Зловтіха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей про
Емоції

Зловті́ха — задоволення від невдач інших. Зловтіха залежить від заздрості, при чому рівень заздрості може передбачити рівень зловтіхи.

Термін «зловтіха» походить від німецького Schadenfreude (Schaden — збитки, + Freude — радість), хоча західноєвропейські мови запозичили слово без змін.

Зловтіху було виявлено у дітей вже з 24 місяців і може бути важливою соціальною емоцією, що формує «неприйняття нерівності».[1]

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Стаття New York Times у 2002 році цитувала низку наукових досліджень зловтіхи, яка було визначено як «насолода чужим нещастям». Багато таких досліджень базуються на теорії соціального порівняння, ідеї про те, що коли людям навколо нас не щастить, ми ставимося до себе краще. Інші дослідники виявили, що люди з низькою самоповагою частіше відчувають злорадство, ніж ті, хто має високу самоповагу.[2]

У дослідженні 2003 року була розглянута зловтіха між групами в контексті спорту, зокрема міжнародного футбольного змагання. Дослідження було зосереджено на футбольних командах Німеччини та Нідерландів та їхніх фанатах. Результати цього дослідження показали, що емоція злорадства дуже чутлива до обставин, які роблять її більш або менш доречною для відчуття такого зловісного задоволення щодо спортивного супротивника.[3]

Дослідження, проведене Сікарою та його колегами у 2011 році за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ), вивчало зловтіху серед уболівальників «Бостон Ред Сокс» і «Нью-Йорк Янкіз» і виявило, що вболівальники показали підвищену активність у ділянках мозку, пов’язаних із задоволенням, яке вони самі оцінили (вентральний стріатум), при спостереженні негативного результату для команди-суперника (наприклад, страйк-аут).[4] Навпаки, вболівальники продемонстрували підвищену активність у передній поясній корі та острівці, коли спостерігали за негативним результатом своєї власної команди.

Експеримент 2006 року про «справедливість» свідчить про те, що чоловікам, але не жінкам, подобається бачити, як страждають «погані люди». Дослідження було розроблено для вимірювання емпатії шляхом спостереження за тим, які центри мозку стимулюються, коли суб’єкти, за якими спостерігали за допомогою фМРТ, бачать, як хтось відчуває фізичний біль. Дослідники очікували, що центр емпатії мозку об'єктів дослідження буде більше стимулюватися, коли тим, кого вони вважають «хорошими», буде нанесено електричний шок, ніж якщо шок отримає когось, кого об'єкт дослідження вважав «поганим». Це дійсно так, але у чоловіків мозкові центри задоволення також загорялися, коли комусь був нанесений шок, який чоловік вважав «заслуженим»[5].

Дослідження сканування мозку показують, що зловтіха корелює із заздрістю у суб’єктів. Сильні почуття заздрості активували вузли фізичного болю в дорсальній частині передньої поясної кори головного мозку; центри винагороди мозку, такі як вентральне смугасте тіло, активувалися новинами про те, що інші люди, яким заздрили, зазнали нещастя. Масштаб реакції мозку на злорадство можна навіть передбачити за силою попередньої реакції заздрості.[6][7]

Дослідження, проведене в 2009 році, надає докази здатності людей відчувати зловтіху у відповідь на негативні події в політиці.[8] Дослідження було розроблено, щоб визначити, чи існує ймовірність того, що події, що містять об’єктивні нещастя, можуть спричинити злорадство. У дослідженні повідомлялося, що ймовірність виникнення почуття зловтіхи залежить від того, чи страждає власна політична партія особи або опозиційна партія. Це дослідження показує, що політична сфера є основною територією для почуттів злорадства, особливо для тих, хто сильно ідентифікується зі своєю політичною партією.

У 2014 році дослідження у формі онлайн-опитування проаналізувало зв’язок між злорадством і рисами «темної тріади» (тобто нарцисизмом, макіавеллізмом і психопатією). Висновки показали, що ті респонденти, які мали вищий рівень рис темної тріади, також мали вищий рівень злорадства, брали участь у більшій антисоціальній діяльності та мали більший інтерес до сенсацій.[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2015)
  1. ↑ Shamay-Tsoory SG, Ahronberg-Kirschenbaum D, Bauminger-Zviely N (2 липня 2014). There is no joy like malicious joy: schadenfreude in young children. PLOS ONE. 9 (7): e100233. Bibcode:2014PLoSO...9j0233S. doi:10.1371/journal.pone.0100233. PMC 4079297. PMID 24988446.
  2. ↑ St. John, Warren (24 серпня 2002). Sorrow So Sweet: A Guilty Pleasure in Another's Woe. The New York Times.
  3. ↑ Leach, Colin Wayne; Spears, Russell; Branscombe, Nyla R.; Doosje, Bertjan (2003). Malicious pleasure: Schadenfreude at the suffering of another group. Journal of Personality and Social Psychology. 84 (5): 932—943. doi:10.1037/0022-3514.84.5.932. hdl:1808/248. ISSN 1939-1315. PMID 12757139.
  4. ↑ Cikara, Mina; Botvinick, Matthew M.; Fiske, Susan T. (26 січня 2011). Us Versus Them. Psychological Science. 22 (3): 306—313. doi:10.1177/0956797610397667. ISSN 0956-7976. PMC 3833634. PMID 21270447.
  5. ↑ Singer, Tania; Seymour, Ben; O'Doherty, John P.; Stephan, Klaas E.; Dolan, Raymond J.; Frith, Chris D. (18 січня 2006). Empathic neural responses are modulated by the perceived fairness of others. Nature. 439 (7075): 466—469. Bibcode:2006Natur.439..466S. doi:10.1038/nature04271. ISSN 0028-0836. PMC 2636868. PMID 16421576. For a lay summary, see When Bad People Are Punished, Men Smile (but Women Don't). The New York Times. 19 січня 2006.
  6. ↑ Takahashi, H.; Kato, M.; Matsuura, M.; Mobbs, D.; Suhara, T.; Okubo, Y. (13 лютого 2009). When Your Gain Is My Pain and Your Pain Is My Gain: Neural Correlates of Envy and Schadenfreude. Science. 323 (5916): 937—9. Bibcode:2009Sci...323..937T. doi:10.1126/science.1165604. ISSN 0036-8075. PMID 19213918. S2CID 26678804.
  7. ↑ Angier, Natalie (17 лютого 2009). In Pain and Joy of Envy, the Brain May Play a Role. The New York Times.
  8. ↑ Combs, David J.Y.; Powell, Caitlin A.J.; Schurtz, David Ryan; Smith, Richard H. (July 2009). Politics, schadenfreude, and ingroup identification: The sometimes happy thing about a poor economy and death. Journal of Experimental Social Psychology. 45 (4): 635—646. doi:10.1016/j.jesp.2009.02.009. ISSN 0022-1031.
  9. ↑ James, Samantha; Kavanagh, Phillip S.; Jonason, Peter K.; Chonody, Jill M.; Scrutton, Hayley E. (1 жовтня 2014). The Dark Triad, schadenfreude, and sensational interests: Dark personalities, dark emotions, and dark behaviors. Personality and Individual Differences (англ.). 68: 211—216. doi:10.1016/j.paid.2014.04.020. ISSN 0191-8869.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зловтіха&oldid=41041329