Саврань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Саврань
Братська могила (меморіал) партизанів загону «Буревісник» (центральний парк селища)
Братська могила (меморіал) партизанів загону «Буревісник» (центральний парк селища)
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Савранський район Савранський район
Рада Савранська селищна рада
Код КОАТУУ: 5124355100
Облікова картка Саврань 
Основні дані
Засноване 1380-ті1390-ті
Перша згадка 1392[1]
Колишня назва Кінецполь (Кінецпіль), Усть-Саврань
Магдебурзьке право 138099
Статус із 13.04.1957 року
Площа 7,69 км²
Населення 6264 (01.01.2019)[2]
Поштовий індекс 66200
Телефонний код +380 4865
Географічні координати 48°07′47″ пн. ш. 30°04′46″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 30.07944° сх. д. / 48.12972; 30.07944Координати: 48°07′47″ пн. ш. 30°04′46″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 30.07944° сх. д. / 48.12972; 30.07944
Водойма Річки Південний Буг, Саврань.
Відстань
Найближча залізнична станція: Заплази
До станції: 39 км
До обл. центру:
 - залізницею: 252 км
 - автошляхами: 213 км
Селищна влада
Адреса 66200, Одеська обл.,
Савранський р-н,
смт. Саврань,
вул. Горького, 1
Веб-сторінка http://savranrada.odessa.ua/
Карта
Саврань. Карта розташування: Україна
Саврань
Саврань
Саврань. Карта розташування: Одеська область
Саврань
Саврань

Commons-logo.svg Саврань у Вікісховищі

Савра́нь — селище міського типу на південно-східному Поділлі, при злитті річок Савранки з Південним Бугом. Центр Савранського району Одеської області України, за 37 км від залізничн. ст. Заплази (Зеленогірське; Т 1621). У селищі проживає 6837 мешканців (2001). Селищній раді підпорядковані також село Гетьманівка та селище Ковбасова Поляна.[3]

Історія[ред. | ред. код]

Назва

Щодо етимології назви існує віршована легенда поета Олександра Уварова:

А я заглядываю в рань —
В легенды и преданья,
Откуда тихая Саврань
Взяла свое названье.

Сказания ведут в года,
Разящие, как плети,
Когда турецкая орда
Грязнила степи эти.

И уцелело, словно брань,
Звучащее упрямо,
Их слово тюркское «Саврань»,
Что означает — яма.

А может быть, совсем не так,
И это было б лестней,
Что здесь народ был петь мастак,
И «Савра» — это песня.

Твердят иное старики,
Что предки передали
(А предки их — сечевики —
Врага отсюда гнали):

В бою последнем тяжело
Был воин Савва ранен,
Тогда отсюда и пошло
Название Саврани. (рос.)

Поблизу Саврані розташована Савранська стоянка буго-дністровської культури (5 — початок 4 тисячоліття до н. е).

Містечко відоме з кінця XIV ст.
Наприкінці XIV століття литовський князь Вітовт (Витольд) передав містечко Саврань, що виникло до цього часу (1398), панам Кошиловичам (Кошелевичам).[4][5]
У 1489 р. відбулася битва війська Яна Альбрехта (сина польського короля Казимира IV (1447–1492)) з татарами на р. Савранці та прилеглих до неї Яланецьких болотах.
Після Люблінської унії 1569 року містечко Саврань належало польським магнатам Конецьпольським, а згодом Любомирським.
У 17 столітті (1633-1634) С. Конецьпольським було доручено французькому інженеру Боплану, який знаходився на службі у польському війську, тут засновати польську фортецю Усть-Саврань (Конецьполь) проти татарсько-турецьких наскоків.

