Аньєс Варда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аньєс Варда
Agnès Varda
Agnès Varda (Berlinale 2019) (cropped).jpg
Аньєс Варда на Берлінале, 2019
Ім'я при народженні Арле́т Варда́
Дата народження 30 травня 1928(1928-05-30) (91 рік)
Місце народження Іксель, Бельгія
Дата смерті 29 березня 2019(2019-03-29)[1][2][…] (90 років)
Місце смерті Париж, Франція
Поховання цвинтар Монпарнас
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист, фотограф
Alma mater École du Louvre[d]
Роки активності 1955 — наш час
Напрям «нова хвиля»
Член у Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії
Діти Mathieu Demy[d] і Rosalie Varda[d]
IMDb ID 0889513
Нагороди та премії
Командор ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена «За заслуги» (Франція)
cine-tamaris.com/agnes-varda/
Commons-logo.svg Аньєс Варда у Вікісховищі

Аньє́с Варда́, ім'я при народженні Арле́т Варда́ (фр. Agnès Varda, Arlette Varda, 30 травня 1928, Іксель, Брюссель, Бельгія — 29 березня 2019, Париж, Франція) — французька кінорежисерка, сценаристка і продюсерка художнього і документального кіно, а також відома фотографиня. Ім'я Аньєс Варда тісно пов'язане з французькою «новою хвилею», а також із феміністичним рухом. У 2015 році Аньєс Варда отримала Почесну «Золоту пальмову гілку» 68-го Каннського кінофестивалю, ставши першою жінкою, удостоєної цієї нагороди[4][5].

Біографія[ред. | ред. код]

Аньєс Варда народилася 30 травня 1928 року в Брюсселі. Її мати була француженкою, а батько походив з грецької сім'ї біженців з Близького Сходу. Дитинство і юність провела в Бельгії і на півдні Франції, потім у Парижі. Вивчала історію у «Школі Лувру» (фр. École du Louvre), слухала лекції з літератури і психології в Сорбонні, а також на курсах фотографів у «Національній вищі школі витончених мистецтв». Досить швидко створивши собі репутацію першокласної фотографині, Варда стала офіційною фотографинею Театрального фестивалю в Авіньйоні і Національного народного театру, а потім продовжила кар'єру як фотожурналістка[6].

Працювала фотографинею для модних журналів і реклами на Кубі, в Китаї і Іспанії. Її перша персональна виставка відбулася у 1954 році. В тому ж році вона зняла, без будь-небудь професійної і технічної підготовки, свій перший художній фільм «Коротка піщана коса» з Філіпом Нуаре в головній ролі. Цей фільм у стилістичному плані став попередником Французької нової хвилі[7].

Аньєс Варда померла в ніч на 29 березня 2019 року в Парижі. Причиною смерті режисерки став рак молочної залози.[8]

Кінокар'єра[ред. | ред. код]

Другий повнометражний художній фільм Аньєс Варда, «Клео від 5 до 7», вийшов тільки через сім років. Він розповідав про дві години з життя молодої паризькою поп-співачки, що очікує результатів медичних аналізів з приводу можливого ракового захворювання. Дія картини розгортається немов в реальному часі і розділена на серію глав з вказівкою точного часу того, що відбувається. Упродовж стрічки героїня зустрічається з різними людьми, через спілкування з якими вона поступово виходить зі свого лялькового образу і набуває живих людських рис. Фільм зачіпає ряд екзистенціальних тим, таких як питання смертності і смерті, самотності і відчаю, його відрізняє яскраво виражений феміністичний підхід.

У своєму першому кольоровому фільмі «Щастя» Варда малює портрет щасливої сім'ї, в якій чоловікові до до певного часу вдається успішно поєднувати любов до дружини та дітей з любов'ю до іншої жінки. Коли ж дружина дізнається від нього про суперницю і кінчає життя самогубством, він без видимих проблем приводить на її місце коханку. Картина безмежного щастя, виконана в імпресіоністських тонах, що милує око, під гармонійну музику Моцарта, проте залишає неспокійне відчуття. За словами Варда, «це красивий плід з жорстоким смаком»[9].

Фільм «Одна співає, інша ні» розповідає історію життя двох молодих жінок, яких звела доля у 1962 році, а через 14 років вони зустрілися знову, згадуючи прожиті роки. Не дивлячись на те, що одна з них походить зі щасливої міської сім'ї і стала співачкою, а інша має важке сільське минуле і двох незаконно-народжених дітей, це не заважає їх взаєморозумінню і дружбі. Особливу увагу фільм приділяє темам жіночої дружби, суспільного положення жінки і легалізації абортів.

