Казімєж Людвік Бєлінський
Казімєж Людвік Бєлінський | |
---|---|
пол. Kazimierz Ludwik Bieliński | |
![]() | |
Підкоморій надвірний коронний | |
3 серпня 1688 — 26 лютого 1702 | |
Монарх | Ян III Собеський, Август II Фрідріх |
Попередник | Марек Матчинський |
Наступник | Єжи Домінік Любомирський |
Маршалок Сейму Речі Посполитої | |
15 травня 1697 — 28 червня 1697 | |
Попередник | Стефан Гумецький |
Наступник | Кшиштоф Станіслав Завіша[pl] |
Маршалок надвірний коронний | |
26 лютого 1702 — 20 грудня 1702 | |
Попередник | Юзеф Кароль Любомирський |
Наступник | Войцех Анджей Домбський |
Великий маршалок коронний | |
20 грудня 1702 — 24 березня 1713 | |
Попередник | Юзеф Кароль Любомирський |
Наступник | Юзеф Вандалін Мнішек |
Народився | 17 століття |
Помер | 24 березня 1713[1][2] Варшава, Річ Посполита |
Похований | катедра Івана Хрестителя (Варшава) |
Відомий як | дипломат, державний діяч |
Країна | Річ Посполита |
Батько | Францішек Ян Бєлінський[pl] |
Мати | Анна Зофія фон Акерстоф (чи Акерсдорф) |
У шлюбі з | Людвіка Марія Морштинd |
Діти | Маріанна Денгофd, Францішек Бєлінський і Міхал Бєлінськийd |
Нагороди | |
Казімєж Людвік Бєлінський гербу Юноша (? — 24 березня 1713, Варшава) — державний діяч Речі Посполитої, дипломат; підкоморій надвірний коронний (1689—1702), маршалок надвірний (1702) і великий коронний (1702—1713), Маршалок Сейму Речі Посполитої (1697); староста тухольский (1687—1702)[3], млавський (1674—1693), черський (1693), макувський (до 1704), мальборкський (1681—1696), осєцький (1682) і ґарволінський (1706). Кавалер Ордену Білого Орла.
Казімєж Людовік народився після 1660 року в сім'ї на той час підчашого плоцького Францішека Яна Бєлінського[pl] та Анни Зофії з Акерстофів (фон Акерстоф чи Акерсдорф). Мав також сестру Терезу. Вперше згадується в документах 1674 року як староста млавський, який підписав елекцію Яна III Собеського від Плоцького воєводства[4].
Протягом 1678—1682 років навчався у Парижі. 15 грудня 1681 року став старостою мальборкським, 1682 року батько передав йому в цесію староство осєцьке в землі черській[5]. Завдяки шлюбу 1682 року з донькою підскарбія великого коронного Яна Анджея Морштина, приєднався до профранцузької партії.
1683 року Бєлінський очолив створену батьком хоругву зі 103 кіннотників і 9 листопада приєднався до королівської армії, що діяла у Верхній Угорщині. У травні 1685 року, після смерті батька, він очолив гусарську хоругву та керував нею фактично до кінця свого життя[6].
Був послом від закрочимського сеймику на Сейми 1683, 1688, 1688/1689, 1690, 1692/1693 років, посол від сеймику черського на Сейми 1693, 1695 років[7].
У березні 1687 року перебував у якості посла в Берліні[8]. У травні 1687 року отримав тенуту Каски та староство тухольське в Пруссії. У квітні 1688 року знову відбував посольство до Берліну, де підписав трактат про відправлення бранденбурзького військового підкріплення до Польщі, яка воювала з Туреччиною[9]. 3 серпня цього ж року отримав посаду підкоморія надвірного коронного[10].
1693 року отримав староство черське[11]. Був послом від сеймику землі варшавської на Сейм конвокаційний 1696 року[12]. Після зірвання цього сейму приєднався 28 вересня до генеральної конфедерації[13]. Під час безкоролів'я був маршалком елекційного сейму 1697 року, підтримуючи на польський престол кандидатуру принца де Конті. 1699 року видав Августові II диплом про його елекцію (обрання) королем Речі Посполитої.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a1/Otwock_Wielki_24.jpg/220px-Otwock_Wielki_24.jpg)
Був послом на Сейми 1701 та 1701—1702 років[14]. 26 лютого 1702 року був призначений маршалком надвірним коронним[15], а вже 20 грудня цього ж року — маршалком великим коронним[16]. 1703 року отримав доживотно староство макувське[17].
