Зіґфрід (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Опера «Зіґфрід»
нім. Siegfried[1]
Siegfried awakens Brunhild.jpg
Зигфрід будить Брунгільду, ілюстрація Отто Доннера фон Ріхтера
Композитор Ріхард Вагнер[1]
Автор лібрето Ріхард Вагнер[1]
Мова лібрето німецька
Джерело сюжету скандинавська міфологія
Жанр музична драмаd і опера[1]
Кількість дій 3 Дія (театр)[1]
Рік створення 1871
Перша постановка 16 серпня 1876[1]
Місце першої постановки Байройт
Інформація у Вікіданих

CMNS: Зіґфрід у Вікісховищі

«Зіґфрід», також «Зигфрід» (нім. Siegfried) — третя опера Ріхарда Вагнера з тетралогії «Перстень Нібелунга» («Золото Рейну», «Валькірія», «Зіґфрід», «Загибель Богів»).[2] Цикл опер «Перстень Нібелунга» зазвичай виконується на фестивалі протягом трьох днів і одного вечора. Опера «Зигфрід» триває близько 4 годин і виконується у другий день фестивалю.

Прем'єра опери відбулася 16 серпня 1876 року в Байройті під управлінням Ганса Ріхтера (склад виконавців: Георг Унгер (Зіґфрід), Карл Шлоссер (Мімі), Франц Бец (Странник), Карл Хілл (Альберіх), Франц фон Райхенберг (Фафнер), Луїзе Яйде (Ерда), Амалія Матерна (Брунгільда), Марія Хаупт (пташка)).

Дійові особи[ред. | ред. код]

Дія[ред. | ред. код]

Перша дія[ред. | ред. код]

Зіґфріда, сина Зіґлінди й Зіґмунда, виховує в лісі коваль Мімі, брат Альберіха. Мімі сподівається, що хлопчик здобуде для нього перстень із золота Рейну, яке охороняє Фафнер, що став Драконом. Однак, який би меч не викував Мімі, Зіґрід ламає усі. У Мімі залишилися уламки Нотунґу, але він не знає як з них знову викувати меч. Одного разу, коли Зіґфріда не було вдома, Мімі відвідав Вотана в образі мандрівника. Він розповів, як викувати такий меч: «тільки той, хто ніколи не бачив страху, знову викує меч Нотунґ». Але водночас Мімі дізнається, що саме цей безстрашний відрубає йому самому голову. Зіґфрід з'єднує уламки і виковує меча. Мімі задумує план, як вбити безстрашного Зіґфріда за допомогою отруєного напою, щоб врятуватися самому й здобути перстень.

Ілюстрація до другої дії «Зіґфріда»

Друга дія[ред. | ред. код]

Альберіх чатує нору дракона-Фафнера. Він звинувачує Вотана в бажанні здобути кільце, але Вотан відмовляється від нього на користь Зіґфріда. З'являються Мімі і Зігфрід. Мімі йде (з поваги до Фафнера), у той час як Зіґфрід насолоджується лісом і співом птахів. При цьому він ненавмисно будить Фафнера.

У бою Зіґфрід зарубав Фафнера, кров того потрапляє Зіґфріду на язик й він починає розуміти мову птахів. Лісовий птах радить йому взяти зі скарбів Фафнера перстень і шапку-невидимку. Зіґфрід так і вчинив, бо розумів, що Мімі хотів використати і вбити його. Тож він вбиває Мімі. Натхненний лісовими птахами, він вирушає на пошуки сплячої Брунгільд.

Третя дія[ред. | ред. код]

Вотан будить Ерду. Від неї він сподівається дізнатися, як зупинити долю — він не знає, як йому чинити далі. Але Ерда не може йому нічого порадити. Загибель богів здається неминучою.

Вотан зустрівся з Зіґфрідом, він сподівається на останній шанс - отримати від того перстень й таким чином уникнути загибелі. Однак його план не спрацьовує: Зіґфрід ламає спис Вотана. Вотан змушений повернутися у Вальгаллу.

А Зіґфрід продовжує свій шлях у пошуках скелі Брунгільди. Він їде крізь вогонь, знаходить Брунгільду і заручається з нею.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Archivio Storico Ricordi — 1808.
  2. Скрипник Л. Г., Дзятковська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник. Київ, Наукова думка. 1986. с. 246

Посилання[ред. | ред. код]