Кочубей Василій Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василій Кочубей
Vasyl Koczubej-1.jpg
Народився бл.1640
Помер 14 липня 1708(1708-07-14)
Борщагівка
·обезголовлювання
Поховання Києво-Печерська лавра
Діяльність політик
Посада генеральний суддя
Рід Кочубеї
Батько Леонтій Кочубей
У шлюбі з Жученко Любов Федорівна
Діти Мотря Василівна Кочубей
Герб

Пам'ятник Іскрі та Кочубею, 30 березня 1918

Васи́лій Лео́нтійович Кочубе́й (нар. бл. 1640 — пом. 14 липня 1708) — український державний і політичний діяч. Представник козацького роду Кочубеїв. Старшина промосковської орієнтації. Генеральний писар Війська Запорозького (16871699), генеральний суддя (16991708). Скараний на горло за зраду гетьмана Івана Мазепи і донос на нього московському царю Петру І.

Життєпис[ред. | ред. код]

Онук кримського татарина Кучук-бея, що виїхав до України у середині XVII століття й охрестився з ім'ям Андрій.

До 1675  - військовий канцелярист у гетьманів І. Брюховецького та П. Дорошенка,

1675  - посланець П. Дорошенка до Туреччини,

1676  - посланець архієпископа Лазаря Барановича до Москви,

1676-1681  - військовий канцелярист при І. Самойловичу,

1681-1687  - регент Генеральної військової канцелярії (1681 р.) при І. Самойловичу, також виконував дипломатичні функції у його відносинах з московськими царями.

1687–1699 — генеральний писар,

1700-1708 — генеральний суддя, не раз виконував обов'язки наказного гетьмана. Лідер полтавської антигетьманської опозиції. Відносини з Іваном Мазепою ще дужче загострилися після роману Мазепи з дочкою Кочубея — Мотрею. Разом з Іваном Іскрою повідомили цареві Петрові І про зносини Івана Мазепи з польським королем Станіславом I Лещинським. Після тортур зрікся своїх звинувачень і з наказу царя страчений разом з Іваном Іскрою поблизу села Борщагівка Погребищенського району Вінницької області України.

Похований в 1708 разом з Іваном Іскрою в Києво-Печерському монастирі.[1]

Могила Василя Кочубея біля Трапезної церкви Києво-Печерської Лаври

Донос на Івана Мазепу та страта[ред. | ред. код]

Восени 1707 р. В.Л. Кочубей через монаха Спаського монастиря з м. Севська Никанора на словах передає московському царю Петру І про зраду гетьмана І. Мазепи. Наступним донощиком від генерального судді, але вже з письмовим текстом став Петро Яковлєв. В тексті йшлося про зносини гетьмана з польським королем Станіславом Лещинським. 18 лютого 1708 р. до Москви прибуває наступний посланець з доносом від В. Кочубея та І. Іскри охтирський полковник Федір Осипов. В квітні 1708 р. В.Л. Кочубей разом із своїм родичем Іваном Іскрою доносять Петру І про переговори гетьмана І. Мазепи з Польщею, їхні намовляння були викладені в 32 пунктах і передані царю через монаха Никанора. Цар не повірив доносу, бо недарма говорив, що «не вірив би й янголові, коли той доніс про надужиття гетьмана». Але Василь Кочубей та Іван Іскра будучи впевненими в своїй правоті поїхали до Вітебська, де на той час перебувала Похідна канцелярія царя. По приїзді, їх піддали тяжким тортурам і вони зреклись своїх звинувачень проти гетьмана. В результаті, змовників скарали на смерть, 15 липня 1708 р., в козацькому таборі під Борщагівкою (нині село Погребищенського району Вінницької області), де і поховали. Але вже 17 липня їхні тіла було перепоховано на території Києво-Печерської Лаври, та встановлено пам’ятну плиту. Члени сімей страчених зазнали репресій, їхнє майно конфіскували, вже після Полтавської битви їм були повернуті і маєтки, і майно.

Родина[ред. | ред. код]

Василь Васильович Кочубей (16801743) — полтавський полковник (17271743)
Федір Васильович Кочубей (?—1729) — бунчуковий товариш.
  • Дочки:
Ганна Василівна Кочубей (? — ?) - дружина ніжинського полковника Івана Павловича Обидовського (1676-1701), племінника гетьмана Івана Мазепи. В їхній родині народилося 2 сини.
Марія Василівна Кочубей (? — ?)- дружина Василя Степановича Забіли – сина ніжинського полковника.
? Катерина Василівна Кочубей (? — ?) – дружина Семена Васильовича Чуйкевича (1674 р. н.) - ніжинського полкового судді.
Мотря Василівна Кочубей (? - ?) — за легендою - коханка гетьмана Івана Мазепи.
Параска Василівна Кочубей (? - 1726)  дружина бунчукового товариша Семена Сулими (бл.1690-1726); в їхній родині народилося 4 доньки і один син.

У пом'янику Зографського (а також Руського Пантелеймонівського) монастиря, що на Афоні під 1686 роком рід Василя Кочубея записаний так: «Василія, Любов, м. Анну, млд. Симеона, млд. Марію, Феодора, інокиню Євфимію, Параскевію, Марину, мл. Матрону, мл. Василія, мл. Марфу, мл. Феодора, мл. Параскевію».[2]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Пам'ятник Іскрі та Кочубею.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 46. ст.рос.
  2. Шумило С. Нове джерело до біографії І.Мазепи та історії зв'язків української козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні // Сіверянський літопис. 2016 №. С. 80.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]