Злодій у законі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Злодій у законі» («злодій» або «законник») (рос. «Вор в законе» , «вор» або «законник»)[1] — титул деяких членів злочинного світу, які відносяться до його еліти і користуються значним авторитетом[2]. Злодії у законі — це специфічне для СРСР (в подальшому також і для країн пострадянського простору) явище у кримінальному світі, яке не має аналогів у світовій кримінальній практиці[2], яке утворилося у 1930-х роках і характеризується наявністю жорсткого кодексу кримінальних традицій, а також виключним рівнем закритості і конспіративності[3].

Історія[ред.ред. код]

Поява злодіїв у законі у СРСР відноситься до початку 1930-х рокуі.

Основною об'єднавчою силою злочинного світу стала тенденція неполітичної протидії і непокори владі, а його елітою стали «злодії у законі», які називали себе хранителями кримінальних традицій дореволюційної Росії[4].

Злодіїв у законі пов'язував особливий кодекс поведінки, звичаї і традиції до яких увійшли повне несприйняття суспільних норм і правил, у тому числі пов'язаних із сім'єю (злодій у законі ні за яких обставин не повинен був мати постійних зв'язків із жінками) і не менш повну заборону на будь-яку співпрацю з державними органами: як у формі участі у організованих ними громадських заходах, так і сприяння судово-слідчим органам у розслідуванні злочинів[5].

У 1940-х роках ці традиції нарешті призвели до майже цілковитого знищення цієї злочинної спільноти у історичній формі: під час німецько-радянської війни багато з «злодіїв в законі» відповіли згодою на пропозицію влади вступити в ряди Червоної армії задля захисту своєї батьківщини від ворога (так звані «суки»). Після перемоги на Німеччиною вони повернулися у табори де між ними і «законниками», які не відступили від традицій злочинного середовища розпочалася так звана «суча війна» в результаті якої обидві сторони понесли значні втрати[6].

У 1979 році у Кисловодську відбулася зустріч («сходка») кримінальних лідерів («злодіїв у законі») і нелегальних підприємців («цеховиків»). За результатами зустрічі було досягнуто домовленості про виплату підприємцями 10 % їх доходів у обмін на безпеку[7].

Сучасність[ред.ред. код]

Традиційно «злодієм у законі» може рахуватися лише людина, яка має судимості, достатній авторитет у злочинному середовищі, щодо якої виконана формальна процедура так званого «коронування»[8], злодій у законі ни зі яких обставин не повинен мати постійних зв'язків із жінками і державними органами, хоча останнім часом стали відомі випадки отримання цього титулу людьми які не відбували покарання, у тому числі й за гроші (таких злодіїв називають «апельсинами»)[9].

Число «злодіїв у законі» у 1993—1999 роках[10], 2010 рік
1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2010[11][12][13][14]
1200 1280 1420 1480 1500 1560 1106 149

На відміну від багатьох інших кримінальних спільнот ця організація не має чіткого ядра і керівництва, постійно функціонуючих відділень; її верхівка діє на основі повної рівності її учасників, об'єднаних жорсткими рамками «блатних» традицій; органом управління даної спільноти є «сходка», яка приймає організаційні рішення, у тому числі в формі письмових звернень до злочинного світу («злочинні прогони», «маляви», «ксиви»)[3]. Злодії у законі прагнуть до встановлення контролю над засудженими, які відбувають покарання у виправних закладах, як зверненнями, так і підкупом і погрозами[15].

У число функцій даного співтовариства входять згуртування окремих злочинців і їх груп, контроль над деякими сферами злочинної діяльності, вирішення конфліктів у злочинному середовищі, організація й контроль використання загальних злочинних кас («общаків»), зовнішні контакти зі злочинними організаціями закордонних країн[16].

«Злодії у законі» є єдиною групою (серед них йде постійна боротьба за владу, виділяються окремі протиборчі одне одному угруповання: «законники», «чорні» і «красиві», «слов'яни» і «кавказці», «бубнові» і «пікові»), проте саме вони виконують в Росії координуючу функцію, забезпечують стабільність системи організованої злочинності[17].

