Зигфрід (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Зіґфрід (опера))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зигфрід
нім. Siegfried
Siegfried awakens Brunhild.jpg
Зигфрід будить Брунгільду, ілюстрація Отто Доннера фон Ріхтера
Композитор Ріхард Вагнер
Автор(и)
лібрето
Ріхард Вагнер
Мова лібрето німецька мова
Джерело сюжету скандинавська міфологія
Жанр музична драма[d]
Кількість дій 3
Рік створення 1871
Перша постановка 16 серпня 1876
Місце першої постановки Байройт
Інформація у Вікіданих

Зигфрід (опера)[1] — третя опера Ріхарда Вагнера з тетралогії Перстень Нібелунга (Золото Рейну, Валькірія, Зигфрід, Загибель Богів). Цикл опер Кільце Нібелунга зазвичай виконується на фестивалі протягом трьох днів і одного вечора. Опера Зигфрід триває близько 4 годин і виконується у другий день фестивалю.

Прем'єра опери відбулася 16 серпня 1876 у Байройті під управлінням Ганса Ріхтера (склад виконавців: Георг Унгер (Зигрід), Карл Шлоссер (Мімі), Франц Бец (Странник), Карл Хілл (Альберіх), Франц фон Райхенберг (Фафнер), Luise Jaide (Ерда), Амалія Матерна (Брунгільда), Марія Хаупт (пташка)).

Дійові особи[ред. | ред. код]

Дія[ред. | ред. код]

Перша дія[ред. | ред. код]

Зигфрід, син Зіґлінди та Зіґмунда, виховується в лісі ковалем Мімі, братом Альберіха. Мімі сподівається, що хлопчик добуде йому перстень із золота Рейну, яке охороняє Фафнер, що перетворився на Дракона. Однак, який би меч не скував Мімі, Зигфрід його ламає. У Мімі залишилися уламки Нотунгу, але він не знає як з них знову скувати меч. Одного разу, коли Зигфріда не було вдома, Мімі відвідала Вотана в образі мандрівника. Він розповідає, як знову викувати меч: «тільки той, хто ніколи не відав страху, знову викує меч Нотунг», але водночас Мімі дізнається, що саме цей безстрашний відрубає Мімі голову. Зигфрід з'єднує уламки і сковує меч заново. Мімі задумує план, як вбити безстрашного Зигфріда за допомогою отруєного напою, щоб врятувати свою голову і захопити собі кільце.

Ілюстрація до другої дії «Зигфріда»

Друга дія[ред. | ред. код]

Альберіх сторожить нору Фафнера. Він звинувачує Вотана в бажанні захопити кільце, але Вотан відмовляється від нього на користь Зигфріда. З'являються Мімі і Зигфрід. Мімі віддаляється (з поваги до Фафнера), у той час як Зигфрід насолоджується настроєм лісу і співом птахів. При цьому він ненавмисно будить Фафнера. Після цього він зарубає Фафнера, кров якого потрапляє Зигфріду на язик, після чого він починає розуміти мову птахів. Лісова птах радить йому взяти зі скарбів Фафнера кільце і шапку-невидимку. До розчарування Альберіха і Мімі, Зигфрід вчиняє згідно з цією порадою. Зигфрід розуміє, що Мімі хотів використати і вбити його, і тому вбиває Мімі. Натхненний лісовими птахами, він відправляється в дорогу на пошуки сплячої Брунґільди.

Третя дія[ред. | ред. код]

Вотан будить Ерду, від якої сподівається дізнатися, як зупинити долю — він не знає, як йому чинити далі. Але Ерда не може йому нічого порадити. Загибель богів здається неминучою.

Вотан зустрічається з Зигфрідом, він сподівається на останній шанс отримати від того кільце і цим уникнути своєї загибелі. Це йому не вдається. Зигфрід ламає спис Вотана. Відступивши, Вотан повертається у Валгаллу.

Зигфрід продовжує свій шлях у пошуках скелі Брунґільди. Він проїжджає крізь вогонь, знаходить Брунґільду і заручається з нею.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Скрипник Л.Г., Дзятковська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник. Київ, Наукова думка. 1986. с. 246

Посилання[ред. | ред. код]