Богдан-Ігор Антонич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан-Ігор Антонич
Антонич Б.jpg
Народження 5 жовтня 1909(1909-10-05)
  Новиця, Горлицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть 6 липня 1937(1937-07-06) (27 років)
  Львів, Львівське воєводство, Польська Республіка (1918—1939)
Громадянство(підданство) Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Ukraine.svg Українська Народна Республіка
Flag of Poland.svg Польща
Мова творів українська мова
Рід діяльності поет, письменник, перекладач і літературознавець[d]
Роки активності: 19311937
Напрямок література
Жанр поезія, проза, переклад, стаття
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Богдан-Ігор Антонич на Вікісховищі

Богдан-Ігор Анто́нич (5 жовтня 1909, с. Новиця, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 6 липня 1937, Львів, Польща) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 1960-х; справив значний вплив на сучасну українську поезію; філософська лірика, релігійні, космічні мотиви, відгомін лемківського фольклору і язичницької символіки; впливи Омара Хайяма, Волта Вітмена; прозові твори; переклади; статті літературно-критичного і теоретико-літературного характерів.

Життєпис[ред.ред. код]

Будинок у Львові (Городоцька, 50), де Антонич мешкав із 1928 до 1937 р.

Народився на Лемківщині в родині греко-католицького священика Василя Антонича. Справжнє прізвище батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина. Мати майбутнього письменника — Ольга Волошинович — походила із села Липовець Сяноцького повіту.

Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки.

Коли у 1919 році Олександра Волошиновича — дядька Богдана-Ігоря — за спробу об'єднання польської і словацької часток Лемківщини режим Ю. Пілсудського засудив до страти, родина Антоничів з десятилітнім сином проживала певний час на Пряшівщині у Межилабірцях і Михайлівцях.

Упродовж 19201928 навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. «На цілу Лемківщину це була одинока гімназія, де вчили також і української мови» (М. Кудлик, однокласник Антонича). Тут викладали, зокрема, проф. Володимир Чайківський, проф. Лев Ґец. З першого і до останнього класу Антонич відзначався як найкращий учень.

Із середини 1920-х років батьки Богдана-Ігоря Антонича жили в селі Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Б. І. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.

Протягом 19281933 Антонич — студент Львівського університету (тоді Яна Казимира, тепер імені Івана Франка), де навчався на філософському факультеті (спеціальність — польська філологія). Серед викладачів Антонича були літературознавці В. А. Брухнальський, Є. Кухарський, славіст В. Ташицький, філософ К. Твардовський, мовознавець Є. Курилович та ін. Антонич брав активну участь у роботі семінарів професорів Г. К. Ґертнера (польська мова), Ю. Кляйнера (польська література) та Я. Янува (українська (руська) мова та література), під їхнім керівництвом писав наукові роботи.

Гурток студентів-україністів у Львові, червень 1931 р. 2 ряд знизу, перший зліва — Богдан-Ігор Антонич, поряд — Ірина Пеленська, посередині — лектор Йосип Федорович Шемлей.

Ще під час навчання в університеті Антонич пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України, був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства прихильників освіти, наполегливо почав вивчати нюанси української мови, вчитуючись не тільки в словники та граматично-лінгвістичні підручники, але також у твори поетів Радянської України.

Перший свій вірш поет опублікував 1931 року в пластовому журналі «Вогні». Потім він розміщував поезії в багатьох періодичних виданнях. Незважаючи на велику поетичну творчість і важкий процес засвоєння літературної мови, поет все-таки знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику. Він виступав з доповідями про українську та чужу літератури; робив переклади; писав рецензії; публікував сатиричні фейлетони та пародії, в яких виявив гостру дотепність. Вів літературну хроніку у часописі «Дажбог».

Крім того, він випробовував свої сили в прозі та драматургії. Залишилася незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Він склав лібрето до опери «Довбуш», що її мав написати Антін Рудницький.

Проводив редакторську діяльність, деякий час редагував журнал «Дажбог» і разом з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби». Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику, мріяв бути композитором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.

За спогадами сучасників, був короткозорим, невисокого зросту, темне волосся зачісував наверх, одягався елегантно, по моді.

Могила Богдана-Ігора Антонича на Янівському цвинтарі

Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легень перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Похований у Львові на Янівському цвинтарі, поле № 4[1].

Визнання[ред.ред. код]

Після його смерті та входження Західної України до складу УРСР Антонич, як аполітичний поет-містик, був заборонений; інтерес до нього виник лише у 1960-их роках в українській діаспорі, а потім й у СРСР. Його вірші перекладені багатьма мовами.