Особливу небезпеку представляють ті «злодії у законі», які контролюють економічну злочинність і здійснюють вплив на політичні процеси (таких у Росії 10—15 лодей)[18].

За кордоном злодії у законі проживають у Мадриді, Берліні й Нью-Йорку[19].

Визначення у законодавстві Грузії[ред.ред. код]

У відповідності до прийнятих з ініціативи президента Міхеіла Саакашвілі Законом «Про організовану злочинність та рекет» від 20 грудня 2005 року кримінальний кодекс Грузії було доповнено статтею 223-1 «Членство у злодійській спільноті, „злодій у законі“», відповідно до якої членство у злодійській спільноті карається позбавленням волі строком від 5 до 8 років з штрафом або без нього, а перебування особи у статусі «злодія у законі» — позбавленням волі строком від 7 до 10 років з штрафом або без нього.

При цьому злодійський світ визначається як «будь-яка спільнота осіб, що діють за встановленими/визнаними ними правилами і метою якої є шляхом залякування, погрозами, круговою порукою, злодійським розбиранням, залученням в протизаконні дії неповнолітніх, досягнення вигоди для власних членів або інших осіб з допомогою злочинних дій або шляхом спонукання до таких інших». Членом злодійського світу вважається «будь-яка особа, яка визнає злодійський світ і активно діє для досягнення цілей злодійського світу».

Поняття «злодій у законі» визначається як «член злодійського світу, який за спеціальними правилами злодійського світу, у будь-якій формі керує ним, або/і організовує злодійський світ або певну групу осіб».[20]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Вор в законе». Энциклопедия МВД России. Процитовано 2014-09-19. 
  2. а б Скобликов, 2002, с. 91-92
  3. а б Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 396
  4. Роулисон, 2000, с. 75
  5. Роулисон, 2000, с. 76
  6. Роулисон, 2000, с. 82
  7. Гуров, 1990, с. 169
  8. Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 373
  9. Долгова, 2007, с. 514
  10. Долгова, 2007, с. 522
  11. Криминальные войны: «Воры в законе» собираются на специальную встречу для «разбора полетов» // Интерфакс-Украина, 24.09.2010
  12. Вор в законе Пичуга из Коми обхаживал депутатов Госдумы, пытаясь внедрить к ним в помощники своих ставленников // ИА КОМИИНФОРМ, 22.09.2010
  13. Актуальные комментарии // Информационный сайт «Актуальные комментарии», 30.09.2010
  14. Горевой, Руслан Зона ответственности. Осенью ряды российских воров в законе основательно проредят // Наша Версия, 13.09.2010 копия
  15. Кудрявцев, Эминов, 2005, с. 374
  16. Кузнецова, Лунеев, 2004, с. 397
  17. Долгова, 2007, с. 522-523
  18. Долгова, 2007, с. 526
  19. Michael Schwirtz (2008-07-29). Vory v Zakone has hallowed place in Russian criminal lore.. New York Times. Процитовано 13-02-2014. 
  20. Виды преступных объединений. isfic.info. Процитовано 2016-05-15. (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Высоцкий В. С., Мончинский Л. {{{Заголовок}}}.
  • Гуров А. И. {{{Заголовок}}}.
  • Криминология: Учебник для вузов {{{Заголовок}}}.
  • {{{Заголовок}}}.
  • {{{Заголовок}}}.
  • Кучинский А. В. {{{Заголовок}}}.
  • Латов Ю. В. {{{Заголовок}}}.
  • Ерёмин В. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-206-00464-2.
  • Разинкин В., Тарабрин А. {{{Заголовок}}}.
  • Роулинсон П. {{{Заголовок}}}.
  • Скобликов П. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-224-03722-0.
Злочин Це незавершена стаття про злочинність.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.