Російсько-українська інформаційна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Російсько-українська інформаційна війна — комплекс заходів, здійснюваних урядовими та неурядовими організаціями Росії та України в інформаційному просторі України, Росії, інших країн та міжнародних організацій, спрямованих на отримання стратегічних переваг шляхом деморалізації або введення в оману противника та протидії заходам іншої сторони у глобальному протистоянні Росії і України, а також протистоянні Росії та «Західного світу». Почалась у часи розпаду СРСР і точиться донині — як складова російсько-української війни.

Причини протистояння[ред. | ред. код]

Одразу після розпаду СРСР політикум Росії взяв курс на відновлення впливу Росії на пострадянські країни. Найперше, цей вплив був спрямований проти України, вихід якої з СРСР, власне, і призвів до його розпаду. Причини, що спонукали російський політикум до відродження екс-СРСР, є досить складними — від імперської ментальності росіян, направленої не на розбудову власної держави, а на поневолення сусідніх народів, і до бажання зберегти під власним контролем виробничі потужності колишнього СРСР та гарантовані ринки збуту. Таким чином відносини з Україною в Росії традиційно розглядались в контексті власних глобальних геополітичних інтересів.

Інформаційна війна проти України ведеться всіма можливими засобами, а її непрямими жертвами виявляються не тільки українці. Як приклад, загальновідомий вислів Володимира Путіна, адресований Президенту США Джорджу Бушу: «Ти ж розумієш, Джордже, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!» (З розмови Володимир Путіна та Джорджа Буша, Бухарест, 2-4 квітня 2008)[1][2].

З листопада 2013 року, коли Віктор Янукович заблокував законодавчо закріплений курсу на Європейську інтеграцію, та початком в країні Революції гідності, кремлівська пропаганда еволюціонувала в відверто шовіністичну, агресивно імперську та брехливу інформаційну війну проти України, яка мала за мету підготувати суспільну думку в світі до зовнішньої агресії Російської Федерації щодо України.

Початок російсько-української війни в 2014 році фактично ознаменував прагнення Росії посилити вплив на Україну[3], яка Революцією Гідності започаткувала геополітичний розворот на Захід. Традиційно для Росії цей вплив почав здійснюватись у формі гібридної (фактично — неоголошеної) війни, що межує з державним тероризмом. Таким чином, інформаційна війна, яку Росія активізувала з початком російської збройної агресії, направлена на інформаційне забезпечення сепаратистського руху на сході України, послаблення контролю центральної влади, створення проблем безпекового та економічного характеру.

Інформаційний потенціал та засоби сторін[ред. | ред. код]

Росія[ред. | ред. код]

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Російські ЗМІ, в тому числі акредитовані на Заході, використовувались для інтенсивної, багатоканальної пропаганди та переконанні світової спільноти у точках зору, які пропонувало російське військово-політичне керівництво. Серед найвідоміших: Sputnik, RussiaToday, Ria Novosti, LifeNews.[4]

На думку Саймона Шустера, глобальна мережа RussiaToday — головна зброя російської влади у інформаційній боротьбі. Її аудиторією станом на 2015 рік було 700 мільйонів чоловік у понад 100 країнах світу.[5] Бюджет RussiaToday на 2012 рік становив €275 млн,[6] а у 2014 — вже 500 млн доларів.[7] Цей канал станом на 2012 рік посів перше місце у світі за розмірами державних витрат на одного працівника, які сягнули $183 тис. на людину.[6]

За даними колишнього американського конгресмена Дена Майка, станом на 2014 рік Росія витратила на свою пропаганду понад 9 мільярдів доларів.[8][9][10]

На місцевому рівні Росія також фінансує численні проросійські регіональні ЗМІ, в тому числі й в Україні.[7]

Сили інформаційних операцій[ред. | ред. код]

За даними американського видання «Вашингтон пост» у 2014 російська військова розвідка (ГРУ) створила більше 30 псевдо-українських груп і акаунтів у соціальних мережах, а також 25 «провідних англомовних» видань. Видаючи себе за простих українців, працівники ГРУ вигадували новини та поширювали коментарі, щоб налаштувати проросійських громадян проти протестувальників[11].

У лютому 2017 року російський міністр оборони визнав існування в Росії «сил інформаційних операцій»[12].

Боти з Ольгіно[ред. | ред. код]

Докладніше: Тролі з Ольгіна

Представники культури[ред. | ред. код]

Ще одним засобом ведення війни стали представники російської культури та їх продукція, яка прямо або непрямо славить ницість, звеличує побут та звичаї представників злочинного світу, героїзує представників російських силових структур тощо.