Наприкінці XVII — на поч. XVIII ст., за часів володарювання Любомирських, засновується ряд нових поселень, і вже в середині XVIII ст. на Савранщині існують такі села як:
Станіславчик, Осички, Беніовка (нині — усі об'єдані в Осички), Людвіковка, Байбузівка (нині обидва Байбузівка), Концеба, Камєнновате, Дубинове, Ольшанка, Слюсареве, Юзефівка, Бакша, Мокра Бакша, (Неделково), Суха Бакша (Гетьманівка), Капустянка, Струтинка

За часів Російської імперії (з 1793) — містечко (волосний центр) Балтського повіту Подільської губернії.

1839 р. Саврань віднесено до військових поселень; в ній розмістилися підрозділи уланського полку, штаб якого знаходився в Умані. 1857 р. скасовано; фактично — лікв. 1865 р., і перейшла у відання Міністерства державних маєтностей.

На початку XX ст. тут працювали земське двокласне училище, церковнопарафіяльна та народна школи. Навчалося в них лише 150–160 хлопчиків та дівчаток, працювало 6 вчителів.
У цей період Саврань була значним торговим центром Балтського повіту, — тут збирались великі базари-ярмарки, куди з довколишніх сіл звозили хліб, скотину (худобу), а мешканці Кам'яного Броду — білу глину. Місцеві ремісники продавали виготовлені ними одежу, взуття, конську збрую, вироби з дерева тощо..

19 - 20 січня 1920 року у Саврані під час Зимового походу зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР [6].

26 березня 1944 р. воїни 299-ї стрілецької дивізії, яка входила до 53-ї армії 2-го Українського фронту звільнили Саврань від ворога.

…1950-1951 р. — перша в Україні міжколгоспна (мала) гідроелектростанція, яка на той час була однією з найбільших (400 кВт) колгоспних електростанцій в Україні.

13 квітня 1957 р. рішенням виконкому Одеської обласної ради село (містечко) Саврань отримало категорію селища міського типу.[7]

Населення[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності населення смт. Саврань:

  • 1897
  • 1926 — 8243
  • 1939
  • 1959 — 8730
  • 1970 — 6521 мешканців;
  • 1979 — 6872
  • 1989 — 7508 мешканців;
  • 2001 — 6837 мешканців;
  • 2011 — 6616 мешканців.[8]

Див. також Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)

Економіка[ред. | ред. код]

Нині на території Саврані працює низка підприємств:

  • «Савранський хлібзавод»;
  • маслоробний з-д;
  • комбікормовий з-д;
  • ТОВ «Авантаж» (Лісопильне та стругальне виробництво; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами);
  • АТП «Саврань-Експресс»;
  • лісництво.
  • друкарня

У Саврані розвивається мережа магазинів «Прем'єра». Також у селищі працюють філії банків: «Ощадбанк», «Приват-Банк».

Є готель «Чорне море»(3-х— зірковий); Комбінат побутового обслуговування,
СТО (єдина станція техобслуговування на 300-кілометровій ділянці Умань—Одеса автобану М05/E95 (за 18 км від автошляху — по Р54)).

Освіта[ред. | ред. код]

В Саврані розташоване середнє професійно-технічне училище (аграрно-будівельного напрямку), автошкола; дитячі спортивна та музична школи.

Культура[ред. | ред. код]

В смт Саврань існує краєзнавчий музей, Будинок культури, Будинок дитячої та юнацької творчості та Молодіжний центр «Нове покоління».

