Кладочний Йосиф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосиф Кладочний
Yosyf Kladochnyu.jpg
Народився 11 січня 1906(1906-01-11)
Львів
Помер 14 вересня 1994(1994-09-14) (88 років)
Львів
Діяльність релігійний, суспільний, громадський та політичний діяч

отець-доктор Йосиф Кладочний (Ієромонах Єфрем; 11 січня 1906(19060111), Львів — 14 вересня 1994) — священик Української греко-католицької церкви часів підпілля. Капелан.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 11 січня 1906 року в сім'ї Анни та Андрія Кладочних з с. Нагірянка, що біля м. Бучач (тепер в його межах) на Тернопільщині.

Навчався у Варшавському університеті, на теологічному факультеті, де здобув ступінь доктор наук. Після закінчення у 1930  р. навчався у Римі, Андрій Шептицький рукоположив його на священика. Перед тим Никита Будка висвятив його на диякона.

З вересня 1934 р. Йосиф Кладочний стає капеланом польського концтабору Береза Картузька, в 1939 і сам стає його в'язнем.

Протягом 1935—1938 рр. був головним редактором релігійного часопису «Лицарство Пресвятої Богородиці». Під час першої радянської окупації Західної України 22 грудня 1939 митрополит Андрей Шептицький доручив йому нелегально поїхати до Риму з пакетом документів, щоб Папа Пій XII дозволив висвятити на єпископа Йосифа Сліпого, з правом наступництва з титулом архієпископа Серрейського. У пакеті документів містилися також листи до Апостольської Столиці, в яких Митрополит Андрей висвітлював ситуацію УГКЦ на Західній Україні.

Під час Другої світової війни служить капеланом 30-ї дивізії Ваффен CC «Галичина». В цей час тісно співпрацює з ОУН, сповідає Бандеру і виконує доручення Андрія Мельника, Романа Шухевича, Зенона Коссака. Йосиф Кладочний так згадував про Степана Бандеру:

«Він був побожний, релігійний, сповідався, приступав до святого Причастя все. Коли я був у в'язниці, і хоч ми були під сильною обсервацією, — він сим не зраджувався і змушував надзирателів в часі сповіди бути на приличній віддалі. Від него била сила волі і стремління поставити на свойому. Якщо є надлюдина (нім. übermensch), то він власне був з такої рідкісної породи. І він був тим, який ставив Україну понад усе».

У 1944 р. отримує важке поранення у битві під Бродами, знаходиться на межі життя та смерті, але виздоровлює і продовжує підпільну діяльність священика. Від 17 травня 1947 до 1 серпня 1956 рр. відбуває ув'язнення у таборах ГУЛАГу (Воркута, Мордовія). Причиною цього ув'язнення була відмова від переходу на московське Православ'я та зв'язки з ОУН.

Від 1959 р. працює вантажником на швейній фабриці. У 1980 році вступає до чину Студитів і належить до церкви св. Михаїла у Львові.

У листопаді 1992 р. з отця Кладочного знято всі обвинувачення і його реабілітовано.

14 вересня 1994 р. в 10-05 серце о. д-ра Йосифа Кладочного зупинилось. Похований на Янівському цвинтарі, поле № 40[1].

Відомі люди, з якими товаришував Й. Кладочний[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

«Виноградник Господній» Петро Шкраб'юк, 1995

У 1995 році львівське видавництво «Місіонер» разом з Інститутом українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України видали (хоч і невеликим тиражем) книгу «Виноградник Господній» про історію життя о. доктора Йосифа Кладочного. ЇЇ автором є відомий історик та поет Петро Шкраб'юк. У «Винограднику Господньому» містяться численні спогади отця Йосифа Кладочного про дитинство, молодість, знайомство та співпрацю з Андреєм Шептицьким та іншими релігійними діячами XX століття, про важкий період Другої світової війни, та заслання у концтабори ГУЛАГу (Воркута, Мордовія).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563-3977.

Посилання[ред.ред. код]