Україна[ред. | ред. код]

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

11 серпня 2014 року почав мовлення в тестовому режимі перший український міжнародний телеканал — Ukraine Today[6].

Український кризовий медіа-центр[ред. | ред. код]

З початком російської агресії був створений Український кризовий медіа-центр, що є майданчиком для виступів експертів, представників влади, міжнародних організацій та дипломатичного корпусу та надає підтримку представникам ЗМІ, які висвітлюють події в Україні.

Українські блогери[ред. | ред. код]

За відсутності в Україні спеціальних організацій протидії російській пропаганді у блогосфері інформаційний спротив на добровільних засадах здійснюють окремі українські блогери: Anti-colorados, Андрій Полтава, Gorky Look, Євгеній Вольнов, Віктор Литовченко, Дмитро Бакер, Олена Степова, Pavel Dalnoboy та багато інших.

Методи[ред. | ред. код]

Росії[ред. | ред. код]

Розкол самоідентифікації[ред. | ред. код]

Починаючи з 2000-х років на території України Росія розпочала масштабну антиукраїнську та антизахідної пропаганду, основою якої стала доктрина «Русского мира». Ідейним підґрунтям цієї доктрини є реваншизм Російської Федерації за розпад Радянського союзу шляхом культурної, економічної, а згодом і політичної реставрації Росії в кордонах СРСР до 1991 року та відновленні колишньої «зони впливу в межах радянського табору» країн Європи і Азії[13][14][15][16]. Згідно з цією доктриною, «русскими» вважаються три категорії населення світу[17]: етнічні росіяни, незалежно від того, де вони проживають; російськомовне населення, незалежно від національності; співвітчизники, які коли-небудь проживали на території Російської імперії, СРСР та інших державних утворень, а також їхні нащадки.

Штампи та кліше[ред. | ред. код]

З часів розпаду СРСР Росія реалізувала розвинуту систему антиукраїнської пропаганди та дезінформації, яка мала за мету формування образу ворога, розкол українського громадянського суспільства, зміну орієнтирів соціального та політичного розвитку тощо. Яскравими ознаками цієї пропаганди та дезінформації стали ціла серія пропагандистських кліше та штампів.

Одним з перших таких пропагандистських штампів початку 1990-х стало кліше, в якому негативні явища того часу звичайно подавались разом зі словосполученнями «після розпаду СРСР», «з розпадом СРСР» тощо, які підсвідомо створювали враження, що ці негативні явища виникли в результаті розпаду СРСР, а не, у тому числі, з причин, які призвели до розпаду.

На початку 1990-х набули популярності пропагандистські штампи, покликані довести економічну, а згодом і політичну неспроможність України як держави. Саме до цього часу належать відомі «Україна краде російський газ», «незалєжна» замість «Україна» тощо.

Дезінформація та фальсифікація[ред. | ред. код]

Дезінформація та фальсифікації застосовувались Росією здебільшого для створення ілюзії значущості та величі Росії, а в окремих випадках — як спосіб уникнути відповідальності за протиправні дії.

Так, одним з прикладів створення ілюзії своєї значущості стала фальсифікація світлин візиту російського патріарха до Харкова у 2011 році[18], на якій були домальовані миряни.

Одним з найбільш показових прикладів дезінформації та фальсифікації став інформаційний супровід збитття літака MH17, де Росія застосувала широкий спектр заходів у спробах приховати свою причетність до злочину[19]. 20 грудня 2017 року Комітет з розвідки та безпеки парламенту Великої Британії у своїй доповіді спеціально підкреслив, що Росія веде інформаційну війну в масовому масштабі, що виражається у інтенсивній, багатоканальній пропаганді, що ведеться з метою переконати світ у тому, що Росія не несе відповідальності за збиття літака MH17.[20][21][22]

Блокування українських ЗМІ та Фейсбук-акаунтів[ред. | ред. код]

За повідомленням ведучої MSNBC у жовтні 2017 року, російські оперативники інформаційної війни використовували дивовижно успішну технологію блокування українських активістів, щоб прибрати українські голоси з Facebook, і позбавити росіян конкуренції в інформаційному просторі під час вторгнення до сусідньої держави. Оперативники «скаржилися на допис» постів українських активістів, і яким би не були ці пости або фото, вони стверджували, що це порнографія, або інша категорія дописів, які Facebook має усувати[23].