Наприкінці 80-х—на початку 90-х у Саврані функціонував рок-гурт «Пластилін»:
Ігор Дзюба (Саврань) — ритм-гітара, вокал;
Генадій Терськов (із Побужжя) — бас-гітара;
Володимир Ляськовський (з Завалля, нар. 1965 — пом. 2011) — ударні;
Володимир Чебан (із Завалля) — звукорежисер (на пульті).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • Обеліск на братській могилі червоноармійців, комісара, загиблих в 1922 р. (під час Громадянської війни) та 5 партизан, загиблих в 1944 р., парк селища, біля районного будинку культури (1955 р., на останнє місце перенесено в 1974 р., автор споруди Одеський художньо-виробничий комбінат Худфонда УРСР).
  • Стела «Никто не забыт, ничто не забыто» – пам'ятник 306 воїнам-односельчанам, загиблим в роки В. В. В. 1941–1945 р., парк селища, біля районного будинку культури (1974 р., автор споруди Одеський художньо- виробничий комбінат Худфонда УРСР).
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку (біля будинку райдержадміністрації).
  • Пам'ятник Герою Радянського Союзу Бочковичу Кирилу Васильовичу та учням, вчителям Савранської школи, загиблим в роки Німецько-радянської війни, — вул. Миру, територія Савранської СЗШ I–III ст. (1968 р., автор споруди — Одеський художньо-виробничий комбінат Худфонда УРСР; реставрований 2015 р.[9]).
  • Меморіальний комплекс партизанському загону «Буревісник» (Німецько-радянська війна; 1972 р., скульптор Князик О., архітектор Голод В.)

Поблизу Саврані створено ландшафтний заказник державного значення «Савранський ліс» — найбільший в усій Пд-Зх частині лісостепової зони України масив плакорних лісів; ліс є найвеличнішим у Одеській області, в якому за часів німецько-радянської війни базувалося партизанське з'єднання «Буревісник»[10].

Також в околицях Саврані встановлено декілька пам'ятників[11][12]:

  • Пам'ятник загиблим воїнам 404 окремого артилерійського батальйону 54 Укріпрайону 2-го Українського фронту, Р54 при в'їзді в смт з с. Вільшанка (травень 1985 р., місцеві майстри).
  • Пам'ятний знак партизанам загону «Буревісник», лісове узбіччя дороги Саврань — Полянецьке (1985 р.), та/або Т 1621 Саврань — Гетьманівка.[13]
  • Місце базування штабу партизанського загону «Буревісник» в 1942–1944 рр. Відновлені партизанські землянки (2003 р.).

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Березовський Юхим Матвійович — Герой Радянського Союзу, почесний залізничник. Кавалер орденів Леніна, Червоного Прапора, Олександра Невського, двох орденів Вітчизняної війни I ступеня, ордена Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки, нагороджений медаллю «За відвагу».
  • Бочкович Кирило Васильович — Герой Радянського Союзу
  • Лебедюк Михайло Миколайович, доктор медичних наук, професор Одеського медичного університету.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. О. Білецька. Саврань у XIV–XVI століттях — у світлі новознайдених джерел та матеріалів. // Український історичний збірник
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  3. Адміністративно-територіальний устрій Одеської області
  4. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — с. 67. (рос.)
    Jabłonowsky A. Zródła dziejowe Polska XVI wieku. — T. 22. — S. 168, 578. (пол.)
  5. Сецинский Е. Исторические местности Подолии и их достопримечательности. Каменец-Подольск, 1911, с. 13. (рос.)
  6. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  7. Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1957 — № 4 — с. 113.
  8. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  9. Жители Саврани на Одесщине открыли мемориальную доску Герою СССР (рос.)
  10. На теренах області під час Другої Світової війни діяло два значних партизанських з'єднання — в Одесі (Нерубайські катакомби) та в Савранських лісах.
  11. Сайт Савранської РДА
  12. Музей у лісі (рос.)
  13. І. В. Арутюнова, Л. Н. Суховій, Л. В. Шерстюк. Савранський район // Пам'ятники Великої Вітчизняної війни (Одеська область). — Одеса : Управління охорони об'єктів культурної спадщини, 2004. — Т. 3. — С. 17-20. — (Наш край: Історія)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В. Г. Полтавчук. Саврань: Путівник / (рецензент А. Д. Бачинський). — Одеса : Маяк, 1980. — 68 с.
  • Бібліотека: роки і люди: до 70-річчя від часу заснування: [бібліографія]. Вип. 1 / Савранська район. б-ка; [підгот. і відп. за вип. С. А. Стукаленко]. — Саврань, 2008. — 24 с.
  • Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 307–308. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)