Маланкарська яковитська сирійська християнська церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яковитська сирійська християнська церква
Holy Altar Kundara.JPG
Основні дані
Syriac orthodox COA.svg
Західно-сирійська літургія — Літургія св. Якова

Маланка́рська якови́тська сириі́йська христия́нска це́рква (малаялам മലങ്കര യാക്കോബായ സുറിയാനി ക്രിസ്ത്യാനി സഭ, англ. Jacobite Syrian Christian Church[1][2][3][4]) є автономною гілкою Сирійської (Сиро-Яковитської) ортодоксальної церкви з центром у Кералі, Індія. Визнає сирійського патріарха, яким в даний час є Ігнатій Афрем II, як свого першоієрарха. Функціонує як значною мірою автономні підрозділи в рамках церкви, під керівництвом Католікоса Індії, яким в даний час є Василь Хома I. Її члени зараховують себе до християнської громаді святого Фоми, початок якої, згідно з переказами, поклав Апостол Фома у першому столітті[5][6][7][8].

Історія та сучасність[ред. | ред. код]

Патриархальний Центр

Апостол Фома дійшов до Індії у 52 році і звернув у християнство представників відомих родин в штаті Керала. У 345 році Фома Канський разом з 72 сирійськими родинами і кліриками прибув до Керали, поклавши початок сирійської національності Кнаная у Кералі. У 825 році прибуття двох єпископів мар Сабора та мар Апрота зміцнили відносини між християнами святого Фоми і Церквою Сходу. Місцева адміністрація ранніх християн святого Фоми у Кералі управлялася архідиаконами в відсутність єпископа. Архідиякони отримували кліриків з Церкви Сходу.

З XVI століття португальські єзуїти намагалися силоміць запровадити латинський обряд Католицької церкви. У 1653 році, мар Ахаталла прибув в Маланкару. Він був сирійським єпископом, який прийняв католицизм. Він був схоплений португальцями в дорозі і був доставлений в Мадрас (Ченнаї). Незадоволення цією політикою підштовхнули частину громади приєднатися до Архидиакона Фоми, що поклявся ніколи не підкорятися португальцям у 1653 році. Та частина церкви, яка не пішла на унію з Римом, стала відома як Маланкарська сирійська церква.

Після мар Ахаталлх, Патріарх Єрусалиму мар Григорій Абдель Джаліл прибув до Маланкару у 1665 році, на запрошення Архідиякона і, таким чином, зміг впровадити в Сиро-Яковитській церкві антиохійську літургію у Маланкарі. У 1876 році Собор у Муламтеруті ввів демократичні процедури і практики Маланкарської церкви в присутності сирійських православних патріархів Ігнатія Петра IV (правив у 1872—1894) та Йосипа мар Диваниасиуса II і представників усіх помісних церков. Рішення, прийняті Собором у Муламтуруті, відомі як Мулантурути Падійола, є найважливішим історичним документом і найранішим статутом Маланкарської сирійської церкви. У 1912 році Синод на чолі з патріархом Ігнатієм Абдул Масіхом II, який був спірно повалений Османським урядом, посвятив Еваніоса як Католікоса Сходу, під ім'ям мар Василь Паулус I. Групи, які підтримали Василя Паулуса, стали в кінцевому підсумку Маланкарською сирійською православною церквою, в той час як ті, хто підтримував нового патріарха Ігнатія Абдеда Алохо II, стали Яковитскою сирійською ортодоксальною церквою[9][10]. У 1934 році після смерті мар Діваніасіуса II сиро-яковитский патріарх Ігнатій Ілля III посвятив Паулуса мар Афанасія, як Маланкарського митрополита. У той же час мар Темотіос Ауген I залишив цю фракцію і увійшов до складу фракції Маланкарської церкви, яка підпорядковувалася владі Василя Гиваргиза II, як Католікоса Сходу.

Керівники церкви зробили кілька спроб возз'єднання у середині XX століття, ведучи до двох Верховних судів рішення, але не змогли вирішити суперечку, і дві церкви як і раніше незалежно співіснують сьогодні.[11][12][13] До кінця березня 1966 року, мар Темотіос Ауген I оголосив Маланкарську ортодоксальну сирійську церкву в якості самостійної церкви згідно статуту 1934 року, і офіційний Тронном кафедральний собор Католікоса Сходу в Церкві мар Еліа у Коттаямі. Штаб-квартира Яковитської сирійської християнської церкви в Індії знаходиться недалеко від Собору святого Петра і святого Павла Яковитської сирійської церкви у Путенкрузі.

В рамках сиро-яковитської спільноти, церква використовує західно-сирійську літургію і належить до сім'ї орієнтальних церков. Її єпархії розташовані головним чином в Індії, а також у США, Канаді, Великій Британії, Західній Європі та державах Перської затоки. У 2003 році було підраховано, що церква налічує 1'200'000 віруючих по всьому світу.