Дискредитація дискусії[ред. | ред. код]

За даними співробітників The Guardian, статистика обговорень під статтями газети, де згадується Україна, отримують в десятки-сотні разів більше обговорень, коментарів тощо, знищуючи тип і можливість обговорення. На думку Наталі Попович, співзасновника УКМЦ, армії ботів, яких оплачує Росія, тільки підривають дискусії на форумах, у яких беруть участь. Таким чином підриваючи довіру до Росії, як до джерела інформації[4].

України[ред. | ред. код]

Пропаганда та дезінформація[ред. | ред. код]

На різних етапах російсько-української інформаційної війни методи її ведення змінювались від акцентування прагнення до свободи від переважно радянського минулого, яке здебільшого прямо не ототожнювалося з російською імперською політикою, до ствердження національних особливостей українців порівняно з росіянами (Україна — не Росія) і до прямого протистояння з російською тотальною пропагандою, направленою на приховування або виправдання російської збройної агресії проти України. При цьому, не зважаючи на трансформацію методів інформаційного протистояння та тимчасові поступки, в їх основі лежало формування суспільної думки на основі правдивої інформації про реальні факти і події.

Блокування російських та проросійських ЗМІ[ред. | ред. код]

Державний комітет телебачення і радіомовлення України з літа 2014 року розпочав боротьбу з матеріалами сепаратистського та антидержавного характеру у ЗМІ. У жовтні 2014 року ним було відкликано свідоцтва про державну реєстрацію 1 збірника, 7 газет та 11 журналів[24].

Перебіг подій[ред. | ред. код]

Інформаційна війна до вторгнення Росії в Україну[ред. | ред. код]

Першими жертвами інформаційної війни перед початком російського вторгнення в Україну стали самі росіяни: пропаганда майбутньої війни проти України охопила практично всі сфери їх суспільного та приватного життя. Тема російської збройної агресії проти України набула популярності у російській художній літературі[25] та на інтернет-форумах, стала елементом дитячої творчості.

Інформаційна війна під час вторгнення Росії в Україну[ред. | ред. код]

2014[ред. | ред. код]

З початком окупації і анексії Криму та опору України військовій агресії Російської Федерації на території Донецької і Луганської областей, інформаційна політика Російської Федерації перетворилася на тотальну військову дезінформаційну агресію, спрямовану на те, аби демонізувати в очах російського та світового суспільства керівництво України[26][27][28][29].

Одним з перших і основних проявів інформаційної війни стало вкидання в інформаційний простір тези про антиконституційний переворот в Україні. При цьому російські ЗМІ та російський політикум свідомо викривили положення Конституція України, згідно яких влада в Україні належить народу і здійснюється ним через обраних представників, а також те, що чинна влада на момент і після Революції гідності здійснювалась безперервно і так само безперервно визнавалась міжнародним співтовариством та всіма країнами, в тому числі самою Росією.[джерело?]

Наступною стала теза про антиконституційний характер усунення Віктора Януковича від влади та призначення виконувачем обов'язків президента Олександра Турчинова. При цьому замовчувалася, що виключне право на інтерпретацію Конституції України належить не російським політикам та різного роду експертам, а виключно Конституційному суду України, який у своєму діючому складі антиконституційних дій у призначенні в.о. президента не виявив.[джерело?]

У ніч з 20 на 21 лютого 2014 під Корсунь-Шевченківським на Черкащині автобусну колону учасників Антимайдану зупинили активісти Євромайдану і місцеві жителі. Вони вивели антимайданівців з автобусів, побили вікна і спалили декілька автобусів. Російські ЗМІ вигадали історію про 7 загиблих у сутичці учасників Антимайдану. Цю історію назвав приводом для військової операції в Криму Володимир Путін, а убивства антимайданівців під Корсунем були згодом відображені у російському фільмі «Крым. Путь на родину», що позиціюється як документальний.

2 березня 2014 року російські ЗМІ поширили репортаж про нібито стрільбу українських диверсантів по натовпу і по Будинку Профспілок поряд з Кримським Кабміном у Сімферополі. Диверсанти у масках були озброєні сучасною російською зброєю, зокрема новітнім гранатометом ГМ-94, а «жертви» нападу не мали поранень[30].

19 березня 2014 року російські ЗМІ поширили інформацію, що був затриманий 17-річний львів'янин-снайпер, що стріляв напередодні у Сімферополі, в результаті чого загинув військовослужбовець ЗСУ Сергій Кокурін і російський найманець[31]. Інформація про 17-річного снайпера не отримала підтвердження в подальшому, проте Ігор Гіркін згодом зізнався, що відповідальність за стрілянину лежить на його штурмовому підрозділі.