Аньєс Варда на церемонії Сезар, 2014 рік

У 1984 році Варда випустила фільм «Без даху, поза законом» про молодої бродяги, на ім'я Мона. Неназвана людина за кадром розмовляє з людьми, які зустрічали Мону в останні тижні її життя. Фільм розділений на 47 епізодів, в кожному з яких хто-небудь розповідає про свої враження від спілкування з Моною. Фільм говорить про прагнення героїні до свободи і спроби вирватися з оковів сучасного суспільства, але також і тому, що не будь-яка така спроба є вдалою. У 1985 році за цей фільм Варда була удостоєна головного призу Венеційського фестивалю — Золотого лева, а також престижного призу ФІПРЕССІ. У 1986 році за гру в цьому фільмі Сандрін Боннер отримала французьку премію «Сезар» як найкраща акторка[10].

У 1991 році помер чоловік Варда, відомий кінорежисер Жак Демі, з яким вони прожили разом з 1962 року. Незабаром після його смерті Варда створила фільм «Жако з Нанта», що розповідає про його життя і смерть. Починаючись з художньої реконструкції ранніх років життя Демі в окупованій німцями Франції, фільм розповідає про його захопленість різними аспектами кіно, включаючи підбір акторів, розробку художнього рішення і декорацій, анімацію і постановку світла. Художні епізоди стрічки переплітаються з хронікальними кадрами Нанта військового часу, фрагментами з фільмів Демі, а також і документальними кадрами помираючого режисера. Фільм продовжує близьку Варда тему ставлення до смерті, але у своїй основі вважається як данина пам'яті Варда своєму померлому чоловікові і його роботі[11].

У 1998 році Аньє Варда поставила автобіографічну документальну стрічку «Узбережжя Аньєс», я якому розповідає про себе, починаючи із раннього дитинства, яке минуло у Бельгії. Режисерка використовує відеоінтерв'ю та хроніку, старі фотографії та інсталяції, інсценування сцен із власного життя та фільмів, а також анімацію[12].

Останнім фільмом Аньєс Варда стала документальна стрічка «Варда очима Аньєс», де вона розповідала про свою кар'єру, знакові кінороботи і життя. Фільм був представлений у позаконкурсній програмі на 69-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.[13]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Повнометражні художні фільми[ред. | ред. код]

Рік Назва Оригінальна назва Примітки
1955 Коротка піщана коса La Pointe-Courte
1962 Клео від 5 до 7 Cléo de 5 à 7 Участь у конкурсній програмі Каннського МКФ
1965 Щастя Le bonheur Срібний ведмідь Берлінського МКФ
1966 Створіння Les creatures
1969 Левова любов Lions Love
1970 Навсікая Nausicaa Телефільм
1977 Одна співає інша ні L'une chante, l'autre pas
1981 Документатор Documenteur
1985 Без даху, поза законом Sans toit ni loi Золотий лев Венеційського МКФ
1988 Майстер кунг-фу Kung-fu master!
1988 Джейн Б. очима Аньєс В. Jane B. par Agnès V.
1991 Жако із Нанта Jacquot de Nantes
1995 Сто і одна ніч Симона Сінема Les cent et une nuits de Simon Cinéma

Короткометражні художні фільми[ред. | ред. код]

Рік Назва Оригінальна назва
1958 Опера-муфф L'opéra-mouffe
1961 Наречені з мосту МакДоналд, або (Не довіряйте чорним окулярам) Les fiancés du pont Mac Donald ou (Méfiez-vous des lunettes noires)
1967 Дядько Янко Oncle Yanco
1976 Задоволення любові в Ірані Plaisir d'amour en Iran
1982 Улісс Ulysse
1984 7 к., кух., ван… продається 7p., cuis., s. de b., … à saisir
1986 Знаєш, у тебе класні сходи T'as de beaux escaliers, tu sais
2003 Зникаючий лев Le lion volatil
2004 Трейлер Вієннале ‘04 Der Viennale '04-Trailer

Документальні фільми[ред. | ред. код]

  • 1958 — З боку берега / Du côté de la côt (короткометражний)
  • 1958 — До Лазурового берега / La cocotte d'azur (короткометражний)
  • 1958 — O saisons, ô châteaux (короткометражний)
  • 1963 — Салют, кубинці! / Salut les Cubains (короткометражний)
  • 1965 — Ельза-Роза / Elsa la ros (короткометражний)
  • 1967 — Далеко від В'єтнаму / Loin du Vietnam
  • 1968 — Чорні пантери / Black Panthers (короткометражний)
  • 1975 — Відповідь жінок / Réponse de femmes: Notre corps, notre sexe (короткометражний)
  • 1976 — Дегеротипи / Daguerréotypes
  • 1981 — Стіни, стіни / Mur murs
  • 1983 — Une minute pour une image (телесеріал)
  • 1984 — Так звані каріатиди / Les dites cariatides (короткометражний)
  • 1993 — Дівчата через 25 років / Les demoiselles ont eu 25 ans
  • 1995 — Всесвіт Жака Демі / L'univers de Jacques Demy
  • 2000 — Збирачі і збирачка / Les glaneurs et la glaneuse
  • 2002 — Збирачі і збирачка, через два роки / Les glaneurs et la glaneuse… deux ans après
  • 2004 — Юдесса, ведмеді і так далі / Ydessa, les ours et etc. (короткометражний)
  • 2004 — Cinévardaphoto
  • 2005 — Les dites cariatides bis (короткометражний)
  • 2006 — Вдови з Нуармутьє / Quelques veuves de Noirmoutier
  • 2007 — Vive les courts metrages: Agnès Varda présente les siens en DVD (короткометражний)
  • 2008 — Узбережжя Аньєс / Les plages d'Agnès
  • 2010 — P.O.V. (телесеріал)
  • 2010 — Береги Аньєс / The Beaches of Agnes
  • 2011 — Agnès de ci de là Varda (телесеріал)
  • 2017 — Обличчя, села / Visages, Villages
  • 2019 — Варда очима Аньєс / Varda by Agnès

