Зизифус звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зизифус звичайний
ZiziphusJujubaVarSpinosa.jpg
Ziziphus jujuba
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Жостерові (Rhamnaceae)
Рід: Ziziphus
Вид:
Зизифус звичайний (Z. jujuba)
Біноміальна назва
Ziziphus jujuba
Синоніми

Rhamnus zizyphus L.
Ziziphus zizyphus (L.) H.Karst.
Ziziphus zizyphus (L.) Meikle

Зизифус звичайний, також унабі, ююба, жужуба, або китайський фінік (Ziziphus jujuba) — кущова рослина родини жостерові (Rhamnaceae).

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Ziziphus zizyphus — Тулузький музей

Рід унабі (Ziziphus) відноситься до родини жостерових (Rhamnaceae) і об'єднує близько п'ятдесяти видів, з яких в культурі використовується тільки ююба. Його надземна частина — листопадне (точніше, гілкопадне) дерево-кущ висотою від трьох до десяти метрів, з колючою розлогою або пірамідальною кроною. Кора дерева темно-сіра, молоді гілки червоно-коричневі, суглобисті, мають на вузлах колючки. Зизифус цікавий і як незвичайна плодова рослина. Для нього характерна наявність пагонів чотирьох типів. Це основні ростові пагони (пагони продовження); колінчасто-зігнуті бокові пагони, які несуть на собі кільчатки, потовщено-вкорочені пагони, або як їх ще називають брахібласти і останні — однолітні, які щорічно опадають, плодові пагони (явище гілкопадності).

Листки в унабі прості, короткочерешкові, майже сидячі, без прилистків або з дрібними прилистками, широколанцетні або видовжено-яйцеподібні, розміром 6х2 см, мають три центральні жилки, а не одну, як всі плодові. Вони шкірясті, блискучі, вилискують, без опушення, інтенсивно-зелені і завжди повернуті до сонця під прямим кутом. Листкова поверхня формується залежно від умов року одночасно з формуванням урожаю.

Квітки зизифуса за морфологією і механізмом цвітіння також різко вирізняється від усіх плодових — двостатеві, дрібні, до 0,5 см діаметром, зеленувато-жовтого кольору, духмяні, зібрані в напівкошики на коротких квітконіжках по 2-6 штук. Квітки виділяють багато нектару, в зв'язку з чим зизифус є одним із найкращих медоносів. Його охоче відвідують бджоли. Бутони в унабі з'являються в пазухах листків на репродуктивних та ростових пагонах по мірі їх росту у довжину. Чим сприятливіші умови вегетації, тим більше довжина плодоносів, а, відповідно, листя, бутонів і плодів. Цвітіння розтягнуте на 1-1,5 місяця і настільки рясне, що при зав'язуванні 0,8-3,2 % дає врожай 25,0-32,5 тонн плодів з гектара. Цвіте в наших умовах із середини червня до середини серпня, так що заморозків не боїться. Достигання, як і цвітіння — розтягнуте і проходить протягом двох — двох з половиною місяців.

Свіжі плоди унабі.

Плід унабі — соковита, напівнижня синкарпна кістянка. В залежності від сорту плоди мають різну величину і форму: грушоподібну, яблукоподібну, кулясту, довгасту, циліндричну. Крупноплідні сорти мають плоди до 4 см в довжину і до 2,5 — 3,0 см в діаметрі з максимальною масою до 45 г (в умовах Лісостепу України — до 16 г). Кісточка плоду досить тверда, насіння видовжено-овальне, сплющене, гладеньке, блискуче з крупним зародком і слабко розвиненим ендоспермом. Молоді плоди світло-зелені, при дозріванні вони від плодоніжки починають забарвлюватися в коричневі тони, набуваючи кольору і смаку яблуневої сушки; здатні до дозарювання. При перестиганні стають ватними.

Плоди зизифуса різноманітні за формою, масою, кольору м'якоті і шкірки, смаком. Кісточки відрізняються за формою, характером поверхні. Величина плодів значною мірою залежить від сортових ознак. Частина культурних крупноплідних сортів плодоносить без утворення насіння.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Субтропічна плодова культура, яку в Китаї вирощують вже більше п'яти тисяч років. Звідти він попав у Середземноморські країни. Найбільш поширений в Китаї (понад 200 тис.га), де вирощується близько чотирьохсот сортів. Великі плантації унабі займає в Індії і Пакистані; останнім часом інтенсивно збільшується його кількість в США, Іспанії, Італії, Франції, Португалії та інших південних країнах. Наявні промислові насадження і в Криму. Але в Україні ним активно займаються переважно садоводи-аматори.

Зизифус вирізняється своєрідними харчовими, лікувальними, дієтичними і іншими якостями плодів і листя. Зизифус — одна з найбільш посухо- і жаростійких плодових культур, а разом із хурмою і найбільш зимостійка серед субтропічних. Дикі форми зизифуса витримують до −28-30°С морозу, а культурні — до 22-25°С.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Плоди зизифуса на смак кислувато-солодкі або солодкі, в окремих культурних сортів їх розміри досягають 3х5 см; сіянці дають плоди розміром приблизно 2х3см (як у великої черешні). Вживають їх в свіжому, в'яленому і консервованому вигляді, а також для приготування компотів, варення, маринадів, пюре, цукатів, широко застосовують в кондитерській, парфумерній і фармацевтичній промисловості.

Посилання[ред. | ред. код]