Бобир Діодор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бобир Діодор Миколайович
Народився 5 (18) червня 1907
Архангельськ, Російська імперія
Помер 23 січня 1980(1980-01-23) (72 роки)
Київ, СРСР
Діяльність письменник, перекладач

Діодо́р Микола́йович Боби́р (5 (18) червня 1907(19070618), Архангельськ — 23 січня 1980, Київ) — український письменник і перекладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався 1925—1929 в Київському інституті народної освіти. Учасник Другої Світової війни.

Перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Грибоєдова, В. Вересаєва, П. Бажова, Л. Толстого, А. Чехова, Г. Гейне, Б. Нушича, В. Тендрякова, О. Прокоф'єва, В. Солоухіна, О. Вампілова тощо.

В перекладах Бобира вийшли повість «Мій Дагестан» (1978), збірка «Сонети» (1979) Расула Гамзатова (премія ім. М. Т. Рильського, 1980), роман «Вічний поклик» А. Іванова (1974) та інші.

Автор віршів, статей і рецензій з питань теорії і практики перекладу, мови перекладу.

Написав новий текст лібретто опер «Катерина» (1963, за однойменною поемою Т. Г. Шевченка, музика М. Аркаса), «На русалчин великдень» (музика М. Леонтовича і М. Скорика; постановка 1977 Київського театра опери та балету ім. Т. Г. Шевченка під назвою «Русалчині луки»), переклав українською лібрето опери «Алеко» С. Рахманінова[1], "Манон" Ж. Маcсне[2].

Твори[ред. | ред. код]

  • Люблю і вірю. К., 1983.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Машинописний текст зберігається в Національному архіві літератури і мистецтва. Фонд 573, опис 4, справа 46
  2. Машинопис та клавір з підписаним текстом зберігається в бібліотеці Національної опери України

Джерела[ред. | ред. код]

  • Доценко Л. В оправі щирих почуттів. «Літературна Україна», 1985, 22 серпня
  • УЛЕ. К., 1988, т.1.— с.199.