Красноградська округа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Красногра́дська окру́га, іноді також Червоногра́дська окру́га — адміністративно-територіальна одиниця УСРР у складі Полтавської губернії. Адміністративний центр — місто Красноград. Займала площу 6 302 квадратні версти з населенням 378 532 особи.

Створена 7 березня 1923 року Постановою робітничо-селянського уряду УСРР в рамках адміністративно-територіальної реформи в СРСР 1923 року, коли було створено 53 округи в межах чинних губерній УСРР. Утворена з 24 волостей розформованого Красноградського повіту Полтавської губернії, 1 волості Валківського повіту і 3 волостей Зміївського повіту Харківської губернії та 9 волостей Новомосковського повіту Катеринославської губернії. Замість 38 волостей і 172 сільрад створено 11 районів: Великобучківський, Зачепилівський, Карлівський, Кегичівський, Котовський, Красноградський, Машівський, Нехворощанський, Руновщанський, Сахновщинський і Старовірівський — а також 112 сільрад.

5 січня 1925 до складу Красноградської округи передано Миколо-Комишуватський район Харківської округи Харківської губернії. 31 березня 1925 Закутянська, Ржавська та Миронівська сільради Кегичівського району Красноградської округи було включено до Олексіївського району Харківської округи[1].

Ліквідована з 15 червня 1925 згідно з постановою ВУЦВК від 3 червня 1925 року[2]. Території Нехворощанського, Котовського і Зачепилівського районів розподілено між Катеринославською та Полтавською округами. До останньої також зараховано Великобучківський, Сахновщинський, Кегичівський (без Верхньоорільської сільради), Красноградський, Карлівський, Машівський, Руновщанський райони[3].

Джерела[ред. | ред. код]