24 березня 2014 року низка ЗМІ повідомила, що заступник командира керченського батальйону морської піхоти Олексій Нікіфоров написав заяву про вступ до російської армії[32]. Проте Олексій вийшов на материк і проходив курс навчання в українському військовому вищому навчальному закладі.

3 квітня 2014 року окупаційна влада Криму зробила заяву про 7 загиблих та 30 пропалих безвісти внаслідок нападу українських активістів на колону автобусів з антимайданівцями під Корсунем[33]. Насправді жодних людських жертв чи пропалих безвісти у тому епізоді не було, — навпаки, з автобусів було визволено три активіста майдану що були заручниками[34][35][36].

27 квітня 2014 року російські ЗМІ поширили сюжет про концентраційні «концтабори ЄС в Україні»[37].

28 квітня 2014 року російське агентство ІТАР-ТАСС прокоментувало жорстокий напад проросійського натовпу на українську мирну ходу в Донецьку як «[українські] радикали напали на учасників багатотисячної антифашистської ходи»[38].

У червні 2014 року, після взяття до полону Надії Савченко, російські телеканали, зокрема НТВ та 5-й канал, продемонстрували сюжет, використавши уривок з інтерв'ю Насті Станко у солдата Володимира Косолапа, мешканця міста Щастя і бійця «Айдару». Російські ЗМІ подали його слова як зізнання «карателя» із загороджувального загону, що отримав наказ стріляти всіх, хто не бажає убивати «власних співгромадян» — членів проросійських збройних угруповань. Проте у повному відео Громадського від 16 червня 2014, Володимир Косолап спростовує дезинформацію російського пропагандистського медіа LifeNews про нібито розстріли мешканців міста після його визволення українськими силами. Він також сказав, що якби хтось із бійців Айдару навіть мав подібне на думці, Володимр застрелив би його власноруч, що й було вирване з контексту російською пропагандою.[39]

15 липня 2014 року англомовний російський ресурс The Voice of Russia опублікував матеріал, де убивство п'ятидесятників у Слов'янську проросійськими бойовиками приписав «українським націоналістам», викрутивши слова Антона Геращенка[40][41].

Наприкінці липня — на початку серпня 2014 року широкого розголосу набуло відео з Богданом Буткевичем, де той нібито закликав до знищення 1,5 млн жителів Донбасу[42][43][44]. Відео є грубою нарізкою з його інтерв'ю, що абсолютно викривляє зміст сказаного[45].

2015[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Дівчинка, убита в Україні: «ніколи не існувало» // BBC News, 8 квітня 2015

23 березня 2015 року російські ресурси розповсюдили новину про нібито загибель 10-річної дівчинки від українських обстрілів у Петровському районі Донецька.[46] Кореспондент BBC Наталя Антелава відправилася у Донецьк для того щзоб виявити подробиці, і виявилося що вся історія із загибеллю була вигадана російською пропагандою. Журналістка запитала про загибель дівчинки у журналістів російських ЗМІ, на що вони відповіли, що «її нема» і ніхто не загинув. На питання, чому тоді про це вийшли телесюжети, вони відповіли, що «були змушені».[47][48][49]

22 липня 2015 року інформаційні ресурси організації ЛНР розповсюдили звістку, що під час розкопок завалів під Луганським аеропортом був виявлений склад американської зброї. На відео було продемонстровано нібито армійські ящики і американський ПЗРК системи «Стінгер». В результаті аналізу відео було встановлено, що продемонстрований «Стінгер» є грубим макетом зброї, неякісно звареним з труб, а маркування на ньому були взяті з відеогри Battlefield 3, включно з ідентифікаційним номером і помилкою в тексті[50][51] Фейк був розповсюджений російськими ЗМІ, зокрема агенствами РИА Новости та «ТВ-Звезда»[52][53].

2016[ред. | ред. код]

Напередодні Голландського референдуму щодо підписання Угоди про асоціацію ЄС та України, 18 січня 2016 року через російські джерела було розповсюджено відео, де нібито бійці «Азову» спалюють прапор Нідерландів. Відео було викрите як російська підробка[54].