Святі[ред. | ред. код]

Історія та еволюція Маланкарської церкви стисло
  • Ігнатій Еліас III — Патріарх Антіохійський
  • Мор Василь Елдо — Католікос Персії
  • Парумала Тхірумені (Геваргіз мор Григорій)
  • Паулус мар Афанасій — митрополит Яковитської сирійської церкви
  • Мор Коорілос Паулус — Маланкарський митрополит
  • Кооорілос Юакким — Реешь-Епіскопа Маланкарська
  • Остатеос Слєєба — папський легат Святого престолу в Індії
  • Баселіос Сакралла III Алепський — Мааріоно
  • Григорій Абдель Джаліл — Сирійський митрополит Єрусалима (похований в церкві Святого Фоми Норт Паравур)

Єпархії[ред. | ред. код]

Собор мар Мар'ям у Манаркаді
Яковитська Сирійська церква Бетель Сулоко, Перамбавоор, Керала
Мартоманський собор у Манаркауді
Piravom Valiyapally
Церква у Кадаматтомі
Собор святої Марії у Канданаді

Сиро-Яковитська Православна Церква розділена на такі єпархії:

Архиєпархії (автономні)[ред. | ред. код]

Є Архиєпархій під юрисдикцією Антіохійського Патріарха:

  1. Архиєпархії Кнаная
    1. Регіон Чингаванам
    2. Регіон Калліссері
    3. Регіон Ранні
    4. США, Канада і Європа
  2. Маланкарська архиєпископія Північної Америки
  3. Маланкарська архиєпархія Європи
    1. Патріарше вікаріатво Ірландії
    2. Патріарше вікаріатсво Великої Британії
    3. Патріарше вікаріатство Німеччини і Центральної Європи

Єпархії у Кералі[ред. | ред. код]

  1. Трівандрум
  2. Колламська єпархія
  3. Тхумпамонська єпархвя[14]
  4. Ніранамська єпархія[15]
  5. Коттаямська єпархія[16]
  6. Ідуккська єпархія[17]
  7. Канданадська єпархії[18]
  8. Кочийська єпархії[19]
  9. Гургаонська єпархія (найбільша)
    1. Регіон Ангамалі
    2. Регіон Перамбавоор
    3. Регіон Котамангалам
    4. Регіон Хайрендж
    5. Регіон Муваттупужа
    6. Регіон Палликкара
  10. Тріссурська єпархія[20]
  11. Кожикодська єпархія[21]
  12. Малабарська єпархія[22]

Єпархії в решті Індії[ред. | ред. код]

  1. Мангалорська єпархія
  2. Бангалорська єпархія
  3. Майлапорська єпархія[23] (раніше Ченнаїйська)
  4. Бомбейська єпархія
  5. Нью-Делійська єпархія[24]

Єпархії за межами Індії (автономні)[ред. | ред. код]

  1. Близькосхідна єпархія — Кувейт, Катар, Бахрейн, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Ємен
  2. Австралія і Нова Зеландія
  3. Сінгапур і Малайзія

Інші єпархії (Автономні)[ред. | ред. код]

Єпархії під юрисдикцією Антіохійського Патріарха.

  1. Хонаварська місія[25]
  2. Церкви Євангелістичної Асоціації Сходу[26]
  3. Сімхасанські церкви

Примітки[ред. | ред. код]

  1. JSC News - The Official News Portal of Holy Jacobite Syrian Christian Church. 
  2. Pastoral message of H.B Thomas I,Catholicos of India, Jacobite Church Head in India. Архів оригіналу за 2016-09-17. Процитовано 2017-05-31. 
  3. Official Publication of Jacobite Syrian Christian Church
  4. Jacobite Syrian Christian Church Constitution 2002 (in Malayalam). 
  5. Menachery G (1973) The St. Thomas Christian Encyclopedia of India, Ed. George Menachery, B.N.K. Press, vol. 2, BookSources/818713206X ISBN 81-87132-06-X, Lib. Cong. Cat. Card. No. 73-905568; B.N.K. Press — (has some 70 lengthy articles by different experts on the origins, development, history, culture… of these Christians, with some 300 odd photographs).
  6. Leslie Brown, (1956) The Indian Christians of St. Thomas. An Account of the Ancient Syrian Church of Malabar, Cambridge: Cambridge University Press 1956, 1982 (repr.)
  7. Thomas Puthiakunnel, (1973) «Jewish colonies of India paved the way for St. Thomas», The Saint Thomas Christian Encyclopedia of India, ed. George Menachery, Vol. II., Trichur.
  8. NSC Network (2007) St. Thomas, India mission- Early reference and testimonies.
  9. Vadakkekara, Benedict (2007).
  10. Tamcke, p. 214.
  11. Fahlbusch, Erwin. The Encyclopedia Of Christianity (Encyclopedia of Christianity) Volume 5. — Wm. B. Eerdmans Publishing Company, 2003. — P. 285–286. — BookSources/080282417X ISBN 0-8028-2417-X.
  12. Church row erupts again in Kerala - Times of India. 
  13. Malankara Church factions meet - Times of India. 
  14. Home. Архів оригіналу за 2015-03-12. Процитовано 2015-03-05. 
  15. Niranam Diocese of Jacobite Syrian Christian Church. Процитовано 5 March 2015. 
  16. Kottayam Diocese. Архів оригіналу за 2008-06-30. Процитовано 5 March 2015. 
  17. Official website of Idukki Diocese. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 5 March 2015. 
  18. Kandanad Diocese - Jacobite Syrian Christian Church. Процитовано 5 March 2015. 
  19. Kochi Diocese. Архів оригіналу за 2012-08-03. Процитовано 2009-01-18. 
  20. Home. Архів оригіналу за 10 серпень 2018. Процитовано 5 March 2015. 
  21. Kozhikode Diocese. Архів оригіналу за 26 вересень 2018. Процитовано 5 March 2015. 
  22. Official Website of Malabar Diocese, Jacobite Syrian Christian Church. Архів оригіналу за 2018-03-30. Процитовано 5 March 2015. 
  23. Mylapore Diocese. Архів оригіналу за 15 лютий 2015. Процитовано 5 March 2015. 
  24. Delhi Diocese of Jacobite Syrian Church. Процитовано 5 March 2015. 
  25. Honnavar Mission. Архів оригіналу за 18 лютий 2015. Процитовано 5 March 2015. 
  26. Visuals,Cochin, Tek Web. The Evangelistic Association of the East.