Визнання[ред. | ред. код]

Список нагород на номінацій Аньєс Варда[14]
Рік Категорія Фільм Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1965 Золотий ведмідь Щастя Номінація
Срібний ведмідь Нагорода
Приз «Інтерфільм» Нагорода
1988 Золотий ведмідь Майстер кунг-фу Номінація
1995 Сто і одна ніч Симона Сінема Номінація
Венеційський кінофестиваль
1966 Золотий лев Створіння Номінація
1985 Без даху, поза законом Нагорода
Приз ФІПРЕССІ Нагорода
Приз OCIC Нагорода
Європейська кіноакадемія
2000 Найкращий документальний фільм Збирачі і збирачка Нагорода
2009 Узбережжя Аньєс Номінація
2014 Приз за життєвий внесок Нагорода
Золота зірка кіно
2009 Найкращий документальний фільм Узбережжя Аньєс Нагорода
Каннський міжнародний кінофестиваль
1962 Золота пальмова гілка Клео від 5 до 7 Номінація
2010 Приз Golden Coach Нагорода
2015 Почесна Золота пальмова гілка Нагорода
2017 Золоте око Пейзажі, села Нагорода
Премія «Сезар»
1977 Найкращий короткометражний фільм Відповідь жінок: наше тіло, наш секс Номінація
1984 Улісс Нагорода
1986 Найкращий фільм Без даху, поза законом Номінація
Найкращий режисер Номінація
2001 Почесний «Сезар» Нагорода
2009 Найкращий документальний фільм Узбережжя Аньєс Нагорода
Приз Луї Деллюка
1964 Найкращий фільм Щастя Нагорода
Синдикат французьких кінокритиків
1963 Найкращий французький фільм Клео від 5 до 7 Нагорода
1986 Без даху, поза законом Нагорода
2001 Збирачі і збирачка Нагорода
2009 Узбережжя Аньєс Нагорода
Премія «Люм'єр»
2018 Найкращий документальний фільм Обличчя, села (спільно з JR) Нагорода
Премія «Оскар»
2018 Премія «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі Нагорода

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://france3-regions.francetvinfo.fr/provence-alpes-cote-d-azur/alpes-maritimes/cannes/cineaste-agnes-varda-habituee-du-festival-cannes-est-decedee-age-90-ans-1646712.html
  2. а б Who's Who in FranceParis: 1953. — ISSN 0083-9531
  3. а б Munzinger-Archiv — 1913.
  4. A Palme d’honneur to Agnès Varda. Процитовано 25 травня 2015. 
  5. Катерина Сліпченко. У Каннах переміг француз Жак Одіяр. ZAXID.NET. 24.05.2015. Процитовано 25.05.2015. 
  6. Agnès Varda movies, photos, movie reviews, filmography, and biography — AllMovie
  7. Neupert, Richard. A History of the French New Wave Cinema University of Wisconsin Press, 2007. Pg. 57.
  8. Померла відома кінорежисерка Аньєс Варда: причина смерті. Телеканал новин «24». 29.03.2019. Процитовано 29.03.2019. 
  9. Harvard Film Archive. Архів оригіналу за 7 вересень 2015. Процитовано 22 квітень 2015. 
  10. Vagabond (1985) — Awards
  11. Wilson, Emma. «3. Mourning Films I.» French Cinema since 1950: Personal Histories. Lanham, MD: Rowman and Littlefield, 1999. 42-46. Print. 8-June-2012
  12. Десять фільмів про непересічних і знаменитих жінок // Українська правда: Життя, 08.03.2012
  13. Bénédicte Prot. Berlin fleshes out its Competition selection. Cineuropa (англ.). 10.01.2018. Процитовано 12.01.2019. 
  14. Повний перелік нагород і номінацій Аньєс Варда на сайті IMDb

Посилання[ред. | ред. код]