Зоря (Володимир-Волинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Зоря
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Володимир-Волинський район
Рада/громада Устилузька міська громада
Код КОАТУУ 0720581801
Облікова картка Зоря 
Основні дані
Засноване 1786
Населення 338
Площа 9,32 км²
Густота населення 36,27 осіб/км²
Поштовий індекс 44714
Телефонний код +380 3342
Географічні дані
Географічні координати 50°56′00″ пн. ш. 24°12′27″ сх. д. / 50.93333° пн. ш. 24.20750° сх. д. / 50.93333; 24.20750Координати: 50°56′00″ пн. ш. 24°12′27″ сх. д. / 50.93333° пн. ш. 24.20750° сх. д. / 50.93333; 24.20750
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми річка Млинець, річка Золотуха
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
22 км
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 44714, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Зоря, вул. Молодіжна, 3 , тел. 97-1-36
Карта
Зоря (Україна)
Зоря
Зоря
Зоря (Волинська область)
Зоря
Зоря
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Зоря (значення)

Зоря́ — село в Україні, у Володимир-Волинському районі Волинської області.

Населення становить 338 осіб. Кількість дворів (квартир) — 105. З них 1 новий (після 1991 р.).

В селі діє церква Івана Богуслова УПЦ КП. Працює неповна середня школа на 100 місць, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, торговельний заклад.

В селі доступні такі телеканали: УТ-1, 1+1, Інтер, СТБ, Обласне телебачення. Радіомовлення здійснюють Радіо «Промінь», Радіо «Світязь», Радіо «Луцьк».

Село газифіковане. Дороги з твердим покриттям в незадовільному стані. Наявне постійне транспортне сполучення з районним та обласним центрами.

У серпні 2015 року село увійшло до складу новоствореної Устилузької міської громади.

Історія[ред.ред. код]

Легенда розповідає що:

На горбочку біля лісу, як їхати на Устилуг, стояв пречудовий будинок. Навколо нього росли розкішні фруктові та ягідні дерева. І мав пан млин. Неподалік маєтку протікала річка Млинець. На її берегах лежали родючі нивки. Будинок належав пану Богдану та його дружині Марії. Пан Богдан був турботливий господар. Щоб земля його не пустувала, він «садив» на них своїх найближчих осіб. Вони проживали тут великими родинами. Місцевість, де оселилась родина Гамана називали Гаманівка. Там де проживала сім'я Кароля ‒ Каролівка, Комаря ‒ Комарівка. Жив собі пан Богдан та все багатів. Коли спочатку був добрим до людей, то чим більше багатів, тим злішим ставав. І все йому було мало. Та й сам ставав усе товстішим, все більшим ставав його живіт. Селяни казали: «Росте пузо у нашого пана». Ненаситне панське пузо вимагало від селян все тяжче працювати. Коли пан проходив біля працюючих селян, вони тихо казали: «Пузо посунуло» . А коли подорожні питали, чия це земля навколо, люди відповідали: «Пузова». На питання: «А село це чиє ?» ― довкола відповідь: « Пузовських селян». Врешті село так і стало називатися Пузов. Не жив пан вічно, вмер у свій час. Люди, не захотіли пам'ятати про ненаситного пана Пуза, перейменували село. Дали гарну іскристу назву Зоря, щоб світила у дорозі, щоб допомагала повертатися додому.

Перші згадки про село датуються XVI століттям. Так, згідно польського писемного джерела «Ревізія Володимирського замку», у 1545 році село Пузов належало волинському шляхтичу Богдану Пузовському який був зобов'язаний сплачувати грошовий побір на утримання Луцького замку.

Після третього поділу Речі Посполитої у 1795 році Пузов як і решта Волинських міст і сіл опинилися в складі Волинської губернії Російської імперії. Село входило до складу Володимирського повіту Коритницької волості. Наприкінці XIX століття в селі нараховувалось 76 будинків при загальній кількості 587 жителів, а також була дерев'яна церква.

Старожили села згадували що в роки перебування Волині в складі панської Польщі до 1939 року культурно-освітнім життям Пузова опікувався багатий пан Людвіг. На його кошти винаймались сільські будинки де відбувалось навчання. Навчання велося польською мовою, але два рази на тиждень вивчали українську мову.

Українсько - польській конфлікт 1943 -1944 років став однією із найтрагічніших сторінок історій Волині XX століття, яка залишається об'єктом дослідження істориків і сьогодні. Одним із головних центрів цього протистояння була територія Володимир - Волинського району. Конфлікт привів до загибелі багатьох людей, (як українців так і поляків), а також до зруйнування та спалення українських сіл. Не минула ця трагедія і села Зоря.

