Злодій у законі
«Злодій у законі» («злодій» або «законник») (рос. «Вор в законе» , «вор» або «законник»)[1] — титул деяких членів злочинного світу, які відносяться до його еліти і користуються значним авторитетом[2]. Злодії у законі — це специфічне для СРСР (в подальшому також і для країн пострадянського простору) явище у кримінальному світі, яке не має аналогів у світовій кримінальній практиці[2], яке утворилося у 1930-х роках і характеризується наявністю жорсткого кодексу кримінальних традицій, а також виключним рівнем закритості і конспіративності[3].
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Поява злодіїв у законі у СРСР відноситься до початку 1930-х років.
Основною об'єднавчою силою злочинного світу стала тенденція неполітичної протидії і непокори владі, а його елітою стали «злодії у законі», які називали себе хранителями кримінальних традицій дореволюційної Росії[4].
Злодіїв у законі пов'язував особливий кодекс поведінки, звичаї і традиції до яких увійшли повне несприйняття суспільних норм і правил, у тому числі пов'язаних із сім'єю (злодій у законі ні за яких обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками) і не менш повну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами: як у формі участі у організованих ними громадських заходах, так і сприяння судово-слідчим органам у розслідуванні злочинів[5].
У 1940-х роках ці традиції нарешті призвели до майже цілковитого знищення цієї злочинної спільноти у історичній формі: під час німецько-радянської війни багато з «злодіїв в законі» відповіли згодою на пропозицію влади вступити в ряди Червоної армії задля захисту своєї батьківщини від ворога (так звані «суки»). Після перемоги на Німеччиною вони повернулися у табори де між ними і «законниками», які не відступили від традицій злочинного середовища розпочалася так звана «суча війна» в результаті якої обидві сторони понесли значні втрати[6].
У 1979 році у Кисловодську відбулася зустріч («сходка») кримінальних лідерів («злодіїв у законі») і нелегальних підприємців («цеховиків»). За результатами зустрічі було досягнуто домовленості про виплату підприємцями 10 % їх доходів у обмін на безпеку[7].
Сучасність[ред. | ред. код]
Традиційно «злодієм у законі» може рахуватися лише людина, яка має судимості, достатній авторитет у злочинному середовищі, щодо якої виконана формальна процедура так званого «коронування»[8], злодій у законі ні за яких обставин не повинен мати постійних зв'язків із жінками і державними органами, хоча останнім часом стали відомі випадки отримання цього титулу людьми які не відбували покарання, у тому числі й за гроші (таких злодіїв називають «апельсинами»)[9].
| 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2010[11][12][13][14] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1200 | 1280 | 1420 | 1480 | 1500 | 1560 | 1106 | 149 |
На відміну від багатьох інших кримінальних спільнот ця організація не має чіткого ядра і керівництва, постійно функціонуючих відділень; її верхівка діє на основі повної рівності її учасників, об'єднаних жорсткими рамками «блатних» традицій; органом управління даної спільноти є «сходка», яка приймає організаційні рішення, у тому числі в формі письмових звернень до злочинного світу («злочинні прогони», «маляви», «ксиви»)[3]. Злодії у законі прагнуть до встановлення контролю над засудженими, які відбувають покарання у виправних закладах, як зверненнями, так і підкупом і погрозами[15].
У число функцій даного співтовариства входять згуртування окремих злочинців і їх груп, контроль над деякими сферами злочинної діяльності, вирішення конфліктів у злочинному середовищі, організація й контроль використання загальних злочинних кас («общаків»), зовнішні контакти зі злочинними організаціями закордонних країн[16].
«Злодії у законі» є єдиною групою (серед них йде постійна боротьба за владу, виділяються окремі протиборчі одне одному угруповання: «законники», «чорні» і «красиві», «слов'яни» і «кавказці», «бубнові» і «пікові»), проте саме вони виконують в Росії координуючу функцію, забезпечують стабільність системи організованої злочинності[17].