2 грудня 2016 року було викрито спробу спікерів організації «ДНР» та угрупування «КіберБеркут» звинуватити Україну у тому, що на стороні полку «Азов» воюють бойовики організації ІДІЛ. У оприлюднених у січні 2016 року матеріалах, були фото і відео-постановка від проросійських бойовиків, де озброєні люди з символікою ІДІЛ та «Азову» вели вогонь з промислової забудови[55][56]. Було ідентифіковано забудову — нею виявилися ангари заводу виробництва мінеральної вати «Ізоляція» у Донецьку, що у 2011 році були переобладнані під арт-простір мистецького проекту «Ізоляція», а у червні 2014 році захоплені проросійськими бойовиками[57][58].

12 грудня 2016 року прес-центр Сил Спеціальних Операцій України повідомив про те, що з'явилися неофіційні інформаційні ресурси з символікою та фото матеріалами Сил спеціальних операцій ЗС України, що можуть надавати викривлену офіційну або неперевірену інформацію[59].

13 грудня 2016 року російські ЗМІ попередньо звинуватили Україну у можливості почати крадіжки газу[60].

22 грудня 2016 року американська компанія з кібербезпеки CrowdStrike оприлюднила доповідь, згідно з якою російські хакери з угрупування Fancy Bear відстежували положення гаубиць Д-30 ЗСУ через додаток на Android, написаний українським артилеристом Ярославом Шерстюком для наведення знарядь. Компанія повідомила, що заражену програму вперше помітили наприкінці 2014 року, та як аргумент компанія навела статистику втрат — за їхніми словами, доповідь лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Military Balance показує втрати 80 % гаубиць Д-30 Збройних сил України за 2 роки бойових дій, що суттєво більше за нібито 50 % втрат у інших видах озброєння[61][62]. Доповідь була поширена низкою західних видань, зокрема Guardian[63]. Оприлюднені дані, особливо щодо кількості втрат у гаубицях, були піддані сумніву українськими фахівцями вже наступного дня після доповіді, 23 грудня[64]. Згідно аналізу, оприлюдненого командою Інформнапалм у березні 2017 року, заява CrowdStrike була щонайменше «вкрай безвідповідальна і непрофесійна», адже дані про 80 % знищених гаубиць Д-30, а також можливість знімати дані з пристроїв, що перебувають у зоні бойових дій є непідтвердженими, а відома кількість заражених пристроїв вимірюється одиницями і не є суттєвою[65]. Інформнапалм назвали історію з вірусом вдалою російською інформаційно-психологічною операцією з компрометації української сторони, до якої було залучене широке коло західних журналістів і видань[65]. У березні 2017 року CrowdStrike опублікував уточнення, де вказав, що за уточненими даними експертів, втрати українських гаубиць Д-30 у боях склали 15—20 %[62]. Історія отримала своє продовження 30 травня 2017, у зв'язку з початком блокування російських соцмереж в Україні коли американське видання Wall Street Journal опублікувало статтю, в якій розповідається про загрози російських соцмереж «ВКонтакте» і «Одноклассники». У статті як приклад була наведена історія зі зламом програми Шерстюка, де уражений вірусом додаток поширювався через «ВКонтакте»[66].

Докладніше: Компрометація ArtOS

27 грудня 2016 року видання Independent з посиланням на німецький Bild опублікувало нібито заклик Генрі Кіссінжера до Дональда Трампа визнати Крим російським в обмін на виведення Росією військ з Донбасу[67]. Перевірка фактів виявила, що у статті Bild немає жодного слова про Крим, а сама Independent має російського власника олігарха[68].

2017[ред. | ред. код]

У листопаді 2017 року було опубліковано аналіз відмінностей в перекладі однієї статті про децентралізацію в Україні від видання Deutsche Welle. На відміну від україномовної версії, російськомовна мала істотно відмінну структуру статті — було змінено порядок викладу матеріалу, були додані одні блоки інформації й видалені інші, що сумарно змінювали сприйняття матеріалу, і в російськомовній версії породжували сумнів, скепсис та створювали негативне враження щодо успіху реформ децентралізації. Також у російськомовну версію було додано повністю вигаданий блок — стверджувалося, що Мінські угоди мали пункт про «федералізацію України», що є винятково дезиінформацією. На основі цієї вигадки, російська версія статті містить подальші роздуми, ніби концепція «децентралізації» була розроблена у 2015 році як спроба заміни «федералізації». Насправді, курс на реформи щодо децентралізації в Україні був проголошений ще до початку війни на Донбасі навесні 2014 року під час президентських виборів більшістю кандидатів[69][70].

Після повернення під контроль України двох сіл Гладосове та Травневе під Горлівкою, російські ЗМІ розповсюдили фейк, ніби місцеві жителі попросили ОБСЄ звільнити їх села від українських сил[71].

