Кам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кам
кит. спр. 侗族, піньїнь: Dòng Zú
Ethic Dong Liping Guizhou China.jpg
Розселення і кількість
Кількість 2 960 293 осіб
Ареал Китай (Ґуйчжоу, Хунань, Ґуансі)
Мова камська
Релігія анімізм

Кам (дуни; кит. спр. 侗族, піньїнь: Dòng Zú; самоназва: Gaeml [kɐm]) — кам-суйський народ чисельністю близько 3 млн. осіб. Проживає в основному на півдні Китаю, та невелика кількість у В'єтнамі[1].

Історія[ред. | ред. код]

Походять ками від нащадків древнього племені байює, які в епоху династії Цінь називалися лоює, а потім, за часів існування держав Вей та Цзінь — Ляо (僚). Ці ляо й вважаються предками камів[2].

Згідно древнім історичним літописам камами називали дунжень або дунмань, а самоназва у них було ґань. Значно пізніше, під час царювання династії Сун їх назва змінилася на ґелін, а вже після династії Мін з'явилися різні варіації назви — дунляо, дунмяо, і навіть просто мяо. Після утворення КНР, в 1949 році було прийнято єдину назву.

Осінній фестиваль у Ченьяньцяо, Ґуансі, Китай

Релігія[ред. | ред. код]

Кам одні з небагатьох народів, які зберегли традиційні вірування. Вони сповідують анімізм, у них розвинений культ предків, особливо жіночих. Раніше духам предків приносилися жертвопринесення, влаштовувалися національні ходи з драконом, ігри й танці. Тепер у кожному селі присутні молитовні в пам'ять богині Саму. Також у кожному селі збудовані молитовні в пам'ять предка-жінки. У свята, особливо у Новий рік, духам та предкам приносять жертвоприношення, влаштовують ходи з драконом. Ще живі традиції музичного, пісенного, танцювального й усного фольклору.

У першій половині XIX століття сформувалася національна музична драма, що виконується на рідній мові та національному вбранні.

Заняття[ред. | ред. код]

Основне заняття камів — землеробство. Вирощують рис, кукурудзу, батат, овочі. Крім того, на заливних рисових полях розводять рибу. Вони також займаються скотарством (розводять буйволів, свиней тощо), лісівництвом (вирощують ялини, камелії маслоносні). У камів є звичай зустрічати гостей з камелією.

Розвинені ремесла: дерево-, камене- та металообробка, ткацтво, фарбування та вишивка тканин, цим в основному займаються жінки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Edmondson, J.A. and Gregerson, K.J. 2001, "Four Languages of the Vietnam-China Borderlands", in Papers from the Sixth Annual Meeting of the Southeast Asian Linguistics Society, ed. K.L. Adams and T.J. Hudak, Tempe, Arizona, pp. 101-133. Arizona State University, Program for Southeast Asian Studies. Expand.
  2. D. Norman Geary, Ruth B. Geary, Ou Chaoquan, Long Yaohong, Jiang Daren, Wang Jiying (2003). The Kam People of China: Turning Nineteen. (London / New York, RoutledgeCurzon 2003). ISBN 0-7007-1501-0.

Посилання[ред. | ред. код]