Завалля (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Завалля
Завалля
Розташування міста Завалля
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Прапор-Гайворонського-район.png Гайворонський район
Рада Заваллівська селищна рада
Код КОАТУУ: 3521155300
Основні дані
Засноване 1462
Площа 5,99 [1] км²
Населення 4 834 (01.01.2016)[2]
Поштовий індекс 26334
Телефонний код +380 5254
Географічні координати 48°12′32″ пн. ш. 30°00′44″ сх. д. / 48.20889° пн. ш. 30.01222° сх. д. / 48.20889; 30.01222Координати: 48°12′32″ пн. ш. 30°00′44″ сх. д. / 48.20889° пн. ш. 30.01222° сх. д. / 48.20889; 30.01222
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма Річка Південний Буг
Відстань
Найближча залізнична станція: Хащувате
До станції: 14 км
До райцентру:
 - фізична: 20 км
 - залізницею: 22 км
 - автошляхами: 22 км
До обл. центру:
 - фізична: 170 км
 - залізницею: 210 км
 - автошляхами: 200 км
Селищна влада
Адреса 26334, смт. Завалля, вул. Жовтнева, 10, тел. 75-4-79
Голова селищної ради Дубінський Валерій Петрович
Карта
Завалля is located in Україна
Завалля
Завалля
Завалля is located in Кіровоградська область
Завалля
Завалля

Зава́лляселище міського типу Гайворонського району Кіровоградської області. Розташоване на березі річки Південний Буг. На сході межує з селом Жакчик, на півночі з селом Салькове, на заході (пд.-зах.) з селом Кам'яне та на півдні з селом Осички (останні два Савранського району Одеській області).

Історія[ред.ред. код]

Рідна мова населення Завалля за даними перепису 2001 року

Поблизу Завалля знаходиться стоянка буго-дністровської культури (5 — початок 4 тисячоліття до Р. Х.).

Назву село отримало від великих провалів у землі, що розташовані неподалік села[3].

Завалля належить до найдревніших населених пунктів Поділля. Є відомості що поселення існувало ще у 1462 році. Тоді воно перебувало у складі Великого князівства Литовського і належало князям Коріатовичам. У 1569 році після Люблінської унії, коли Польща і Литва об'єднались в єдину державу - Річ Посполиту, Завалля увійшло до складу Брацлавського воєводства. Селом, його людьми, землями заволодів граф Потоцький. У 1862 р. Подільською Палатою Громадянського Суду засвідчено продаж петербургському купцю єврею Г. Гінзбургу маєтку, поселень Могильна, Заваль, Сальков поміщиком І. Подгорським. Плата становила 306000 крб. за 9244 дес. 1193 сажні і селян 586 і 178 в перших двох селах, а Сальків заселено людьми вільного стану. Через Завалля у XIX і на початку XX століть пролягав поштовий шлях від містечка Саврані до містечка Тернівки (нині частково Т 0207).

Майже всі жителі села займались землеробством. Вони були глибоковіруючими православними християнами, ревно відвідували церкву, яку збудували на честь великомученика Дмитра. У 1880 році священик Доманицький відкрив у селі церковно-парафіяльну школу.

У лютому 1918 року тут обрано раду селянських депутатів. У 1922 році утворився ТСОЗ «Нове життя». А в 1929 році селяни об'єднались у дві артілі «Іскра» та «Радянське село», на базі яких виник колгосп. Пізніше його було реформовано у відділок бурякорадгоспу.

Під час Другої світової війни селище було окуповано 31 липня 1941 року. За роки окупації було розстріляно 10 чоловік. 50 юнаків і дівчат вороги відправили на каторжні роботи до Німеччини. Німецькі війська вивезли з селища будівельні матеріали, металоконструкції, хліб живність та сільгосппродукцію. Загальна сума збитку, завданого окупантами, становила 21 млн. 657 тис. радянських карбованців. В ніч з 13 на 14 березня 1944 року 27-ма інженерна мінерно-саперна бригада звільнила Завалля від німецьких військ. Батальйоном, що очистив селище від ворогів, командував наш капітан Василь Семенович Грубань. Активну участь атакувальним підрозділам при звільненні Завалля і форсуванні Південного Бугу надали місцеві жителі. Особливо відзначилися: Є. Барабанчук, Д. Котюжан, Д. Пашковський, Юхим Клименчук, Трифон Чемерис, Т. Звончук.

