Злодій у законі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Злодій у законі» («злодій» або «законник») (рос. «Вор в законе» , «вор» або «законник»)[1] — титул деяких членів злочинного світу, які відносяться до його еліти і користуються значним авторитетом[2]. Злодії у законі — це специфічне для СРСР (в подальшому також і для країн пострадянського простору) явище у кримінальному світі, яке не має аналогів у світовій кримінальній практиці[2], яке утворилося у 1930-х роках і характеризується наявністю жорсткого кодексу кримінальних традицій, а також виключним рівнем закритості і конспіративності[3].

Історія[ред. | ред. код]

Поява злодіїв у законі у СРСР відноситься до початку 1930-х років.

Основною об'єднавчою силою злочинного світу стала тенденція неполітичної протидії і непокори владі, а його елітою стали «злодії у законі», які називали себе хранителями кримінальних традицій дореволюційної Росії[4].

Злодіїв у законі пов'язував особливий кодекс поведінки, звичаї і традиції до яких увійшли повне несприйняття суспільних норм і правил, у тому числі пов'язаних із сім'єю (злодій у законі ні за яких обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками) і не менш повну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами: як у формі участі у організованих ними громадських заходах, так і сприяння судово-слідчим органам у розслідуванні злочинів[5].

У 1940-х роках ці традиції нарешті призвели до майже цілковитого знищення цієї злочинної спільноти у історичній формі: під час німецько-радянської війни багато з «злодіїв в законі» відповіли згодою на пропозицію влади вступити в ряди Червоної армії задля захисту своєї батьківщини від ворога (так звані «суки»). Після перемоги на Німеччиною вони повернулися у табори де між ними і «законниками», які не відступили від традицій злочинного середовища розпочалася так звана «суча війна» в результаті якої обидві сторони понесли значні втрати[6].

У 1979 році у Кисловодську відбулася зустріч («сходка») кримінальних лідерів («злодіїв у законі») і нелегальних підприємців («цеховиків»). За результатами зустрічі було досягнуто домовленості про виплату підприємцями 10 % їх доходів у обмін на безпеку[7].

Сучасність[ред. | ред. код]

Традиційно «злодієм у законі» може рахуватися лише людина, яка має судимості, достатній авторитет у злочинному середовищі, щодо якої виконана формальна процедура так званого «коронування»[8], злодій у законі ні за яких обставин не повинен мати постійних зв'язків із жінками і державними органами, хоча останнім часом стали відомі випадки отримання цього титулу людьми які не відбували покарання, у тому числі й за гроші (таких злодіїв називають «апельсинами»)[9].

Число «злодіїв у законі» у 1993—1999 роках[10], 2010 рік
1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2010[11][12][13][14]
1200 1280 1420 1480 1500 1560 1106 149

На відміну від багатьох інших кримінальних спільнот ця організація не має чіткого ядра і керівництва, постійно функціонуючих відділень; її верхівка діє на основі повної рівності її учасників, об'єднаних жорсткими рамками «блатних» традицій; органом управління даної спільноти є «сходка», яка приймає організаційні рішення, у тому числі в формі письмових звернень до злочинного світу («злочинні прогони», «маляви», «ксиви»)[3]. Злодії у законі прагнуть до встановлення контролю над засудженими, які відбувають покарання у виправних закладах, як зверненнями, так і підкупом і погрозами[15].

У число функцій даного співтовариства входять згуртування окремих злочинців і їх груп, контроль над деякими сферами злочинної діяльності, вирішення конфліктів у злочинному середовищі, організація й контроль використання загальних злочинних кас («общаків»), зовнішні контакти зі злочинними організаціями закордонних країн[16].

«Злодії у законі» є єдиною групою (серед них йде постійна боротьба за владу, виділяються окремі протиборчі одне одному угруповання: «законники», «чорні» і «красиві», «слов'яни» і «кавказці», «бубнові» і «пікові»), проте саме вони виконують в Росії координуючу функцію, забезпечують стабільність системи організованої злочинності[17].