Особливу небезпеку представляють ті «злодії у законі», які контролюють економічну злочинність і здійснюють вплив на політичні процеси (таких у Росії 10—15 людей)[18].
За кордоном злодії у законі проживають у Мадриді, Берліні й Нью-Йорку[19].
Визначення у законодавстві Грузії[ред. | ред. код]
У відповідності до прийнятих з ініціативи президента Міхеіла Саакашвілі Законом «Про організовану злочинність та рекет» від 20 грудня 2005 року кримінальний кодекс Грузії було доповнено статтею 223-1 «Членство у злодійській спільноті, „злодій у законі“», відповідно до якої членство у злодійській спільноті карається позбавленням волі строком від 5 до 8 років з штрафом або без нього, а перебування особи у статусі «злодія у законі» — позбавленням волі строком від 7 до 10 років з штрафом або без нього.
При цьому злодійський світ визначається як «будь-яка спільнота осіб, що діють за встановленими/визнаними ними правилами і метою якої є шляхом залякування, погрозами, круговою порукою, злодійським розбиранням, залученням в протизаконні дії неповнолітніх, досягнення вигоди для власних членів або інших осіб з допомогою злочинних дій або шляхом спонукання до таких інших». Членом злодійського світу вважається «будь-яка особа, яка визнає злодійський світ і активно діє для досягнення цілей злодійського світу».
Поняття «злодій у законі» визначається як «член злодійського світу, який за спеціальними правилами злодійського світу, у будь-якій формі керує ним, або/і організовує злодійський світ або певну групу осіб».[20]
Див. також[ред. | ред. код]
- Російська мафія
- Суча війна
- Злодійський закон
- Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю (ГУБОЗ)
- Злодій (етика)
- Злочин
- Крадіжка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Вор в законе». Энциклопедия МВД России. Процитовано 2014-09-19.
- ↑ а б Скобликов, 2002, с. 91-92
- ↑ а б Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 396
- ↑ Роулисон, 2000, с. 75
- ↑ Роулисон, 2000, с. 76
- ↑ Роулисон, 2000, с. 82
- ↑ Гуров, 1990, с. 169
- ↑ Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 373
- ↑ Долгова, 2007, с. 514
- ↑ Долгова, 2007, с. 522
- ↑ Криминальные войны: «Воры в законе» собираются на специальную встречу для «разбора полетов» // Интерфакс-Украина, 24.09.2010
- ↑ Вор в законе Пичуга из Коми обхаживал депутатов Госдумы, пытаясь внедрить к ним в помощники своих ставленников // ИА КОМИИНФОРМ, 22.09.2010
- ↑ Актуальные комментарии // Информационный сайт «Актуальные комментарии», 30.09.2010
- ↑ Горевой, Руслан Зона ответственности. Осенью ряды российских воров в законе основательно проредят // Наша Версия, 13.09.2010 копия
- ↑ Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 374
- ↑ Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 397
- ↑ Долгова, 2007, с. 522-523
- ↑ Долгова, 2007, с. 526
- ↑ Michael Schwirtz (2008-07-29). Vory v Zakone has hallowed place in Russian criminal lore.. New York Times. Процитовано 13-02-2014.
- ↑ Виды преступных объединений. isfic.info. Процитовано 2016-05-15.(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Высоцкий В. С., Мончинский Л. {{{Заголовок}}}.
- Гуров А. И. {{{Заголовок}}}.
- Криминология: Учебник для вузов. {{{Заголовок}}}.
- {{{Заголовок}}}.
- {{{Заголовок}}}.
- Кучинский А. В. {{{Заголовок}}}. Архівовано 23 January 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine.
- Латов Ю. В. {{{Заголовок}}}.
- Ерёмин В. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-206-00464-2.
- Разинкин В., Тарабрин А. {{{Заголовок}}}.
- Роулинсон П. {{{Заголовок}}}.
- Скобликов П. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-224-03722-0.
Посилання[ред. | ред. код]
- Злодій у законі // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Професійна злочинність // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
|
Це незавершена стаття про злочинність. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||
