Мозельська франконська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мозельська Франконська
Поширена в Німеччина, Франція, Люксембург, Бельгія, Румунія, Бразилія
Регіон Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Лотарингія, Льєж
Ранні форми
Праіндоєвропейська
Теперішня

форма

Офіційний статус
Офіційна мова
  Люксембург
Мовні меншини
 Бельгія (визнано французькою спільнотою Бельгії),  Бразилія (визнано культурною спадщиною в штатахСанта-Катаріна та Ріу-Гранді-ду-Сул)
Коди мови
ISO 639-3 None (mis)

Індивідуальні мови:

ltz – Люксембурзька

hrx – Гунсрюк
Глотолог luxe1241
Атлас мов світу ЮНЕСКО класифікує мозельську франконську мову як вразливу на зникнення
Середньонімецька мовна зона після 1945 року та гоніння на німців . Мозельська франконія показана жовтим (Німеччина) і синім (Люксембург)
Область поширення мозельської франконської/люксембурзької мови з поділом на райони вживання ізоглосів op і of (стандартна німецька: auf)

Мозельська франконська ( нім. Moselfränkisch , люксемб. Muselfränkesch) це західно-центральнонімецька мова, яка входить до середньофранконської мовної зони. Люксембурзька мова є її невідємною складовою частиною. Мозельською франконськоюрозмовляють у південній частині Рейнської області та вздовж течії річки Мозель, у Зігерланді Північного Рейну-Вестфалії, у західному Рейнланд-Пфальці та Саарі, Люксембурзі, на півдні німецькомовної спільноти Бельгії та в сусідньому французькому департаменті Мозель (в мунічипалітеті Буле-Мозель ). Трансільванський саксонський діалект, яким розмовляють в Румунії, регіоні Трансільванія, з'явився в результаті еміграції "трансильванських саксів" між 1100 і 1300 роками, які переїжджали на ті території з земель де розмовляли мозельським франконським діалектом. У деяких сільських районах південної Бразилії розмовляють іншим різновидом мозельської франконської мови, який привезли німецькі мігранти 19 століття з регіону Гунсрюк у сучасній Німеччині. [1] [2]

Діалекти

[ред. | ред. код]

Кородон між «діалектом» і «окремою мовою» є доситть розмитим. [3]


В Лінгвасферному реєстрі [4] міститься п’ять діалектів мозельської франконської мови (код 52-ACB-dc) із кодами від -dca до -dce:

Окрім вище перелічених до мозельської франконської мови відносять варіанти лотарингської франконської, люксембурзької [5] [6] і трансільванського саксонського діалекту.

Деякі діалекти мозельської франконської мови стандардизувалися настільки, що їх можна вважати окремими мовами, особливо через обмежену розбірливість деяких діалектів для носіїв стандартної німецької мови:

  • люксембурзька (Lëtzebuergesch)
  • Лотаринзька франконська
  • Трансильванський саксонський діалект
  • Гунсрюк

Більшість носіїв люксембурзької мови багатомовні, вони вільно розмовють стандартною німецькою та французькою мовами на додаток до люксембурзької.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Саарський (розділ Місцевий діалект )
  • Рейнська франконська (споріднена сусідня діалектна група)
  • Маас-Рейнський

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мозельська франконська мова

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Documentação, Coordenadoria de. LEI Nº 16.987, DE 3 DE AGOSTO DE 2016. leis.alesc.sc.gov.br. Процитовано 11 квітня 2022.
  2. Texto da Norma. 30 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 квітня 2022.
  3. Ammon, Ulrich - Die Stellung der deutschen Sprache in der Welt [Архівовано 2015-11-09 у Wayback Machine.] (de Gruyter Mouton; ISBN 978-3-11-019298-8)
  4. Linguasphere Register, 1999/2000 edition, p. 430
  5. http://www.luxembourg.public.lu/catalogue/fr-generalites/ap_histoire/ap_histoire_2008_DE.pdf[недоступне посилання з 01.01.2018] „Im Alltag sprechen die Luxemburger ihren Dialekt, eine moselfränkische Mundart, die sie selbst noch bis Ende des 19. Jahrhunderts als "Lëtzebuerger Däitsch" ("Luxemburger Deutsch") bezeichneten.“
  6. The rise of the national sentiment (19th century). The Official Portal of the Grand Duchy of Luxembourg (англ.). Процитовано 1 грудня 2019 — через www.luxembourg.public.lu.
  1. ↑ Documentação, Coordenadoria de. LEI Nº 16.987, DE 3 DE AGOSTO DE 2016. leis.alesc.sc.gov.br. Процитовано 11 квітня 2022.
  2. ↑ Texto da Norma. 30 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 11 квітня 2022.
  3. ↑ Ammon, Ulrich - Die Stellung der deutschen Sprache in der Welt [Архівовано 2015-11-09 у Wayback Machine.] (de Gruyter Mouton; ISBN 978-3-11-019298-8)
  4. ↑ Linguasphere Register, 1999/2000 edition, p. 430
  5. ↑ http://www.luxembourg.public.lu/catalogue/fr-generalites/ap_histoire/ap_histoire_2008_DE.pdf[недоступне посилання з 01.01.2018] „Im Alltag sprechen die Luxemburger ihren Dialekt, eine moselfränkische Mundart, die sie selbst noch bis Ende des 19. Jahrhunderts als "Lëtzebuerger Däitsch" ("Luxemburger Deutsch") bezeichneten.“
  6. ↑ The rise of the national sentiment (19th century). The Official Portal of the Grand Duchy of Luxembourg (англ.). Процитовано 1 грудня 2019 — через www.luxembourg.public.lu.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Мозельська_франконська_мова