1 грудня 2017 року російське видання Комсомольська правда вкинуло в інформаційний простір дезинформацію, що українські паспорти в Криму нібито відкрили шлях в Європу міжнародним злочинцям. Автором фейку є Володимир Нєстєров, присутній у базі Миротворця — зрадник Батьківщини, колишній офіцер ВМС, який лишився у Криму та став співпрацювати із окупантами[72][73].

1 грудня 2017 року російські інформаційні відомства поширили фейк про те, начебто ЗСУ обстрілює цивільних мешканців агітаційними снарядами із листівками, на яких зображений стилізований солдат Верхмахту із елементами української символіки. До хвилі розповсюдження дезинформації долучилися Газета.ru, Взгляд.ru, посилаючись на Interfax та РИА Новости. Мета фейку — викликати жах та ненависть у місцевого населення окупованих територій до української армії[74].

2018[ред. | ред. код]

У січні 2018 року база ВКС Росії у Хмеймімі зазанала атаки саморобних безпілотників. На брифінгу в Москві Генштаб РФ доповів, що вибухова речовина саморобних бомб — ТЕН, — не може бути виготовлена в кустарних умовах, і зауважив, що подібна речовина виготовляється в Україні, на заводі у Шостці.[75]

5 липня 2018 року інформаційний простір був наповнений повідомленнями про нібито прострочені ПТРК Javelin, що були передані Україні. Для цього російською стороною було створено підроблений лист від директора КБ «Луч» Олега Коростельова до секретаря РНБО Олександр Турчинова, де Коростельов нібито нарікає на якість поставлених ПТРК Javelin. Підроблений документ був вперше опублікований у Telegram-каналі з назвою «НачШтабу», створеному за пару тижнів до того. Сам канал «НачШтабу» займається розповсюдженням фейків, дезінформації та пропаганди, що чергуються із перепостами достовірних повідомлень української сторони.[76]

Результати та наслідки[ред. | ред. код]

Європейський Союз 23 листопада 2016 року Європарламент ухвалив резолюцію про протидію російській пропаганді[77]. Президент РФ Владімір Путін відреагував на це, назвавши роботу російських інформаційних агентств RT та Sputnik результативною[78].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Англійською