Вшанування[ред.ред. код]

Пам'ятний знак на батьківщині поета у с. Новиця

У 1989 році на будинку по вул. Городоцькій, 50 у Львові, де він мешкав встановлено меморіальну таблицю, того ж року, за ініціативи голови Львівської спілки письменників Романа Лубківського, в рідному селі Новиця на Лемківщині встановлено та урочисто відкрито пам'ятний знак поетові.

28 жовтня 2009 року Національним банком України введено в обіг пам'ятну монету на честь Богдана-Ігора Антонича номіналом 2 гривні[2].

Пам'ятник поетові у Львові на вул. Городоцькій
Табличка до пам'ятника у Львові

20 листопада 2016 року, на вул. Городоцькій, у сквері, навпроти будинку, де мешкав Богдан-Ігор Антонич, за сприяння Львівської міської ради відбулася церемонія відкриття пам'ятника Богдану-Ігорю Антоничу. Пам'ятник виконаний за проектом скульптора Володимира Одрехівського та архітекторів Дениса Белюха, Олександри Лібич, Олександра Матушкова. Львівський пам'ятник Богдану-Ігореві Антоничу став першим пам'ятником поету в Україні[3].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Володимир Ласовський у статті «Два обличчя Антонича» описує характер поета: «він ішов увечері і притулявся до стін, щоб нікого не зачепити. Але як митець, як художник був дуже принциповий і не відступав від своїх поглядів».[4]

Твори[ред.ред. код]

Поетичні твори[ред.ред. код]

Прозові твори[ред.ред. код]

  • На другому березі (незакінчений роман);
  • Політик (сатиричний гротеск);
  • Три мандоліни (новела);
  • Окремі твори у фрагментах.

Літературно-критичні статті[ред.ред. код]

  • Національне мистецтво
  • Між змістом і формою
  • Становище поета
  • Як розуміти поезію
  • Сто червінців божевілля

Зібрання творів[ред.ред. код]

  • Антонич Б. І. Перстені молодості: До тридцятиліття від смерті поета (1909—1937) / Підгот. текстів, упоряд., приміт. та критико-біогр. нарис М. Неверлі. — Пряшів: Слов. пед. вид-во в Братіславі. Відділ укр. літератури в Пряшеві, 1966. — 371 с.
  • Антонич Б. І. Зібрані твори / Зредагували С. Гординський і Б. Рубчак. — Нью-Йорк, Вінніпеґ: Слово. Об'єднання Українських Письменників в Екзилі, 1967. — 400 с.
  • Антонич Б.-І. Пісня про незнищенність матерії: Поезії / Упоряд., вступ. стаття і примітки Д. Павличка. — Київ: Рад. письменник, 1967. — 451 с.
  • Антонич Б.-І. Поезії / Редкол.: В. В. Біленко та ін.; Вступ ст. М. М. Ільницького; Упорядкування, примітки і словник Д. В. Павличка. — Київ: Рад. письменник, 1989. — 454 с. — (Б-ка поета).
  • Антонич Б.-І. Твори / Ред.-упоряд. М. Москаленко; упоряд. Л. Головата; авт. передм. М. Новикова. — Київ: Дніпро, 1998. — 591 с.
  • Антонич Б.-І. Велика гармонія: (Модерністична поезія XX ст.): Для ст. шк. віку / Упоряд., передм., прим. Д. В. Павличка; [Худож. оформ. М. С. Пшінки, А. О. Лівня]. Фронтиспіс О. Л. Кульчицької. — Київ: Веселка, 2003. — 350 с. іл. — /Шк. бібліотека/.
  • Антонич Б. І. Три перстені / Передмова М. Ільницького; Упорядкування, підготовка текстів, наукове та літературне редагування, пошук архівних матеріалів Д. Ільницького; Художнє оформлення, макет, комп'ютерна верстка, художнє фото та фотокопіювання архівних матеріалів Р. Романишин та А. Лесіва. — Львів: Літопис, 2008. — 128 с.
  • Антонич Б. І. Повне зібрання творів / Передмова М. Ільницького; Упорядкування і коментарі Д. Ільницького. — Львів: Літопис, 2009. — 968 с. + 32 с ілюстр.
  • Антонич Б. І. Вибрані твори / Упорядник Д. Ільницький; Передмова Д. Ільницького та І. Старовойт. — Київ: Смолоскип, 2012. — 872 с.
  • Антонич Б. І. Чаргород / Укл. Н. Бабалик, О. Галета, Є. Гулевич, З. Рибчинська ; живопис О. Рибчинського. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. — 112 с.

