Леон-Баттіста Альберті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леон-Баттіста Альберті
англ. Leon Battista Alberti
англ. Leon Battista degli Alberti
Народження 14 лютого 1404[1][2][3]
Смерть 25 квітня 1472[5][2] (68 років)
Поховання Санта-Кроче
Релігія католицька церква
Країна
(підданство)
 Генуезька республіка
Навчання Падуанський університет і Болонський університет
Вчителі Гаспарен де Бергамо[2]
Діяльність філософ, мовознавець, криптограф, поет, архітектор, architectural theoretician, теоретик музики, музикознавець, скульптор, письменник, медальєр, художник, математик, драматург, органіст, науковець, митець, art theorist, humanist, посадова особа, спортсмен
Праця в містах Падуя[6], Рим[6], Флоренція[6], Феррара[6], Флоренція[6], Рим[6], Рим[7], Флоренція[7], Болонья[7] і Падуя[7]
Архітектурний стиль італійське Відродження
Найважливіші споруди Базиліка Сант Андреа, Церква Сан-Себастьяно, De picturad і Apologi centumd
CMNS: Леон-Баттіста Альберті у Вікісховищі

Лео́н-Батті́ста Альбе́рті (14 лютого 1404, Генуя — 25 квітня 1472, Рим) — італійський архітектор, вчений, письменник і музикант епохи Відродження. Уславлений теоретик мистецтва, автор проектів архітектурних споруд в різних містах Італії ранішньої доби Відродження. Сам не будував, за його проектами будували місцеві архітектори — практики. Його архітектурні ідеї, однак, мали значний вплив на розвиток архітектури Італії доби Високого Відродження. Леон-Баттіста Альберті створив новий тип католицького плану храму з урахуванням грецького хреста а також з архітектурними елементами давньоримської архітектури. Залишив багатий теоретичний спадок.

На широке розповсюдження ідей Альберті зіграли мода на античність в італійському суспільстві, авторитет самого Альберті, використання в творах вульгати (некласичного варіанту латини) і життя в Римі, що був відомим мистецьким центром тогочасної Італії.

Біографія[ред. | ред. код]

У вигнанні[ред. | ред. код]

Папа римський Миколай V

Родина походила з Флоренції. Л.-Б. Альберті народився в місті Генуя, бо родину примусили покинути рідне місто з політичних міркувань. Заможність батьків дала змогу отримати добру освіту. Альберті сім років навчався в університеті міста Падуя, де опановував гуманітарні науки, а потім в університеті міста Болонья, де вивчав юридичні дисципліни. Отримав звання доктора права.

Доля подарувала Альберті зустріч з Томмазо Парентучеллі, священиком і гуманістом. Виходець з провінційної Сарцани, Томмазо Парентучеллі зробить блискучу кар'єру і стане папою римським під ім'ям Миколай V. Томмазо не забуде Альберті, коли знов зустріне того в Римі і буде підтримувати дружні стосунки до своєї смерті. А винахідник Альберті отримав можливість вивчати античність, писати трактати, розробляти різні наукові проблеми, не обтяжуючи себе клопотаннями про хліб і помешкання.

Закордонні подорожі[ред. | ред. код]

Після закінчення Болонського університету у 1428, був прийнятий у свиту кардинала Альбергаті. Разом з ним подорожував по Німеччині, Нідерландам, Франції.

У Римі[ред. | ред. код]

З 1432 прибув у Рим, де став працівником канцелярії папи римського, там служив майже 30 років. Стабільний фінансовий стан дозволив зосередитися на теоретичних проблемах в гуманітарних галузях.

Помер у Римі.

Друковані твори[ред. | ред. код]

Opere volgari, 1843
  • «Описи міста Рим»
  • «Про переваги і недоліки науковців»
  • «Про юриспруденцію»
  • трактат «Про родину»
  • трактат «Про архітектуру»
  • повчальний твір «Застольні бесіди»
  • математичний твір «Про принципи складання кодів», зараз втрачений тощо.
  • «Про живопис»,
  • «Про статую» і особливо
  • «10 книг про будівництво», що є своєрідною архітектурно-будівельною енциклопедією 15 ст.

У своїх наук. роботах Альберті розробив основні теоретичні проблеми стилю Відродження в образотворчому мистецтві і архітектурі.

Серед інших досліджень Альберті, новаторських в своїй області, був трактат з криптографії, De componendis cifris, та перша італійська граматична система.

Твори[ред. | ред. код]

Значні архітектурні твори Альберті (проекти): Палаццо Ручеллаї у Флоренції (1451—56), церкви Сан-Франческо у Ріміні (1446), Санта Марія Новелла у Флоренції (1470), Церква Сан-Себастьяно (Мантуя), базиліка Сант Андреа, Мантуя.

Архітектурні проекти[ред. | ред. код]

Поземний план перебудови готичного храму на ренесансний (Храм Малатести) у місті Ріміні, Італія. Здіснений частково.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Альберти Леон Баттиста. Десять книг о зодчестве: В 2т. М., 1935—1937
  • Мастера искусств об искусстве. Т.2. Эпоха Возрождения/Под ред. А. А. Губера, В. Н. Гращенкова. М., 1966
  • Ревякина Н.В. Итальянское Возрождение. Гуманизм второй половины XIV-первой половины XV века. Новосибирск, 1975
  • Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения (XV в)/Под ред. Л. М. Брагиной. М., 1985
  • История культуры стран Западной Европы в Эпоху Возрождения // Под ред. Л. М. Брагиной. М.: Высшая школа, 2001
  • Зубов В. П. Архитектурная теория Альберти. — Санкт-Петербург: Алетейя, 2001. ISBN 5-89329-450-5.
  • Аникст А. Выдающийся зодчий и теоретик искусства // Архитектура СССР, 1973 № 6. С. 33-35
  • Маркузон В. Место Альберти в архитектуре раннего Возрождения // Архитектура СССР, 1973 № 6. С. 35-39.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., стор. 149

Посилання[ред. | ред. код]