Матеріали[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Блок НАТО разошелся на блокпакеты. Коммерсантъ. 
  2. Лавров подтверждает слова Путина «Украина — это даже не государство». УНІАН. 
  3. Лія Ахеджакова вважає, що пропаганда і цензура в Росії посилюються, ТСН
  4. а б Як Росія програє інформаційну війну самій собі. Українська правда _Життя. Процитовано 2017-12-21. 
  5. Inside Putin's Media Machine. TIME.com. Процитовано 2017-12-21. 
  6. а б в Radio Silence. Чому Україна поступається Росії на закордонному інформаційному фронті. tyzhden.ua. Процитовано 2017-12-21. 
  7. а б Скільки Росія витрачає на інформаційну війну в Україні. ІНФОГРАФІКА - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2015-11-19. Процитовано 2017-12-21. 
  8. Росія вклала 9 мільярдів доларів у свою пропаганду – екс-конгресмен Ден Майка (виправлено). Радіо Свобода. Процитовано 2017-12-21. 
  9. Скільки Росія витрачає на інформаційну війну в Україні. ІНФОГРАФІКА - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2015-11-19. Процитовано 2017-12-21. 
  10. The Russians came Pt.2 How much does the Russian information war cost?. Информационное сопротивление (en). 2015-11-10. Процитовано 2017-12-21. 
  11. National Security Inside a Russian disinformation campaign in Ukraine in 2014
  12. Phil Muncaster (24 Feb 2017). Russia Admits Major Info Warfare Mission. Infosecurity Magazine. 
  13. Цензура в Росії: закрили ЗМІ, що пишуть правду про Україну
  14. МЗС України стурбоване ситуацією зі свободою слова в Росії. Кореспондент (журнал)
  15. Цензура в дії: Мінкульт Росії заборонив виставу про Майдан на книжковому фестивалі. Еспресо TV
  16. У російських соціальних мережах автоматично видаляють пости з критикою Путіна. Український тиждень
  17. Российские сенаторы поддержали законопроект о соотечественниках, который позволит им въезжать в РФ без визы — NEWSru.com, 12 апреля 2006
  18. У ХАРКОВІ ВІРЯН ДО КИРИЛА «ЗІГНАЛИ» ФОТОШОПОМ
  19. Aric Toler, Непостійні, взаємно-суперечливі історії Кремля щодо MH-17(англ.) // Bellingcat, 5 січня 2018
  20. MI6: установка, з якої збили “Боїнг”, має російське походження. Українська правда. Процитовано 2018-01-12. 
  21. У Великій Британії заявили, що літак рейсу МН17 збили з російської установки. tyzhden.ua (uk). Процитовано 2018-01-12. 
  22. Малазійський літак MH17 збили з російської установки, - британська розвідка. espreso.tv. Процитовано 2018-01-12. 
  23. Бедратенко, Оксана. "Як Facebook допоміг російському вторгненню до України" - MSNBC. VOA (uk). Процитовано 2017-10-11. 
  24. Держкомтелерадіо звинуватило в сепаратизмі 18 газет та журналів ТВі. 16.10.2014
  25. В России начали штамповать книги о войне с Украиной (рос.)
  26. «Волк, который кричал „Фашист!“» — патология российской пропаганды против Украины. Часть 1
  27. Російська пропаганда це злочин проти культури — заява письменників
  28. Як діє російська пропаганда
  29. «Стоп цензурі!» закликав іноземні ЗМІ остерігатися російської антиукраїнської пропаганди. Телекритика
  30. Путин попросил ввести войска РФ в Крым из-за инсценированного боя со стрельбой и "липовыми" жертвами. Украинская правда. Процитовано 2016-12-21. 
  31. В Симферополе задержан стрелявший накануне снайпер. radiovesti.ru. Процитовано 2016-12-21. 
  32. правды», Комсомольская правда | Сайт "Комсомольской (2014-03-24). В Крыму сдалась последняя украинская воинская часть. KP.RU — сайт «Комсомольской правды» (ru). Процитовано 2017-05-26. 
  33. Власти Крыма насчитали 7 убитых и 30 пропавших после якобы нападения "майдановцев". podrobnosti. 2014-04-03. Процитовано 2016-12-21. 
  34. Черкасчане: «Корсуньский погром» – выдумка российских пропагандистов. Крым.Реалии. Процитовано 2016-12-21. 
  35. ateist66. Крым. Путь на Родину через фэйки.. ateist66. Процитовано 2016-12-21. 
  36. Корсунский погром — малоизвестный в Украине фейк геббельс-пропаганды.. www.politforums.net. Процитовано 2016-12-21. 
  37. ТВСПАС (2014-04-27). Концлагеря ЕС на Украине (Специальный корреспондент от 22 04 2014). Процитовано 2016-12-21. 
  38. Спасибо за урок. Блог Дениса Казанского (ru-RU). Процитовано 2017-04-28. 
  39. Ложь российских СМИ: украинские солдаты убивают своих, которые не хотят воевать. StopFake.org (ru-RU). 2014-06-27. Процитовано 2018-01-14. 
  40. Ложь: двое священников из Славянска были убиты украинскими националистами. StopFake.org (ru-RU). 2014-07-17. Процитовано 2017-02-10. 
  41. Russian mass media told lie about murder of priests in Slovyansk - Maksym Vasin’s Blog. Maksym Vasin’s Blog (en-US). 2014-07-17. Процитовано 2017-02-10. 
  42. Украинский журналист предложил убить 1,5 млн жителей Донбасса. www.vz.ru. Процитовано 2016-12-21. 
