Координати: 48°7′47″ пн. ш. 30°4′46″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 30.07944° сх. д. / 48.12972; 30.07944

Саврань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Саврань
Центр містечка - вулиця Центральна
Центр містечка - вулиця Центральна
Центр містечка - вулиця Центральна
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Тер. громада Савранська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51120210010092672
Облікова картка Саврань 
Основні дані
Засновано 1380-ті (кін. XIII ст.[1])
Перша згадка 1392[2][3]
Колишня назва Конецьполь, Усть-Саврань
Магдебурзьке право 138098
Статус із 2024 року
Площа 7,69 км²
Населення 6074 (01.01.2022)[4]
Поштовий індекс 66200
Телефонний код +380 4865
Географічні координати 48°7′47″ пн. ш. 30°4′46″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 30.07944° сх. д. / 48.12972; 30.07944
Водойма Річки Південний Буг, Саврань.


Відстань
Найближча залізнична станція: Заплази
До станції: 39 км
До обл. центру:
 - залізницею: 252 км
 - автошляхами: 213 км
Селищна влада
Адреса 66200, Одеська обл.,
Подільський р-н,
смт. Саврань,
вул. Соборна, 9
Вебсторінка http://savranrada.odessa.ua/
Карта
Саврань. Карта розташування: Україна
Саврань
Саврань
Саврань. Карта розташування: Одеська область
Саврань
Саврань
Мапа

Саврань у Вікісховищі

Савра́нь — селище (смт до 2023/2024) в Подільському районі Одеської області Україні, на південно-східному Поділлі, при злитті річок Савранки з Південним Бугом. Лежить за 37 км від залізничної станції Заплази (Зеленогірське; Т 1621). У селищі проживає 6837 мешканців (2001).

До 1923 року — містечко, адміністративний центр Савранської волості. До 17 липня 2020 р. — центр Савранського району, потім — Савранської селищної громади.

Назва населеного пункту походить від річки Саврані. Версій щодо походження слова «Саврань» декілька. За однією версію тюркською мовою означає «така, що волочиться», маючи на увазі хвилястий хід річки. За іншою версією слово походить від «савран», що адекватне тюркському слову тур. Sarban, тобто погонич верблюдів. За іншою версією слово має іранське походження і означає «чорне місце» (іранською — Sau-ran).[2]

Історія

[ред. | ред. код]
Церква Касперівської ікони Божої матері

Поблизу Саврані розташована Савранська стоянка буго-дністровської культури (5 — початок 4 тисячоліття до н. е).

Містечко відоме з кінця XIV ст.
Наприкінці XIV століття литовський князь Вітовт (Витольд) грамотою передав містечко Саврань, що виникло до цього часу (1398), панам Кошиловичам (Кошелевичам).[5][6]
У 1489 р. відбулася битва війська Яна Альбрехта (сина польського короля Казимира IV (1447—1492)) з татарами на р. Савранці та прилеглих до неї Яланецьких болотах.

Після Люблінської унії 1569 року містечко Саврань належало польським магнатам Конецьпольським (XVI—XVII століття; у 1606 р. вони утримують Савранський грунт землеволодінь Брацлавського замку), а згодом Любомирським (XVIII ст.).

У 17 столітті (1633-1634) Станіславом Конецьпольським було доручено французькому інженеру Боплану, який знаходився на службі у польському війську, тут заснувати польську фортецю Усть-Саврань (Конецьполь) проти татарсько-турецьких наскоків.

Наприкінці XVII — на поч. XVIII ст., за часів володарювання Любомирських, засновується ряд нових поселень, і вже в середині XVIII ст. на Савранщині існують такі села як:
Станіславчик, Осички, Беніовка (нині — усі об'єдані в Осички), Людвіковка, Байбузівка (нині обидва Байбузівка), Концеба, Кам'яне, Дубинове, Ольшанка, Слюсареве, Юзефівка, Бакша, Мокра Бакша, (Неделково), Суха Бакша (Гетьманівка), Капустянка, Струтинка[7]

За часів Російської імперії (з 1793) — містечко (волосний центр) Балтського повіту Подільської губернії.

У 1й половині XIX століття Саврань є центром волості Балтського повіту, у містечку існує громада РКЦ, до римо-католицького костелу відносяться села: Бакша, Гетьманівка, Каетанівка, Капустянка, Неділкове, Погріби, Познанка, Плоске, Струтинка, Юзефівка Бакшанської вол.; Завалля, Камінувата, Концеба, Кристофорівка, Ольшанка, Осички, Острівка, Полянецьке, Слюсареве. Метричні книги за період 1835-1842 р.р. знаходяться у ДАХмО.[8]

1839 р. Саврань віднесено до військових поселень; в ній розмістилися підрозділи уланського полку, штаб якого знаходився в Умані. 1857 р. скасовано; фактично — лікв. 1865 р., і перейшла у відання Міністерства державних маєтностей.