10 лютого 1944 вранці почалася стрілянина з боку с. Білина. Люди побачили, що від самого Білина рухається живий ланцюг озброєних людей. Перед селом заграла сурма. Відразу залунали постріли. У той день Зорю було вщент спалено, а всі, хто не втік, були вбиті. На тому місці, де сьогодні знаходиться пам ятник радянськім воїнам, стояла церква, яку поляки спалили повністю. Церква була велика, дерев'яна, купола були із цинку, білого кольору. Священиком був отець Йосип Кожа, а дияконом і керуючим хором - Мельницький. В церковному хорі співала переважно молодь. Старші люди говорили що церква була заснована в період з 1875 — по 1900 роки. Вона була меншою за розмірами як сьогоднішня церква і також носила ім'я Івана Богослова. Остання велика служба у храмі була на Водохреща. Коли поляки прийшли палити храм він був замкнений, тому вони зламали замка, наносили соломи в середину храму і підпалили. При цьому вони вбили церковного старосту, а священика забрали з хати, били, катувати, вирвали бороду, але не вбили. Старожили згадували, що люди встигли зняти церковні дзвони і сховати їх в одному з рівчаків біля села. 

Село засноване у 1786 р. До 1964 р. носило назву Пузів.

Друга світова війна[ред.ред. код]

На село було вчинено кілька нападів з Білинської бази. Перший раз в жнива 1943 р., коли було вбито 5-7 людей.

У польських джерелах згадано, що на Пузів, поряд з іншими селами, були спрямовані «наступальні акції в листопаді 1943 р. чоти сержанта „Бистрого“ (50 жовнірів) і 8 лютого 1944 р. більшого згрупування під командою поручника „Бялого“. Відділ самооборони, сотня „Пйотруся“, батальйон „Леха“ і „Чеха“ витіснили відділ УПА». Ніхто зі старожилів не пригадує, щоб у селі був «відділ УПА», чи хоча б самооборона. Але люди згадують, що справді, в перших числах лютого 1944 р. рано-вранці на село напав великий польський загін.

Тоді загинули:

1.Блага Анісія Василівна, 55 р.

2.Виноградський Володимир Петрович, 30 р., застрелений.

3.Виноградська Марія (дружина), застрелена.

4.Виноградська Людмила, 7 р., вбита обухом сокири.

5.Виноградська Сусана, 3 р., вбита обухом сокири.

6.Виноградський (немовля, два тижні від роду, вбитий обухом сокири).

7.Виноградська Феня. 50 р.

8.Виноградська Лариса, 30 р.

9-10. Виноградські — Ірина, 7 р., Алла, 3,5 р. — діти Лариси.

11-12. Виноградські Ярослав і Ярополк по півтора року, сім'я постріляна і спалена.

13. Виноградський Петро, 30 р., застрелений в хаті поляка вчителя Бухенека, куди втік сховатись.

14. Воєвода Тодось Антонович, інвалід з царської війни, вбитий у с. Тростянка, похований на кладовищі села Хотячева.

15. Головацька Степанка, 30 р., вагітна на шостому місяці.

16. Грицюк Леонтій, 70 р., застрелений.

17. Грицюк Олександр, 83 р.

18. Данильчук Анастазій, 78 р., закатований, порізаний, випущені кишки.

19. Данильчук (жінка), 65 р.

20. Жук — вбив поляк Краков'як Ясько в селі Дубниках.

21. Костюк Прокіп, 74 р. застрелений.

22. Лабиш Василь, 40 р. — закатований в жнива поляком із села Корчунок.

23. Лоборук Семен, 80 р. церковний староста, вбитий в жнива 1943 р.

24. Ляшук Фелько Якубович, 33 р.

25-26. Ляшук (бабуся) із внуком Костюком, 9 р., їхали з лікарні м. Володимира-Волинського взимку 1944 р., перестріли поляки та вбили.

27. Мельницький Леонтій, 33 р.

28. Мороз Віктор, 40 р., вбитий у жнива 1943 р.

29. Мосорук, 80 р., застрелений поляком з с. Корчунок.

30-32. Троцюк Павло, вбитий пострілом на санях, так і лежав, тримаючи на руках вбитого синочка, а старшенький лежав застрелений поряд на санях. Це сталося 8.02.1944 р.

33. Хилевський Сергій, 15 р.

34. Шарко Палагея, 44 р.

35. Шумовська (Хилевська) Валентина, 34 р., убита в хаті поляка Бохенека, куди втекла.

36. Щербинський Володимир Гнатович, 18 р., каліка, вбив поляк Задеревенський.

37. Щербинська Людмила Зосимівна, 47 р.

Лоборук Тихон Антонович, 50 р., поранений у живіт від пострілу поляком родом з с. Корчунок.

У селі Пузові (тепер Зоря) із загального числа вбитих 50 людей убито 12 дітей.[1]

Встановити прізвища 13 осіб не вдалося через давність подій.

В селі вбито дві особи польської національності:

1. Туровчук Кароліна Станіславівна.

2. Просабчук Марія.

Знищено 108 хат мешканців, 141 господарська будівля (хліви, стодоли), спалена церква.[2]


Станом на 2015 рік у селі діє парафія УПЦ КП апостола і євангеліста Іоана Богослова[3].

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний архів Волинської області, ф. 164, оп. 3, с. 11, арк.1-6.
  2. Державний архів Волинської області, ф. 164, оп.1, спр. 209, арк. 66-183.
  3. У с. Зоря Волинської області освячено новозбудовану дзвіницю та дзвони
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.