Клубна манія
Клубна манія | |
|---|---|
| Party Monster | |
 | |
| Жанр | Трагікомедія, драма, комедія, біографія, трилер |
| Режисер |
Фентон Бейлі Ренді Барбато |
| Продюсер |
Джон Маркус Бредфорд Вілсон Крістін Вакон |
| Сценарист |
Фентон Бейлі Ренді Барбато |
| На основі | Кривава дискобаня |
| У головних ролях |
Сет Грін Маколей Калкін Дайана Скаруід Хлоя Севіні Мерілін Менсон Вілсон Крус |
| Оператор | Teodoro Maniacid |
| Композитор | Jimmy Harryd і Kevin Haskinsd |
| Кінокомпанія | ContentFilm |
| Дистриб'ютор | Strand Releasingd і Netflix |
| Тривалість | 99 хвилин |
| Мова | англійська |
| Країна |
США Нідерланди |
| Рік | 2003 |
| Кошторис | 5 мільйонів $ |
| Касові збори | 742,898 тисяч $ |
| IMDb | ID 0320244 |
| partymonster.com | |
Клубна манія (англ. Party Monster, дослівно «Монстр вечірки») — американська стрічка заснована на реальних подіях; трагікомедія, що оповідає про схід і захід сумнозвісного нью-йоркського організатора клубних вечірок Майкла Еліга, що вбив свого наркодилера, відомого як Ангел Мелендез[en]. У ролі наркозалежного «Короля Клубних Діток» знявся кінозірка Маколей Калкін.
За основу фільму взято роман Джеймса Сент-Джеймса «Кривава дискобаня». У 1998 році, раніше був відзнятий документальний фільм про вбивство, під назвою Party Monster: The Shockumentary[en], який був використаний для деяких елементів художнього фільму. Незважаючи на негативні відгуки, Party Monster в даний час вважається культовим фільмом.[1]
Сюжет[ред. | ред. код]
Вигнанець з невеликого містечка, Майкл Еліг, що переїхав в Нью-Йорк, вивчає аспекти клубного руху (замість того, щоб навчатися в університеті), у чому йому допомагають нові знайомі Джеймс Сент-Джеймс і Пітер Гейшн. Дуже швидко Еліг перетворюється з сірого нікому невідомого хлопчика, у найяскравішиго і найепатажнішого організатора вечірок у Нью-Йорку. Але життя Майкла виходить з-під контролю через його наркозалежність, що призводить до співучасті Майкла в убивстві Енжела Мелендеса, наркоторгівця, закоханого у Еліга.
Ця молодіжна трагікомедія заснована на реальній історії. «Клубні малята» (в оригіналі англійською Club Kids) — так на самому початку 90-х називали молодіжну тусовку, що переходила з одного нью-йоркського клубу до іншого, влаштовуючі феєричні шоу лише своєю присутністю. Вони сповідували свій альтернативний «lifestyle» — індивідуальність, епатаж, вільне кохання, наркотики всіх видів, безстрашністю перед СНІДом, поліцією, суспільною думкою. Їх девіз: «Якщо у тебе є горб — кинь на нього трохи блискіток і йди танцювати!».
Саундтрек[ред. | ред. код]
Саундтреки виступили номером 21 Billboard Dance/Electronic Albums у США.[2]
| Професійні огляди | |
|---|---|
| Оцінки оглядів | |
| Джерело | Рейтинг |
| Allmusic |    [3]
|
| PopMatters | (positive)[4] |
| # | Назва | Виконавець | Тривалість |
|---|---|---|---|
| 1. | «Take Me to the Club» | Mannequin | 3:36 |
| 2. | «Seventeen» | Ladytron | 3:31 |
| 3. | «Frank Sinatra» | Miss Kittin & The Hacker | 3:53 |
| 4. | «Money, Success, Fame, Glamour» | Felix da Housecat vs. Pop Tarts | 3:23 |
| 5. | «You're My Disco (Fischerspooner Remix)» | Waldorf | 4:26 |
| 6. | «Two of Hearts» | Stacey Q | 3:36 |
| 7. | «Overdose» | Tomcraft | 2:57 |
| 8. | «Get Happy» | Happy Thought Hall | 3:28 |
| 9. | «La Rock 01» | Vitalic | 3:05 |
| 10. | «Go!» | Tones on Tail | 2:34 |
| 11. | «New York New York» | Nina Hagen | 4:41 |
| 12. | «It Can't Come Quickly Enough» | Scissor Sisters | 3:32 |
| 13. | «Inside Out» | W.I.T. | 3:36 |
| 14. | «Kiss Me» | Stephen Tin Tin | 3:26 |
| 15. | «Give Me Tonight» | Shannon | 3:53 |
| 16. | «(How to Be A) Millionaire» | ABC | 3:35 |
| 17. | «Crash» | Keoki | 2:54 |
| 18. | «The La La Song» | Marilyn Manson | 1:32 |
| 19. | «Good is Bad» | Headrillaz | 2:56 |
| 20. | «Santa Baby» | Cynthia Basinet | 3:23 |
Реліз[ред. | ред. код]
Прем'єра Party Monster відбулася в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс» 18 січня 2003, а потім покази відбулися в Cannes Film Festival в травні того року. 5 вересня 2003, був зроблений обмежений випуск фільму до різних арт-хаусів та театрів у великих містах США.