На початку XX ст. тут працювали земське двокласне училище, церковнопарафіяльна та народна школи. Навчалося в них лише 150—160 хлопчиків та дівчаток, працювало 6 вчителів.
У цей період Саврань була значним торговим центром Балтського повіту, — тут збирались великі базари-ярмарки, куди з довколишніх сіл звозили хліб, скотину (худобу), а мешканці Кам'яного Броду — білу глину. Місцеві ремісники продавали виготовлені ними одежу, взуття, конську збрую, вироби з дерева тощо..

19-20 січня 1920 року у Саврані під час Зимового походу зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[9].

В Саврані у 1923 році вже працювали 2 школи, де навчалося 546 дітей.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 25 жителів селища[10].

26 березня 1944 року воїни 299-ї стрілецької дивізії, яка входила до 53-ї армії 2-го Українського фронту звільнили Саврань від ворога.

1950—1951 р. — перша в Україні міжколгоспна (мала) гідроелектростанція, яка на той час була однією з найбільших (400 кВт) колгоспних електростанцій в Україні.

13 квітня 1957 р. рішенням виконкому Одеської обласної ради село (містечко) Саврань отримало категорію селища міського типу.[11]

Населення

[ред. | ред. код]
Рік Чисельність
1775 37
1849 106
1849 324
1858 993
1873 3016 [12]
Рік Чисельність
1885 4256
1889 4371
1897 5887
1905 7939
1923 7013
Рік Чисельність
1926 8243
1937 9
1939 5201 [13]
1959 8730
1970 6521
Рік Чисельність
1979 6872
1989 7508
2001 6837
2011 6616 [14]
2021 6125 [15]

Динаміка чисельності[16]

[ред. | ред. код]
  • 18975887
  • 19268243 мешканців
  • 19395201[17]
  • 19598730 мешканців
  • 19706521 мешканців;
  • 19796872
  • 19897508 мешканців;
  • 20016837 мешканців;
  • 2011 — 6616 мешканців.[18]

Розподіл населення за рідною мовою за даними [19]:

Мова Кількість Відсоток
українська 6544 95.72%
російська 249 3.64%
болгарська 12 0.18%
вірменська 8 0.12%
білоруська 7 0.10%
румунська 7 0.10%
ромська 3 0.04%
інші/не вказали 7 0.10%
Усього 6837 100%

Економіка

[ред. | ред. код]

Нині на території Саврані працює низка підприємств:

  • «Савранський хлібзавод»;
  • маслоробний з-д;
  • комбікормовий з-д («СЗПТ» Савранський завод продовльчих товарів);
  • ТОВ «Авантаж» (Лісопильне та стругальне виробництво; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами);
  • АТП «Саврань-Експресс»;
  • лісництво.
  • друкарня

У Саврані розвивається мережа магазинів «Прем'єра». Також у селищі працюють філії банків: «Ощадбанк», «Приват-Банк».

Є готель «Чорне море»(3-х— зірковий); Комбінат побутового обслуговування,
СТО (єдина станція техобслуговування на 300-кілометровій ділянці Умань—Одеса автобану М05/E95 (за 18 км від автошляху — по Р54)).

Освіта

[ред. | ред. код]

В Саврані розташоване середнє професійно-технічне училище (аграрно-будівельного напрямку), автошкола; дитячі спортивна та музична школи.

Культура

[ред. | ред. код]
Будинок культури на вул. Соборній, біля входу до парку

В смт Саврань існує краєзнавчий музей, Будинок культури, Будинок дитячої та юнацької творчості та Молодіжний центр «Нове покоління».

Наприкінці 80-х—на початку 90-х у Саврані функціонував рок-гурт «Пластилін»:
Ігор Дзюба (Саврань) — ритм-гітара, вокал;
Генадій Терськов (із Побужжя) — бас-гітара;
Володимир Ляськовський (з Завалля, нар. 1965 — пом. 2011) — ударні;
Володимир Чебан (із Завалля) — звукорежисер (на пульті).

