Кумкват
| Кумкват | |
|---|---|
| |
| Молода рослина | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Рутові (Rutaceae) |
| Рід: | Цитрус (Citrus) |
| Вид: | Кумкват (C. japonica)
|
| Біноміальна назва | |
| Citrus japonica | |
Кумкват (інші назви: «фортунелла», «кінкан», лат. Fortunella) — рід цитрусових рослин родини рутових. Також невеликий екзотичний фрукт помаранчевого або помаранчево-жовтого кольору, на вигляд нагадує невеликий апельсин. Росте на півдні Китаю.
Назва кумкват походить від «гам гват» — вимови на кантонському діалекті китайської мови слова 金橘 (піньїнь jīnjú, укр. — золотий апельсин).[1]
Опис[ред. | ред. код]
На вигляд плоди кумквата нагадують мініатюрні овальні апельсини розміром від 3 до 5 сантиметрів у довжину і від 2 до 4 сантиметрів завширшки.
Вони родять на вічнозелених чагарниках або деревах, висота яких сягає 2,5-4,5 метри.[2] Листя темно-зелене глянцеве, а квітки білі. Залежно від розміру, дерево кумквата може давати сотні або навіть тисячі плодів щороку.
Рослина родом з Південної Азії та Азійсько-Тихоокеанського регіону.[3][4] Найраніші посилання на історичні кумквати з'являється в літературі Китаю в 12 столітті.[2] Рослина давно культивується в Японії, Тайвані, на Філіппінах і в Південно-Східній Азії. Кумквати були завезені в Європу в 1846 році Робертом Форчуном, колекціонером Лондонського садівничого товариства, і незабаром після цього в Північну Америку.
Плід кумквата за смаком нагадує мандарин з легкою кислинкою, їстівний повністю, з солодкою шкіркою (щоправда, шкірка може викликати подразнення нирок). У природі трапляються кілька видів кумквата, що розрізняються формою плоду. Кумкват вживають як у сирому, так і у переробленому вигляді (цукати, варення, мармелад).
Кумкват рідко вирощується з насіння, оскільки у нього слабка коренева система. У Китаї та Японії для розмноження рослини роблять щеплення до понціруса трилисного (Poncirus trifoliata). Часто вирощується як кімнатна рослина.
Кумкват культивують у Китаї, Південно-Східній Азії, Японії, на Близькому Сході, у Південній Європі (особливо на грецькому острові Корфу) і на півдні США (особливо на Флориді).
Види[ред. | ред. код]
Нині виділяється шість видів кумквата:
- Гонконзький кумкват (Fortunella hindsii)
- Малайський кумкват (Fortunella polyandra)
- Марум кумкват (Fortunella japonica)
- Мейв кумкват (Fortunella crassifolia)
- Нагамі кумкват (Fortunella margarita)
- Нордман нагамі — різновид нагамі кумкват
- Ряболистий кумкват — різновид нагамі кумкват
- Фукушімі кумкват (Fortunella obovata)
Також відомі гібриди:
- Ічангкват (Citrus ichangensis x Fortunella sp.) — лимон Ічанський та кумкват
- Каламондин (Citrus reticulata x Fortunella margarita) — мандарин та нагамі кумкват
- Кумандарін (Citrus reticulata x Fortunella sp.) — мандарин та кумкват
- Лаймкват (Citrus aurantiifolia x Fortunella sp.) — лайм і кумкват
- Лемонкват (Citrus limon x Fortunella sp.) — лимон та кумкват
- Оранжекват (Citrus unshiu x (F. japonica x F. margarita)) — мандарин уншиу та кумкват
- Цітранжкват ((C. sinensis x P. trifoliata) x Fortunella sp.) — цітранж та кумкват
- Цітрумкват (Poncirus trifoliata x Fortunella sp.) — тріфоліата та кумкват
- Kucle ((C. deliciosa x C. salicifolia) x Fortunella margarita) — клементин та нагамі кумкват
- Procimequat ((C. aurantiifolia x Fortunella sp.) x Fortunella hindsii) — лаймкват та гонконзький кумкват
Круглий кумкват[ред. | ред. код]
Кумквати діляться на кілька видів. Круглий кумкват також називається кумкват марумі. Це вічнозелене дерево, що дає їстівні золотисто-жовті плоди. Фруктів мало і зазвичай вони круглі, але можуть бути овальної форми. Шкірка має солодкий смак, але плід кислуватий. Плоди можна вживати в їжу, але в основному вони використовуються для виготовлення мармеладу і желе. Круглий кумкват вирощується як декоративна рослина. Рослина символізує удачу в Китаї та інших азійських країнах, де вона зберігається як кімнатна рослина і дарується під час Місячного Нового Року. Круглий кумкват частіше культивується, ніж інші види через його стійкість до холоду.
Овальний кумкват[ред. | ред. код]
Кумкват овальний також називають нагамі кумкват. Отримав назву завдяки своїй формі.
