, «Citta Notabile». У 1530 мальтійці надали притулок іоаннітам — за умови сплати символічного орендного внеску і гарантій самоврядування. Лицарі дотримувалися цієї домовленості аж до ліквідації їхньої держави (1798), проте центр господарського життя швидко змістився до поселень, зведених ними на узбережжі — спочатку до Коттонери, а потім — до Валетти.

Визначні місця[ред. | ред. код]

  • Головна брама Мдіни,
  • Грецька брама,
  • Кафедральний Собор Св. Павла,
  • палац Інгуанець,
  • палац Св. Софії,
  • церква Кармелітів,
  • палац Архієпископа,
  • палац Вілена (музей природознавства),
  • Нормандський будинок,
  • В'язниця Мдіни.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]