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • Обеліск на братській могилі червоноармійців, комісара, загиблих в 1922 р. (під час Громадянської війни) та 5 партизан, загиблих в 1944 р., парк селища, біля районного будинку культури (1955 р., на останнє місце перенесено в 1974 р., автор споруди Одеський художньо-виробничий комбінат Худфонда УРСР).
  • Стела «Никто не забыт, ничто не забыто» — пам'ятник 306 воїнам-односельчанам, загиблим в роки Другої Світової 1941—1945 р., парк селища, біля районного будинку культури (1974 р., автор споруди Одеський художньо- виробничий комбінат Худфонда УРСР).
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку (біля будинку селищної ради).
  • Пам'ятник Герою Радянського Союзу Бочковичу Кирилу Васильовичу та учням, вчителям Савранської школи, загиблим в роки Німецько-радянської війни, — вул. Миру, територія Савранської СЗШ I—III ст. (1968 р., автор споруди — Одеський художньо-виробничий комбінат Худфонда УРСР; реставрований 2015 р.[20]).
  • Меморіальний комплекс партизанському загону «Буревісник» (Німецько-радянська війна; 1972 р., скульптор Князик О., архітектор Голод В.)

Поблизу Саврані створено ландшафтний заказник державного значення «Савранський ліс» — найбільший в усій Пд-Зх частині лісостепової зони України масив плакорних лісів; ліс є найвеличнішим у Одеській області, в якому за часів німецько-радянської війни базувалося партизанське з'єднання «Буревісник»[21].

Також в околицях Саврані встановлено декілька пам'ятників[22][23]:

  • Пам'ятник загиблим воїнам 404 окремого артилерійського батальйону 54 Укріпрайону 2-го Українського фронту, Р54 при в'їзді в смт з с. Вільшанка (травень 1985 р., місцеві майстри).
  • Пам'ятний знак партизанам загону «Буревісник», лісове узбіччя дороги Саврань — Полянецьке (1985 р.), та/або Т 1621 Саврань — Гетьманівка (помилково?).[24]
  • Місце базування штабу партизанського загону «Буревісник» в 1942—1944 рр. Відновлені партизанські землянки (2003 р.).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
Пляж у Саврані на річці Саврань

Одеситам Саврань найбільше відома по густому Савранському лісу. Саме сюди збираються за грибами одесити у теплі осінні місяці.[25]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Военно-статистическое обозрение Российской империи / изд. по Высочайшему повелению при 1-м отд-нии Департамента Ген. Штаба. — Санкт-Петербург: В тип. Департамента Ген. Штаба, 1848–1858. Т. 10, ч. 2: Подольская губерния / [сост. кап. Тверитинов]. — 1849. — с. 22–23.
  2. а б О. Білецька. Саврань у XIV—XVI століттях — у світлі новознайдених джерел та матеріалів. // Український історичний збірник. — К., 2015. — Вип. 18. — С. 28-39. — 408 с.
  3. Історичне Поділля у пізньому Середньовіччі (вебкарта на сайті Гарвардського університету)
  4. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  5. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — с. 67. (рос.)
    Jabłonowsky A. Zródła dziejowe Polska XVI wieku. — T. 22. — S. 168, 578. (пол.)
  6. Сецинский Е. Исторические местности Подолии и их достопримечательности. Каменец-Подольск, 1911, с. 13. (рос.)
  7. Генеральная карта Подольской губернии, 1805
  8. зведений каталог метричних книг, що зберігаються в державних архівах україни. том 8, кн.2 [PDF] [4tjo3ukll500]. vdoc.pub (англ.). с. 133-134. Процитовано 16 липня 2022.
  9. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  10. Саврань. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11.  Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1957. — № 4 (31 травня). — С. 113.
  12. Географическо-статистический словарь Российской ИмперииСПб: 1873. — Т. IV.
  13. https://www.demoscope.ru/weekly/ssp/rus_pop_39_4.php
  14. https://web.archive.org/web/20240320130415/http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2011/publ2011.asp
  15. https://web.archive.org/web/20240320130420/http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2021/publ2021.asp
  16. Cities & towns of Ukraine
  17. Всесоюзная перепись населения 1939 г. Численность сельского населения СССР по районам, крупным селам и сельским населенным пунктам - районным центрам // demoscope.ru/weekly
  18. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  19. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  20. Жители Саврани на Одесщине открыли мемориальную доску Герою СССР (рос.)
  21. На теренах області під час Другої Світової війни діяло два значних партизанських з'єднання — в Одесі (Нерубайські катакомби) та в Савранських лісах.
  22. Сайт Савранської РДА [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  23. Музей у лісі (рос.)
  24. І. В. Арутюнова, Л. Н. Суховій, Л. В. Шерстюк. Савранський район // Пам'ятники Великої Вітчизняної війни (Одеська область). — Одеса : Управління охорони об'єктів культурної спадщини, 2004. — Т. 3. — С. 17-20. — (Наш край: Історія)
  25. Презентували зворушливе відео про селище Саврань на Одещин

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]