Саврань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Саврань
Братська могила (меморіал) партизанів загону «Буревісник» (центральний парк селища)
Братська могила (меморіал) партизанів загону «Буревісник» (центральний парк селища)
Саврань
Savran.jpg
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Савранський район Савранський район
Рада Савранська селищна рада
Код КОАТУУ: 5124355100
Основні дані
Статус з 1957 року
Площа 7,69 км²
Населення 6616 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 66200
Телефонний код +380 4865
Географічні координати 48°07′47″ пн. ш. 30°04′46″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 30.07944° сх. д. / 48.12972; 30.07944Координати: 48°07′47″ пн. ш. 30°04′46″ сх. д. / 48.12972° пн. ш. 30.07944° сх. д. / 48.12972; 30.07944
Водойма Річки Південний Буг, Савранка, Яланець.
Відстань
Найближча залізнична станція: Заплази
До станції: 39 км
До обл. центру:
 - залізницею: 252 км
 - автошляхами: 213 км
Селищна влада
Адреса 66200, Одеська обл.,
Савранський р-н,
смт. Саврань,
вул. Горького, 1
Веб-сторінка http://savranrada.odessa.ua/
Карта
Саврань is located in Україна
Саврань
Саврань
Саврань is located in Одеська область
Саврань
Саврань

Commons-logo.svg Саврань у Вікісховищі

Савра́нь — селище міського типу на південно-східному Поділлі, при злитті річок Савранки з Південним Бугом. Центр Савранського району Одеської області України, за 37 км від залізничн. ст. Заплази (Зеленогірське; Т 1621). У селищі проживає 6837 мешканців (2001). Селищній раді підпорядковані також село Гетьманівка та селище Ковбасова Поляна.[2]

Історія[ред.ред. код]

Назва

Щодо етимології назви існує віршована легенда поета Олександра Уварова:

Сказания ведут в года,
Разящие, как плети,
Когда турецкая орда
Грязнила степи эти.
И уцелело, словно брань,
Звучащее упрямо,
Их слово тюркское «Саврань»,
Что означает — яма.
А может быть, совсем не так,
И это было б лестней,
Что здесь народ был петь мастак,
И «Савра» — это песня.
Твердят иное старики,
Что предки передали
(А предки их — сечевики —
Врага отсюда гнали):
В бою последнем тяжело
Был воин Савва ранен,
Тогда отсюда и пошло
Название Саврани. (рос.)

Поблизу Саврані розташована Савранська стоянка буго-дністровської культури (5 — початок 4 тисячоліття до н. е).

Містечко відоме з кінця XIV ст.
Наприкінці XIV століття литовський князь Вітовт (Витольд) передав містечко Саврань, що виникло до цього часу (1398), панам Кошиловичам (Кошелевичам).[3][4]
У 1489 р. відбулася битва війська Яна Альбрехта (сина польського короля Казимира IV (1447–1492)) з татарами на р. Савранці та прилеглих до неї Яланецьких болотах.
Після Люблінської унії 1569 року містечко Саврань належало польським магнатам Конецьпольським, а згодом Любомирським.
У 17 столітті (1633-1634) С. Конецьпольським було доручено французькому інженеру Боплану, який знаходився на службі у польському війську, тут засновати польську фортецю Усть-Саврань (Конецьполь) проти татарсько-турецьких наскоків.

Наприкінці XVII — на поч. XVIII ст., за часів володарювання Любомирських, засновується ряд нових поселень, і вже в середині XVIII ст. на Савранщині існують такі села як:
Станіславчик, Осички, Беніовка (нині — усі об'єдані в Осички), Людвіковка, Байбузівка (нині обидва Байбузівка), Концеба, Камєнновате, Дубинове, Ольшанка, Слюсареве, Юзефівка, Бакша, Мокра Бакша, (Капустянка), Суха Бакша (Гетьманівка), Неделково, Струтинка

За часів Російської імперії (з 1793) — містечко (волосний центр) Балтського повіту Подільської губернії.

1839 р. Саврань віднесено до військових поселень; в ній розмістилися підрозділи уланського полку, штаб якого знаходився в Умані. 1857 р. скасовано; фактично — лікв. 1865 р., і перейшла у відання Міністерства державних маєтностей.

На початку XX ст. тут працювали земське двокласне училище, церковнопарафіяльна та народна школи. Навчалося в них лише 150–160 хлопчиків та дівчаток, працювало 6 вчителів.
У цей період Саврань була значним торговим центром Балтського повіту, — тут збирались великі базари-ярмарки, куди з довколишніх сіл звозили хліб, скотину (худобу), а мешканці Кам'яного Броду — білу глину. Місцеві ремісники продавали виготовлені ними одежу, взуття, конську збрую, вироби з дерева тощо..

19 - 20 січня 1920 року у Саврані під час Зимового походу зупинявся на ночівлю Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР [5].

26 березня 1944 р. воїни 299-ї стрілецької дивізії, яка входила до 53-ї армії 2-го Українського фронту звільнили Саврань від ворога.

…1950-1951 р. — перша в Україні міжколгоспна (мала) гідроелектростанція, яка на той час була однією з найбільших (400 кВт) колгоспних електростанцій в Україні.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення смт. Саврань:

  • 1966 — 9000 мешканців;
  • 1978 — 10600 мешканців[6];
  • 1986 — 7100 мешканців;
  • 2001 — 6837 мешканців;
  • 2011 — 6616 мешканців[1].

