Осички (Подільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Осички
Свято-Преображенська церква
Свято-Преображенська церква
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район
Громада Савранська селищна громада
Облікова картка Осички (Подільський район) 
Основні дані
Засноване 1548
Населення 2531
Площа 9,44 км²
Густота населення 268,11 осіб/км²
Поштовий індекс 66215
Телефонний код +380 4865
Географічні дані
Географічні координати 48°07′52″ пн. ш. 30°01′44″ сх. д. / 48.13111° пн. ш. 30.02889° сх. д. / 48.13111; 30.02889Координати: 48°07′52″ пн. ш. 30°01′44″ сх. д. / 48.13111° пн. ш. 30.02889° сх. д. / 48.13111; 30.02889
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми р. Саврань, Яланець
Місцева влада
Адреса ради 66215, Одеська обл.,
Подільський р-н,
с. Осички,
вул. Дружби, 21
Карта
Осички. Карта розташування: Україна
Осички
Осички
Осички. Карта розташування: Одеська область
Осички
Осички
Мапа

CMNS: Осички у Вікісховищі

Осички́ — село Савранської селищної громади у Подільському районі Одеської області в Україні. Населення становить 2531 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Вірогідно, що час заснування села — початок XVIII ст. Відомо, що у 1753 р. в с. Осички була побудована дерев'яна церква і освячена на честь св. Миколая Чудотворця. В Центральному державному історичному архіві у м. Києві (ЦДІА у м. Києві) зберігається «Метрическая книга церкви с. Николая с. Осички» за 1765—1801 роки[1].

До складу сучасного села входить також колишнє село Станіславчик, яке також мало свою церкву — Свято-Преображенську. В ЦДІА у м. Києві зберігається також «Метрическая книга села Станиславчик» за 1762—1811 роки[2].

У XVIII ст. с. Осички належало князям Любомирським. З архівних документів відомо, що у 1798 р. с. Осички проживало 167 осіб, с. Станіслачик — 51 особа.

25 липня 1798 р., за указом імператора Павла І, село Осички було передано в довічне і спадкове володіння графу Івану Петровичу Салтикову[3]. Невдовзі граф продав свої села (в тому числі і Осички, і Станіславчик) графині Ржевуській[4].

Після польського повстання, у 1831 р. володіння Ржевуських були конфісковані і у 1837 р. віднесені до військових поселень. Після ліквідації військових поселень (у 1865—1866 рр.) с. Осички перейшло у відання Міністерства державного майна.

У 1897 р. в с. Осички була відкрита школа для дівчаток, а згодом і училище від Міністерства народної освіти[5].

Наприкінці XIX ст. священиком Св.-Преображенської церкви був Олександр Сорочинський[6].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 78 жителів села[7].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2511 осіб, з яких 1079 чоловіків та 1432 жінки.[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2509 осіб.[9]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]

Мова Відсоток
українська 98,54 %
російська 1,15 %
вірменська 0,20 %
молдовська 0,08 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЦДІА у м. Києві. — Ф. 224. — Оп.1. — Спр. 946.
  2. Там саме. — Ф. 224. — Оп.1. — Спр. 1217.
  3. Там саме. — Ф. 490. — Оп. 4. — Спр. 31.
  4. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета/ Под ред. св. Е. Сецинского (далі — ТПЕИС). — Каменец-Подольск, 1901. — Вып.9. — С.67.
  5. ТПЕИСК. — С. 41.
  6. Справочная книжка Подольской епархии на 1900 г. — Каменец-Подольский, 1900. — С. 25.
  7. Осички. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019. 
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019. 
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Білецька О. Савранщина:
    Нарис Історії, Від стародавніх часів до початку XX ст. — Одеса: Астропринт, 2000. — 198 с. ISBN 966-549-462-7
  • Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 304. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)