Володів розкішним палацом у Отвоцьку-Великому, збудованому наприкінці 1680-х років за проєктом, який приписують відомому архітектору Тильману Ґамерському (його авторами також вважаються Карло Чероні[pl] та Юзеф Фонтана)[18]. У цьому палаці часто гостювали королі Ян III та Август II. Останній врешті-решт став коханцем доньки Бєлінського Маріанни[pl].
Під час Північної війни, протягом 1704—1712 років перебував у Ґданську, не підтримуючи формально жодну зі сторін конфлікту. Був членом Сандомирської конфедерації 1704 року[19]. Був відзначений Орденом Білого Орла[20]. Брав участь у Варшавській Генеральній Раді 1710 року[21].
Помер 24 березня 1713 року в Варшаві, похований у місцевому Соборі Івана Хрестителя[22].
1682 року одружився з Людвікою Марією Морштин (?—1730), донькою підскарбія великого коронного Яна Анджея Морштина та Катажини Гордон. Мали 7 дітей:
- Ян — канонік краківський;
- Францішек (1683—1766) — чашник великий коронний (1713), підскарбій Прусської землі (1714), воєвода хелмінський (1725), маршалок надвірний коронний (1732—1742), маршалок великий коронний (1742—1766);
- Міхал[pl] (пом. 1746) — чашник великий коронний (1725), підскарбій Прусської землі (1737), воєвода хелмінський (1738—1746);
- Катажина — дружина старости чигиринського Якуба Потоцького (пом. 1715), з 1716 року дружина французького дипломата, барона Жана Віктора де Бесенваля[pl];
- Урсула — дружина старости сандомирського та каштеляна малоґоського Антонія Чермінського[pl];
- Тереза — дружина каштеляна сандомирського Богуслава Лубенського[pl];
- Марія Анна Маґдалена або Маріанна[pl] (бл. 1685—1730) — коханка короля Августа Сильного; з 1703 року дружина підкоморія великого литовського Богуслава Ернеста Денгофа, а з 1719 року — писаря польного коронного, князя Єжи Іґнація Любомирського[pl].
- ↑ Polski Słownik Biograficzny — PAN, 1935.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 81. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Poczet Starostów. Powiat Tucholski.
- ↑ Zbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 144.
- ↑ Zbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 145.
- ↑ Zbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 147.
- ↑ Robert Kołodziej, Ostatni wolności naszej klejnot. Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana III Sobieskiego, Poznań 2014, s. 587.
- ↑ Zbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 148.
- ↑ Zbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 150.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 118.
- ↑ Zbigniew Hundert, Działalność publiczna podkomorzego koronnego Kazimierza Ludwika Bielińskiego w świetle jego listów do Jana III z lat 1692—1695 [w:] Kwartalnik Historyczny, 25 kwiecień 2022, T. 129, nr 1, s. 158.
- ↑ Ewa Gąsior, Sejm konwokacyjny po śmierci Jana III Sobieskiego, Warszawa 2017, s. 104.
- ↑ Konfederacya Generalna Ordinvm Regni & Magni Dvcatus Lithvaniæ Po niedoszłey Konwokacyey głowney Warszawskiey umowiona Roku Pańskiego 1696. dnia 29 Miesiąca Sierpnia, [1696], [b.n.s.]
- ↑ Diariusz Sejmu Walnego Warszawskiego 1701—1702, Warszawa 1962, s. 355.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 88.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 81.
- ↑ Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795. Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 281.
- ↑ Tadeusz S. Jaroszewski, Pałace w Polsce (Przewodnik), Warszawa, 2000, s. 204—207.
- ↑ Actum In Castro Sandomiriensi Sabbatho Ante Festvm Sanctorum Viti et Modesti martyrum proximo, Anno Domini millesimo sptingentesimo quarto, [b.n.s.].
- ↑ Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 139.
- ↑ Volumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 99.
- ↑ Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, T. 1: Aaron — Boniccy, Warszawa, Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1899, s. 229.
- Kazimierz Piwarski, Bieliński Kazimierz Ludwik [W:] Polski Słownik Biograficzny, T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja, Kraków, Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936, s. 53–55. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 83-04-03291-0.
- Генеалогія Бєлінських [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.]
|
|
- Народились у 17 столітті
- Померли 24 березня
- Померли 1713
- Померли у Варшаві
- Поховані в базиліці святого Яна
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Бєлінські гербу Юноша
- Ґарволінські старости
- Дипломати Польщі
- Кавалери ордена Білого Орла (Річ Посполита)
- Макувські старости
- Мальборські старости
- Маршалки великі коронні
- Маршалки Сейму Речі Посполитої
- Млавські старости
- Надвірні маршалки коронні
- Осєцькі старости (воєводство Мазовецьке)
- Підкоморії надвірні коронні
- Світські сенатори Речі Посполитої
- Тухольські старости
- Черські старости