Цзянсу кумкват[ред. | ред. код]
Цзянсу кумкват дає їстівні плоди, які можна їсти в сирому вигляді. Плоди можуть бути використані для приготування желе та мармеладу. Плоди мають грушоподібну форму. При дозріванні має яскраво-помаранчеве забарвлення. Від інших видів його також відрізняє округле листя. Його вирощують заради їстівних плодів і як декоративну рослину.[5]
Культивування і використання[ред. | ред. код]
Кумкват вирощується в Китаї, Південній Кореї, Північній Кореї, Тайвані, Південно-Східній Азії, Японії, на Близькому Сході, в Європі (зокрема, на Корфу, Греція), на півдні Пакистану і на півдні Сполучених Штатів (зокрема, Флорида, Луїзіана, Алабама) і в Каліфорнії. Вони набагато витриваліші, ніж інші цитрусові, як наприклад апельсини. Кумкват «нагамі» вимагає спекотного літа, починаючи від 25 °C до 38 °C, але може витримувати морози до близько −10 °C. Вони ростуть на чайних пагорбах провінції Хунань, Китай, де клімат надто холодний для інших цитрусових. Дерева також відрізняються від інших видів цитрусових тим, що вони вступають у настільки глибокий період зимового спокою, що залишаться в ньому ще протягом кількох тижнів після настання теплої погода без утворення нових пагонів або квітів. Незважаючи на їх здатність до виживання при низьких температурах, дерева ростуть краще і дають солодші плоди в більш теплих регіонах. Кумквати погано розмножуються насінням і тому їх розмножують вегетативним способом, використовуючи як підщепи інші цитрусові.
Використання[ред. | ред. код]
Кумквати часто їдять сирими. Їхні шкірки солодкі й соковиті, середина трохи кислить. Сирі фрукти, як правило, або споживають повністю, щоб насолодитися контрастом, або їдять тільки шкірку. Плід вважається стиглим, коли він набуває жовтувато-оранжевого кольору. Кулінарне використання включає цукрування, консервування, приготування мармеладу та желе. Вони також додаються у салати. В останні роки кумквати завоювали популярність як гарнір для коктейльних напоїв, включаючи мартіні, як заміна більш знайомих маслин. Кумквати також використовуються кухарями для створення десертів, поширених в європейських країнах та Африці.
На Філіппінах і Тайвані кумкват є популярним додатком до зеленого чаю, з ним п'ють чорний чай, гарячий або навпаки — з льодом.
Склад[ред. | ред. код]
Ефірна олія зі шкірки кумквату містить велику частину аромату фруктів, і в основному складається з лімонену, що становить близько 93% від загальної кількості. Крім того, лімонен і альфа-пінен сприяють пряному аромату плодів. Карбонільні з'єднання складають більшу частину залишку, і вони відповідальні за більшу частину особливого аромату. Ці сполуки включають складні ефіри, такі як ізопропіловий пропаноат (1,8%) і ацетат терпінілу (1,26%); кетони, такі як карвон (0,175%), а також ряд альдегідів. Інші кисневмісні сполуки включають нерол (0,22%) і транс-ліналол оксид (0,15%). Сировина кумквату також є відмінним джерелом вітаміну С.[6]
Харчова цінність[ред. | ред. код]
|
Сирий кумкват | |||
| вода: 80,85 г | сухі залишки: 0,52 г | харчові волокна: 6,5 г | енергетична цінність: 71 Ккал |
| білки: 1,88 г | жири: 0,86 г | вуглеводи: 15,90 г | моносахариди: 9,36 г |
| мікроелементи | |||
| кальцій: 62 мг | залізо: 0,86 мг | магній: 20 мг | фосфор: 19 мг |
| калій: 186 мг | мідь: 0,095 мг | натрій: 10 мг | цинк: 0,17 мг |
| вітаміни | |||
| вітамін C: 43,9 мг | вітамін B1: 0,037 мг | вітамін B2: 0,090 мг | вітамін B3: 0,429 мг |
| вітамін B5: 0,208 мг | вітамін B6: 0,036 мг | вітамін B9: 0 мг | вітамін B12: 0,00 мг |
| вітамін A: 290 ME | ретинол: 0 мкг | вітамін E: 0,15 мкг | вітамін K: 0,0 мкг |
| жирні кислоти | |||
| насичені: 0,103 г | ненасичені: 0,154 г | поліненасичені: 0,171 г | холестерол: 0 мг |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ kumquat | Etymology, origin and meaning of kumquat by etymonline. www.etymonline.com (англ.). Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ а б Kumquat (Citrus japonica). Florida Gulf Coast University (англ.). Florida. 2015.
- ↑ Kumquat. hort.purdue.edu. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Citrus japonica Thunb. GRIN-Global. npgsweb.ars-grin.gov (англ.). Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Yasuda, Kiichi; Yahata, Masaki; Kunitake, Hisato (2016). Phylogeny and Classification of Kumquats (Fortunella spp.) Inferred from CMA Karyotype Composition. The Horticulture Journal 85 (2). с. 115–121. doi:10.2503/hortj.MI-078. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Koyasako, A.; Bernhard, R. A. (1983-11). Volatile Constituents of the Essential Oil of Kumquat. Journal of Food Science (англ.) 48 (6). с. 1807–1812. ISSN 0022-1147. doi:10.1111/j.1365-2621.1983.tb05090.x. Процитовано 18 травня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- кумкват — кімнатний апельсин [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.] — Як виростити кумкват (кінкан) у домашніх або тепличних умовах.
- Різновиди кумквата [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Гібриди кумкватов [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Кумквати солоні (квашені) [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.] — Як готувати квашені кумквати.
|
|