  43. Убить 1,5 млн жителей Донбасса национальные интересы требовали еще полтора года назад — журналист (видео) (ru-RU). Процитовано 2016-12-21. 
  44. незгоден нетак (2014-06-22). Богдан Буткевич Все просто, нужно убить 1 5млн жителей Донбасса. Процитовано 2016-12-21. 
  45. Монтажный фейк: украинский журналист заявил, что в Донбассе нужно убить 1,5 миллиона жителей. StopFake.org. 2014-08-02. Процитовано 2016-12-21. 
  46. 10-летняя девочка убита укронацистами в Донецке | Сегодня.ру. www.segodnia.ru. Процитовано 2018-01-14. 
  47. Girl killed in Ukraine 'never existed'. BBC News. Процитовано 2018-01-14. 
  48. Журналісти не змогли підтвердити смерть 10-річної дівчинки в результаті обстрілу Донецька. 112.ua (uk-UA). Процитовано 2018-01-14. 
  49. Журналісти ВВС дізналися, що сюжет про смерть 10-річної дівчинки в Донецьку був вигадкою (uk). Процитовано 2018-01-14. 
  50. Фейк по-лугански: "Стингеры" из Battlefield 3. Настоящее Время (ru). Процитовано 2017-04-21. 
  51. InfoResist.org. В Интернете высмеяли «Стингеры» из Луганского аэропорта: боевики переиграли в компьютерные игры | ФОТО. InfoResist (ru-RU). Процитовано 2017-04-21. 
  52. Склад с оружием из США нашли при разборе завалов в аэропорту Луганска. РИА Новости (ru). Процитовано 2017-04-21. 
  53. tvzvezda.ru, Редакция (2015-07-22). Склад смертельного оружия из США нашли ополченцы в аэропорту Луганска. Склад смертельного оружия из США нашли ополченцы в аэропорту Луганска. Процитовано 2017-04-21. 
  54. Как «ольгинские тролли» распространяли фейк с угрозами Нидерландам - Беллингкэт. Беллингкэт (ru-RU). 2016-04-07. Процитовано 2017-02-10. 
  55. Wall. vk.com. Процитовано 2016-12-02. 
  56. Kiber Berkut. archive.is. 2016-11-18. Процитовано 2016-12-02. 
  57. Сошников, Андрій (2016-12-02). Мистецтво фейку: арт-центр в Донецьку перетворили на "базу ІДІЛ". BBC Україна (en-GB). Процитовано 2016-12-02. 
  58. ІЗОЛЯЦІЯ в вигнанні. IZOLYATSIA. Процитовано 2016-12-02. 
  59. ОБЕРЕЖНО: ІНФОРМАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА! - СИЛИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ ЗС УКРАЇНИ. sof.mil.gov.ua. Процитовано 2016-12-13. 
  60. Отмороженный Киев. Процитовано 2016-12-13. 
  61. Російські хакери допомагали знищувати артилерію ЗСУ через Android - CrowdStrike. Останні новини в Україні за годину | Свіжі останні новини дня онлайн | Обозреватель. Процитовано 2017-06-06. 
  62. а б Danger Close: Fancy Bear Tracking of Ukrainian Field Artillery Units (en-US). 2016-12-22. Процитовано 2017-06-06. 
  63. Walker, Shaun (2016-12-22). Group allegedly behind DNC hack targeted Ukraine, report finds. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2017-06-06. 
  64. Аксьонов, Павло (2016-12-23). Чи справді російські хакери зламали українську артилерійську програму?. BBC Україна (en-GB). Процитовано 2017-06-06. 
  65. а б Звіт про злам українського софту для артилерії хакерами FancyBear - психологічна операція Москви. InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2017-03-09. Процитовано 2017-06-06. 
  66. WSJ: ВКонтакте стала майданчиком для хакерських атак. korrespondent.net. 31.05.2017. 
  67. Henry Kissinger 'advises Trump to accept' Crimea as part of Russia. The Independent (en-GB). 2016-12-27. Процитовано 2017-01-05. 
  68. The Independent збрехав про Крим і Кісінджера. Пінчук при ділі?. detector.media. Процитовано 2017-01-05. 
  69. Дві редакції: для людей та для «вати» | Петр и Мазепа. petrimazepa.com (ru). Процитовано 2017-12-02. 
  70. nocuous. nocuous (en-US). 2017-11-19. Процитовано 2017-11-22. 
  71. Возвращение под контроль Украины Гладосово и Травневое: фейки против реальности. StopFake.org (ru-RU). 2017-11-30. Процитовано 2017-12-02. 
  72. FactChecking: звільнення Верхньоторецького та жахи про українські паспорти з Криму. InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2017-12-01. Процитовано 2017-12-02. 
  73. Украинские паспорта крымчан открыли Европу для международных преступн…. archive.is. 2017-12-01. Процитовано 2017-12-02. 
  74. Бойовики "ДНР" та ЗМІ РФ залякують населення окупованих територій України новими фейками. InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2017-12-02. Процитовано 2017-12-02. 
  75. ntv.ru. Генштаб: атаковавшие базу Хмеймим беспилотники невозможно изготовить кустарно. НТВ (en). Процитовано 2018-01-12. 
  76. Зачем Кремлю «неисправные» американские «Джавелины». ХВИЛЯ (ru-RU). Процитовано 2018-07-08. 
  77. Європарламент прийняв резолюцію про протидію російській пропаганді. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2016-11-29. 
  78. Путін прокоментував ухвалення Європарламентом резолюції з протидії російській пропаганді. ТСН.ua. Процитовано 2016-11-29.