Нижнє (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Нижнє
Прапор
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сєвєродонецький район
Громада Гірська міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1756
Статус із 2024 року
Площа 9,71 км²
Населення 2346 (01.01.2018)[1]
Поштовий індекс 93290
Телефонний код +380 6455
Географічні координати 48°46′17″ пн. ш. 38°37′12″ сх. д. / 48.77139° пн. ш. 38.62000° сх. д. / 48.77139; 38.62000Координати: 48°46′17″ пн. ш. 38°37′12″ сх. д. / 48.77139° пн. ш. 38.62000° сх. д. / 48.77139; 38.62000
Водойма р. Біленька, Сіверський Донець, Водяне


Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса 93290, Сєвєродонецький район, смт Нижнє, вул. Центральна, 11а
Карта
Нижнє. Карта розташування: Україна
Нижнє
Нижнє
Нижнє. Карта розташування: Луганська область
Нижнє
Нижнє
Мапа

Нижнє у Вікісховищі

Нижнє (у минулому — Сьома Рота) — селище в Україні, у Гірській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області. Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тимчасово контролюється так званою ЛНР.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°46' пн. ш. 38°37' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 9,71 км².

Селище розташоване на правому березі річки Сіверський Донець, за 25 км від Сєвєродонецька. Через Нижнє протікає невеличка річка Нижня Біленька, права притока Сіверського Дінця . Поблизу с. Світличного, яке вже увійшло до складу Нижнього до війни була розташована паромна переправа, зараз там Понтонний міст. Найближча залізнична станція — Шипилове.

Історія[ред. | ред. код]

У XVIII столітті на місці теперішнього поселення в урочищі Нижнє на Дінці існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового[джерело?].

1756 року на місці козацького зимівника виникла сьома рота Шевичева гусарського полку [2]. Територія заселялася сербськими і хорватськими офіцерами, селянами з Правобережної України та центральних губерній Російської імперії[3].

Впродовж 1776 - 1783 рр. селище (на той час  — слобода Нижня Бахмутського повіту Азовської губернії)  — центр (штаб-квартира) Волоського гусарського полку (за даними «Описания городов и уездов Азовской губернии» 1779 р.).

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 972 місцевих жителя, з них 513 загинуло, 575 осіб нагороджені орденами і медалями[4].

7 жовтня 2014 року селище було виключено зі складу Первомайської міськради і приєднано до Попаснянського району, а згодом до Сєвєродонецького району[джерело?] Луганської області[5].

6 листопада 2014 року, у період війни на сході України, внаслідок відбиття атаки збройних формувань ЛНР на понтонній переправі поблизу селища старший солдат 80-ї бригади збройних сил України Назар Крохмаль загинув, ще двоє бійців отримали поранення[6].

Населення[ред. | ред. код]

Дитячий табір в селищі. На світлині діти українці, волзькі татари і росіяни. 1940 р.

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3115 осіб, з них 75,86% зазначили рідною українську мову, 23,88% — російську, а 0,26% — іншу[7].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Функціонують обласний психоневрологічний інтернат, ЗОШ I–III ступенів № 36[8], навчально-виховний комплекс, ясла-садок «Червона шапочка», два клуби, два відділення поштового зв'язку, дві аптеки, медичний пункт, пункт ветеринарної медицини, перукарня, бюро ритуальних послуг і приватні магазини[9].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селищі встановлені: пам'ятник радянським воїнам, які загинули під час Другої світової війни, а також бюст Герою Радянського Союзу Івану Чорноп'ятку[4].

Релігія[ред. | ред. код]

У селі існував Свято-Петро-Павлівський храм, який було закрито у 1923 р., відновлено у 1942 р., зруйновано у 1961 р., зараз на його місці будується новий храм УПЦ. [10]

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року, Київ-2018 (pdf)
  2. Литвиненко Р.О. Щодо часу заснування перших слов'яносербських поселень (За мемуарами генерала С.С. Пішчевича) // Вісник СНУ імені Володимира Даля. - 2017. - № 11 (241). - С. 41-53.[1] [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  3. Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  4. а б История Городов и Сёл. Нижнее [Архівовано 23 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Постанова Верховної Ради України від 7 жовтня 2014 року № 1693-VII «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області»
  6. За добу на Донбасі загинуло п'ять українських бійців, — РНБО. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 7 листопада 2014.
  7. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 січня 2015.
  8. Нижнєнський НВК "ДНЗ-ЗНЗ" №36. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  9. Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  10. Парафія УПЦ потребує допомоги. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.

Посилання[ред. | ред. код]