Ейну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Е́йну або абда́л (уйг. abdel, абдал, кит. 艾努, пін. àinǔ) — субетнічна група уйгурського народу, що має риси окремого етносу. Мешкає на південних схилах Тянь-Шаню: повіти Хотан, Лоп, Каракаш, Яркенд, Янгишар Синьцзян-Уйгурського автономного району. Китайською айну, уйгурською абдал.

Мають індоарійське походження, хоча самі вважають, що їх предки вийшли з Ірану чи більш західних областей, уйгури відносять їх до циган. Кількість ейну близько 30 тис. осіб.

За релігією ейнумусульмани.

Відмежовуються від уйгурів, до яких їх зараховує уряд КНР.

Сім’я моногамна. Живуть ізольовано, часто вважаються зневаженою кастою.

Мова[ред. | ред. код]

Докладніше: айнійська мова

Більшість айну розмовляють уйгурською мовою, лише незначна частина по-китайськи. Серед багатьох чоловік також зберігається мова ейну, або айнійська мова (специфічний діалект уйгурської мови), яка належить до карлукської групи тюркських мов. Мова айну насичена лексикою з іранських мов.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Решетов А. М. Эйну // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1999.