Переклади поетичних творів Б. І. Антонича[ред.ред. код]

  • Антонич Б. І. Три перстені. Зелена євангелія: Поезії / Пер. З. Й. Левицького; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. — Львів: Каменяр, 1994. — 271 с. — Укр., рос.
  • Антонич Б.-І. Знак Лева / Упоряд. і вступ. стаття М. М. Ільницького; Худож. Л. В. Прийма. — Львів: Каменяр, 1998. — 253 с.: іл. — Укр. і пол.
  • Антонич Б. І. [Поезії] // Сто років юності: Антологія української поезії XX ст. в англомовних перекладах / Упоряд. О. Лучук і М. Найдан. — Львів: Літопис, 2000. — С. 262—271.
  • Антонич Б.-І. Велика гармонія / Пер. з укр., передм. від перекладача і приміт. М. Найдана. — Львів: Літопис, 2007. — 118 с. — Укр. і англ. мовою.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563-3977.
  2. Пам'ятні монети України: Богдан-Ігор Антонич
  3. У Львові відкрили пам'ятник поету Богдану-Ігорю Антоничу Христина Процак, фото — Мирослав Пархомик
  4. а б Антонич був Котом і жив собі у мушлі. Club-tourist. Процитовано 2016-08-09. 

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Андрухович Ю. І. Богдан-Ігор Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук / Прикарпатський університет імені В. Стефаника. — Івано-Франківськ, 1996. — 25 с.
  • Богдан Ігор Антонич: покажчик друкованих матеріалів та автографів до 80-річчя з дня народження / Укладачі Т. Ю. Кульчицька, Н. І. Грайцер; наук. ред і вступ. стаття М. М. Ільницького / Академія Наук Української РСР. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. — Львів, 1989. — 140 с.
  • Бондарчук П. М. Антонич Богдан-Ігор // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 102. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: Статті, есе, спогади, листи, поезії / Упоряд. М. М. Ільницький, Р. М. Лубківський; Передм. Л. М. Новиченка. — Львів : Каменяр, 1989. — 430 с.
  • Гординський С. Богдан Ігор Антонич: його життя і творчість // Антонич Б. І. Зібрані твори / Зредагували С. Гординський і Б. Рубчак. — Нью-Йорк, Вінніпеґ : Слово. Об'єднання Українських Письменників в Екзилі, 1967. — C. 7—26.
  • Гутик О. «Тесля слова» чи «поет весняного похмілля»? // Високий замок. — 2014. — № 146 (5210) (7 жовт.). — С. 10.
  • Ільницький Д. Літературознавчі погляди Богдана-Ігоря Антонича // Слово і Час. — 2006. — № 12. — С. 35—43.
  • Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості. — К. : Радянський письменник, 1991. — 207 с. — (Серія «Час і доля»).
  • М. М. Ільницький. Антонич Богдан-Ігор // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Калинець І. Знане і незнане про Антонича: Матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича. — Львів : «Друкарські куншти», 2010. — 140 с.; 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів : Друкарські куншти, 2011. — 276 с. + 48 с. ілюстр.
  • Леонід Кононович про Жанну д'Арк, Джордано Бруно, Джека Лондона, Рабіндраната Тагора, Богдана-Ігоря Антонича / Л. Кононович. — Київ : Грані-Т, 2008. — 96 c.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3.
  • «Мистецтво творять шал і розум». Творчість Богдана Ігоря Антонича: рецепції та інтерпретації: Збірник наукових праць / Львівський національний університет ім. І. Франка, Кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства. — Львів, 2011. — (Серія «Українська філологія: школи, постаті, проблеми»; Вип. 11). — 512 с.
  • Новикова М. Міфосвіт Антонича // Сучасність. — 1992. — № 9. — С. 83—93.
  • Старовойт І. Богдан-Ігор Антонич. УСЕ для школи. Українська література. 10 клас. Випуск 8. — Київ—Львів, 2001. — 62 с.
  • Стефановська Л. Антонич. Антиномії. — К. : Критика, 2006. — 312 с. — (Критич. студії).
  • Українська авангардна поезія (1910—1930-ті роки): Антологія / Упор. Олег Коцарев, Юлія Стахівська; передм. Олега Ільницького. — К. : Смолоскип, 2014. — С. 49—61. — ISBN 978-966-2164-71-8.
  • Федака Д. Богдан-Ігор Антонич //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород : Закарпаття, 2006. — С. 38—39.

Посилання[ред.ред. код]