Економіка[ред.ред. код]

Нині на території Саврані працює низка підприємств:

  • «Савранський хлібзавод»;
  • маслоробний з-д;
  • комбікормовий з-д;
  • ТОВ «Авантаж» (Лісопильне та стругальне виробництво; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами);
  • АТП «Саврань-Експресс»;
  • лісництво.
  • друкарня

У Саврані розвивається мережа магазинів «Прем'єра». Також у селищі працюють філії банків: «Ощадбанк», «Приват-Банк».

Є готель «Чорне море»(3-х— зірковий); Комбінат побутового обслуговування,
СТО (єдина станція техобслуговування на 300-кілометровій ділянці Умань—Одеса автобану М05/E95 (за 18 км від автошляху — по Р54)).

Освіта[ред.ред. код]

В Саврані розташоване середнє професійно-технічне училище (аграрно-будівельного напрямку), автошкола; дитячі спортивна та музична школи.

Культура[ред.ред. код]

В смт Саврань існує краєзнавчий музей, Будинок культури, Будинок дитячої та юнацької творчості та Молодіжний центр «Нове покоління».

Наприкінці 80-х—на початку 90-х у Саврані функціонував рок-гурт «Пластилін»:
Ігор Дзюба (Саврань) — ритм-гітара, вокал;
Генадій Терськов (із Побужжя) — бас-гітара;
Володимир Ляськовський (з Завалля, нар. 1965 — пом. 2011) — ударні;
Володимир Чебан (із Завалля) — звукорежисер (на пульті).

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Обеліск на братській могилі червоноармійців, комісара, загиблих в 1922 р. (під час Громадянської війни) та 5 партизан, загиблих в 1944 р., парк селища, біля районного будинку культури (1955 р., на останнє місце перенесено в 1974 р., автор споруди Одеський художньо-виробничий комбінат Худфонда УРСР).
  • Стела «Никто не забыт, ничто не забыто»- пам'ятник 306 воїнам-односельчанам, загиблим в роки В. В. В. 1941–1945 р., парк селища, біля районного будинку культури (1974 р., автор споруди Одеський художньо- виробничий комбінат Худфонда УРСР).
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку (біля будинку райдержадміністрації).
  • Пам'ятник Герою Радянського Союзу Бочковичу Кирилу Васильовичу та учням, вчителям Савранської школи, загиблим в роки Німецько-радянської війни, — вул. Миру, територія Савранської СЗШ I–III ст. (1968 р., автор споруди — Одеський художньо-виробничий комбінат Худфонда УРСР; реставрований 2015 р.[7]).
  • Меморіальний комплекс партизанському загону «Буревісник» (Німецько-радянська війна; 1972 р., скульптор Князик О., архітектор Голод В.)

Поблизу Саврані створено ландшафтний заказник державного значення «Савранський ліс» — найбільший в усій Пд-Зх частині лісостепової зони України масив плакорних лісів; ліс є найвеличнішим у Одеській області, в якому за часів німецько-радянської війни базувалося партизанське з'єднання «Буревісник»[8].

Також в Савранських лісах (Слюсарівському лісі) встановлено декілька пам'ятників[9][10]:

  • Пам'ятник загиблим воїнам 404 окремого артилерійського батальйону 54 Укріпрайону 2-го Українського фронту, при в'їзді в с. Вільшанка (травень 1985 р., місцеві майстри).
  • Пам'ятний знак партизанам загону «Буревісник», лісове узбіччя дороги Саврань — Полянецьке (1985 р.)
  • Місце базування штабу партизанського загону «Буревісник» в 1942–1944 рр. Відновлені партизанські землянки (2003 р.).

Відомі люди[ред.ред. код]

  • Березовський Юхим Матвійович — Герой Радянського Союзу, почесний залізничник. Кавалер орденів Леніна, Червоного Прапора, Олександра Невського, двох орденів Вітчизняної війни I ступеня, ордена Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки, нагороджений медаллю «За відвагу».
  • Лебедюк Михайло Миколайович, доктор медичних наук, професор Одеського медичного університету.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Адміністративно-територіальний устрій Одеської області
  3. Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — с. 67. (рос.)
    Jabłonowsky A. Zródła dziejowe Polska XVI wieku. — T. 22. — S. 168, 578. (пол.)
  4. Сецинский Е. Исторические местности Подолии и их достопримечательности. Каменец-Подольск, 1911, с. 13. (рос.)
  5. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  6. Історія міст і сіл Української РСР, 1978
  7. Жители Саврани на Одесщине открыли мемориальную доску Герою СССР (рос.)
  8. На теренах області під час Другої Світової війни діяло два значних партизанських з'єднання — в Одесі (Нерубайські катакомби) та в Савранських лісах.
  9. Сайт Савранської РДА
  10. Музей у лісі (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. Г. Полтавчук. Саврань: Путівник. — Одеса: Маяк, 1980. — 68 с., іл., 4 кольор. іл. (рецензент А. Д. Бачинський)
  • Білецька О. Савранщина:
    Нарис Історії, Від стародавніх часів до початку XX ст. — Одеса: Астропринт, 2000. — 198 с. ISBN 966-549-462-7
  • «Знайомство з Савранським районом». — Саврань, 2004.
Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.