Сприйняття[ред. | ред. код]
Фільм отримав в основному негативні відгуки; в даний час він проводить рейтинг схвалення не більше 30% на Rotten Tomatoes на основі близько 100 оглядів (65 негативних, 35 позитивних).[5] Він був номінований на Grand Jury Prize в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс», однак і Chicago Sun-Times[en] критик Роджер Еберт дав фільму три з чотирьох зірок, називаючи продуктивність Калкіна «безстрашною», хоча він зазначає, що «фільму не вистачає розуміння і залишає по собі сум і відчуття порожнечі; і, можливо, це повинно бути саме так».[6]
Фільм мав тільки обмежений випуск. Відповідно до Box Office Mojo, фільм зібрав тільки в середньому $742,898[7] out of a budget of $5 million in its theatrical release.
Для домашнього перегляду[ред. | ред. код]
Фільм був випущений на DVD в Сполучених Штатах і Канаді в лютому 2004 року через 20th Century Fox/Trimark Pictures[en]; DVD містить різні інтерв'ю, аудіо-коментарі, закадрові кадри, оригінальний трейлер фільму, і реальні інтерв'ю з Майклом Елігом як бонус-матеріали. Станом на 2009 рік, випус DVD був припинений, і тепер в основному недоступний для покупки в стандартних роздрібних магазинах. Він доступний для оренди через «Netflix» і для миттєвого перегляду.
Актори[ред. | ред. код]
- Маколей Калкін — Майкл Еліг,
- Сет Грін — Джеймс Сент-Джеймс,
- Мерілін Менсон — Кристіна (трансгендер-неформал),
- Джастін Хаган — Роберт «Freez» Ріггс,
- Дайана Скаруід[en] — Елкі,
- Вілмер Вальдеррама[en] — Superstar DJ Keoki[en],
- Ділан Макдермотт — Пітер Гат'єн[en],
- Міа Кіршнер — Наташа,
- Даніель Франзес[en] — The Rat/Clara The Carefree Chicken/Icy The Polar Bear/Dallas MC,
- Вілсон Крус[en] — Андре «Ангел» Мелендес,
- Хлоя Севіньї — Гітсі,
- Наташа Лайонн — Брук,
- Джон Стамос[en] — Talk Show Host,
- Аманда Лепор[en] — сам себе,
- Річі Річ[en] — сам себе.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Майкл Еліг — реальний персонаж, який дійсно зміг в найкоротший термін перетворитися з простого офіціанта в живу легенду клубного руху Нью-Йорка. Наприкінці вісімдесятих він був посаджений у в'язницю за вбивство
- Маколей Калкін приходив до в'язниці і розмовляв з Майклом Еліга, при підготовці до своєї ролі.
- Майкл Еліг — гомосексуал, гетеросексуальная любовна лінія у фільмі надумана: насправді Гітсі була просто його знайомою. Найкращою подругою Еліга була «королева» клубних дітей Дженніталіа.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Charts & Awards - Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation[en]. 2003. Процитовано 13 квітня 2011.
- ↑ Kellman, Andy (2003). Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation[en]. Процитовано 13 квітня 2011.
- ↑ Bleach, Anthony C. (12 лютого 2004). Soundtrack: Party Monster: Original Motion Picture Soundtrack – PopMatters Music Review. PopMatters. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2011.
- ↑ Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- ↑ Ebert, Roger (5 вересня 2003). Party Monster :: Roger Ebert.Com. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 23 лютого 2010.
- ↑ Party Monster на сайті Box Office Mojo (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Party Monster |
- Офіційний сайт (англ.)
- «Клубна манія» на сайті IMDb (англ.)
- Клубна манія на сайті AllMovie (англ.)
- Клубна манія на сайті Box Office Mojo (англ.)
- Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- Party Monster на сайті Metacritic (англ.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
