Ель (бог)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніж з Джебель Ель-Арака, що зображує Еля, який б'ється зі львами

Ель, Іл, Ілу (фінік. אל, «бог») — у західносемітський та угаритській міфології — верховний бог-творець, бог часу, батько Баала, Мота, Ягве, Ямму, Анат, Шеол.

Дружинами Еля вважали Ашеру і Рахмаю.

Іноді ототожнювався с Дагоном, за іншими версіями — вважався його старшим братом.

За легендами, після створення всесвіту Ель майже не втручався в життя людей і богів, але уважно спостерігав за ними, стежив за дотриманням справедливості і попереджав про наслідки тих чи інших дій — з'являючись уві сні чи надсилаючи посланців-янголів.

Зазвичай Еля зображували як старого з довгою бородою, що сидів на троні і приймав жертви.

Певною мірою Еля можна вважати «історичним прототипом» єдиного бога у монотеїстичних релігіях — юдаїзмі, християнстві та ісламі (зрештою, імена «Елогім» у Старому Заповіті та «Аллах» у Корані є різними граматичними формами імені Ель).