Майже 600 жителів Завалля воювали, за неповними даними загинули в боях і пропали безвісти 190 чоловік. По війні у селищі збудовано два пам'ятники загиблим радянським воїнам.

Економіка[ред.ред. код]

В 19211924 роках вперше проведено дослідження залягання графітової руди біля Завалля. Було визнано за доцільне розпочати тут промислові розробки і у 1929 році заклали фундамент збагачувальної фабрики. А в 1934 році отримали перший графіт.

В 1941 році устаткування та техніка комбінату були евакуювані у місто Киштим Челябінської області. В квітні 1948 року комбінат було відновлено і він почав виробляти 3 тисячі тон графіту на рік. Для здешевлення здобування руди було закрито шахту і введено в дію кар'єр (див.), який оснащено сучасною технікою. У 70-х роках продукція цього підприємства експортувалась у 21 країну світу. У 1968 році комбінат удостоївся честі бути учасником ВДНГ у Москві.

З квітня 1999 року, на підприємстві почато проведення реструктуризації виробництва, метою якої, є оптимізація витрат, зменшення собівартості продукції, раціональне використання трудових і виробничих ресурсів, випуск матеріалів, відповідних сучасним вимогам.

Побут[ред.ред. код]

В радянські часи коштами Графіткомбінату було збудовано майже 52 000 м² багатоповерхового житла, зведено Палац культури, середню школу, 2 дитячих дошкільних заклади, готель, гуртожиток. В селищі відкрили музичну школу, лікарню з поліклінікою, аптеку, магазини, побуткомбінат, баню, павільйони «Морозиво». Було посаджено тисячі дерев і кущів, розбито квітники, поліпшено благоустрій.

Фестиваль[ред.ред. код]

З 2009 року в смт. Завалля проводиться щорічний фестиваль рок музики «Z-rock». Організатори фестивалю намагаються підвищити інтерес до рідного міста, та розвивати інфраструктуру. На першому фестивалі літом 2009 р. виступали гурти з Києва, Кіровограда, Умані та Гайворона. Фестиваль перетворюється на одну з найбільших культурних подій в районі. За чотири роки фестиваль відвідало безліч українських гуртів та виступило більше 10 гуртів з країн Європи (Франція, Австрія, Швеція та ін.).

Започаткувала традицію на рубежі 1980-х – 90-х рр. Саврансько-Заваллівська рок-група «Пластилін» (зареєстрована в Саврані).

Уродженці Завалля[ред.ред. код]

  • Петро Назарович Магратій (16.09.1948) - театральний художник, живописець. Член Національної спілки театральних діячів України. Заслужений працівник культури України (2010). Під час служби в Радянській Армії був художником в окружній газеті, звільнившись у запас, працював у художній майстерні Гайворонського районного Будинку культури. У 1975 р. закінчив Одеське театральне художньо-технічне училище. Отримавши диплом, працює художником-постановником Чернівецького музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської. У послужному списку художника понад 100 вистав сучасної, класичної та зарубіжної драматургії. Серед них: "Шельменко-денщик", "Наймичка", "Мартин Боруля", "Турецька голуба шаль", "Служниці", Поминальна молитва", "Любов приходить ненароком", "Кіт у чоботях", "Золоте курча", "Любов до гробу", "Квітка кактуса", "Джаз подружньогожиття", "Химерна Мессаліна"...

У 2006 р. став лауреатом літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича. Його ім'я введенодо енциклопедичного видання "Видатні діячі культури і мистецтв Буковини". (01.01.2015). Юхим Семенович Гусар gusar.home@gmail.com.

Спорт[ред.ред. код]

ФК "Авангард"

Примітки[ред.ред. код]

  1. Павличук О. А., Чечельницький А. В. Завалля // Енциклопедія Сучасної України / Железняк М. Г. (відп. секретар Головної ред. колегії). — К. : НАН України, Наукове т-во ім. Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. X. — С. 41. — ISBN 966-02-2074-X, ISBN 978-966-02-5721-4.
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  3. Ю. Сіцинський "Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета"(рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.