Особливу небезпеку представляють ті «злодії у законі», які контролюють економічну злочинність і здійснюють вплив на політичні процеси (таких у Росії 10—15 людей)[18].

За кордоном злодії у законі проживають у Мадриді, Берліні й Нью-Йорку[19].

Визначення у законодавстві Грузії[ред. | ред. код]

У відповідності до прийнятих з ініціативи президента Міхеіла Саакашвілі Законом «Про організовану злочинність та рекет» від 20 грудня 2005 року кримінальний кодекс Грузії було доповнено статтею 223-1 «Членство у злодійській спільноті, „злодій у законі“», відповідно до якої членство у злодійській спільноті карається позбавленням волі строком від 5 до 8 років з штрафом або без нього, а перебування особи у статусі «злодія у законі» — позбавленням волі строком від 7 до 10 років з штрафом або без нього.

При цьому злодійський світ визначається як «будь-яка спільнота осіб, що діють за встановленими/визнаними ними правилами і метою якої є шляхом залякування, погрозами, круговою порукою, злодійським розбиранням, залученням в протизаконні дії неповнолітніх, досягнення вигоди для власних членів або інших осіб з допомогою злочинних дій або шляхом спонукання до таких інших». Членом злодійського світу вважається «будь-яка особа, яка визнає злодійський світ і активно діє для досягнення цілей злодійського світу».

Поняття «злодій у законі» визначається як «член злодійського світу, який за спеціальними правилами злодійського світу, у будь-якій формі керує ним, або/і організовує злодійський світ або певну групу осіб».[20]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Вор в законе». Энциклопедия МВД России. Процитовано 2014-09-19. 
  2. ↑ а б Скобликов, 2002, с. 91-92
  3. ↑ а б Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 396
  4. ↑ Роулисон, 2000, с. 75
  5. ↑ Роулисон, 2000, с. 76
  6. ↑ Роулисон, 2000, с. 82
  7. ↑ Гуров, 1990, с. 169
  8. ↑ Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 373
  9. ↑ Долгова, 2007, с. 514
  10. ↑ Долгова, 2007, с. 522
  11. ↑ Криминальные войны: «Воры в законе» собираются на специальную встречу для «разбора полетов» // Интерфакс-Украина, 24.09.2010
  12. ↑ Вор в законе Пичуга из Коми обхаживал депутатов Госдумы, пытаясь внедрить к ним в помощники своих ставленников // ИА КОМИИНФОРМ, 22.09.2010
  13. ↑ Актуальные комментарии // Информационный сайт «Актуальные комментарии», 30.09.2010
  14. ↑ Горевой, Руслан Зона ответственности. Осенью ряды российских воров в законе основательно проредят // Наша Версия, 13.09.2010 копия
  15. ↑ Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 374
  16. ↑ Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 397
  17. ↑ Долгова, 2007, с. 522-523
  18. ↑ Долгова, 2007, с. 526
  19. ↑ Michael Schwirtz (2008-07-29). Vory v Zakone has hallowed place in Russian criminal lore.. New York Times. Процитовано 13-02-2014. 
  20. ↑ Виды преступных объединений. isfic.info. Процитовано 2016-05-15. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Высоцкий В. С., Мончинский Л. {{{Заголовок}}}.
  • Гуров А. И. {{{Заголовок}}}.
  • Криминология: Учебник для вузов. {{{Заголовок}}}.
  • {{{Заголовок}}}.
  • {{{Заголовок}}}.
  • Кучинский А. В. {{{Заголовок}}}.
  • Латов Ю. В. {{{Заголовок}}}.
  • Ерёмин В. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-206-00464-2.
  • Разинкин В., Тарабрин А. {{{Заголовок}}}.
  • Роулинсон П. {{{Заголовок}}}.
  • Скобликов П. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-224-03722-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Злочин Це незавершена стаття про злочинність.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Злодій_у_законі&oldid=24386046