Мухаммад аш-Шафії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Магомет ібн Ідріс аш-Шафії
араб. محمد بن إدريس الشافعي
Ім'я при народженні Магомет ібн Ідріс ібн ‘Аббас ібн ‘Усман ібн Шафі‘ї
Прізвисько Муджаддід другого століття
Народився 767(0767)
Газа, Палестина, Аббасидський халіфат
Помер 20 січня 820(0820-01-20)
Фустат, Єгипет, Аббасидський халіфат
Поховання
Діяльність факіг, богослов, мухаддіс, каді
Галузь Фікх і хадисознавствоd
Вчителі Малік ібн Анас, Muhammad al-Shaybanid[1], Sufyan ibn `Uyaynahd, Al-Layth ibn Sa'dd, Wakee ibn al-Jarrahd, Muslim ibn Khālid al-Zanjīd, al-Zahrīd, Q106650836?, Ibn Abī Yaḥyád, Q20415302?, Q108551574?, Q106956225?, Q106986510?, Ibn ʻAlīyahd і Abd-al-Wahhab ath-Thaqafíd
Відомі учні Ахмад ібн Ханбал, Ishaq Ibn Rahwayhd, Al-Muzanid, Al-Buwaytid, Давуд аз-Загірі, ar-Rabí ibn Sulayman al-Muradíd, Abu Thawrd і ʻAbd al-ʻAziz ibn Yahya Kinanid
Знання мов арабська[2]
Magnum opus Al-Risalad, Kitab al-Ummd і Musnad al-Shafi'id
Посада каді Наджрана (795 — 797)
Конфесія іслам, сунізм
Батько Ідріс ібн ‘Аббас
Діти Магомет, ‘Усман, Фатіма та Зайнаб

Абу 'Абдулла Магомет ібн Ідріс аш-Шафі'ї (араб. أَبُو عَبْدِ ٱللهِ مُحَمَّدُ بْنُ إِدْرِيسَ ٱلشَّافِعِيُّ‎; 767, Газа, Палестина — 20 січня 820, Фустат, суч. Єгипет) — ісламський богослов, право- та хадисознавець, епонім шафійської правової школи (мазгабу). Грав важливу роль у формуванні мусульманської правової думки, вніс основний внесок у релігійно-правову методологію щодо використання переказів. Його книга ар-Рісаля, написана протягом останніх п'яти років його життя, дає йому право називатися батьком мусульманської юриспруденції[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Його повне ім'я: Абу 'Абдулла Магомет ібн Ідріс ібн 'Аббас ібн 'Усман ібн Шафі'ї ібн Саїб ібн 'Убайд ібн 'Абд Язід ібн Хашим ібн Мутталіб ібн 'Абд Мунаф аль-Кураши. Він народився в рік смерті імама Абу Ханіфа (пом. в 767 р.). Щодо місця його народження у біографів є розбіжності. Деякі біографи вважають, що Магомет аш-Шафії народився в палестинському місті Аскаляне (Ашкелон), або в Ємені, або в долині Міна поблизу Мекки. Однак більшість джерел сходяться на тому, що він народився в Газі, який знаходиться в південній частині Палестини[4].

Батько Магомета був воєначальником з роду курайшитів і помер, коли той був ще немовлям[3]. Родовід аш-Шафії по батьківській лінії сходить до аль-Муталлібу, який був братом Хашима (прадід пророка Магомета). Його мати була, за різними джерелами, або з єменського племені азд, або з роду Алідів. Сам імам аш-Шафії часто говорив: «Алі ібн Абу Таліб син мого дядька і син моєї тітки з боку матері»[5]. Родовід імама завжди згадувався у зв'язку з різними хадисами про курайшитах, з метою підкреслити перевагу аш-Шафії над іншими імамами мазгабів. Його часто вважають «обновителем» (муджаддід) 2-го століття хіджри, який, згідно з хадисом пророка Магомета, відправляється Богом «на початку кожного століття»[4].

Дитинство в Мецці[ред. | ред. код]

У віці двох років мати аш-Шафії перевезла його з Аскаляна до знатних родичів батька в Мекку[6]. Відповідно до джерела, яке підтверджує, що аш-Шафії народився в Ємені, переїзд в Мекку відбувся в десятирічному віці. Причиною для переїзду, швидше за все, стала відсутність засобів до існування[4]. У Мецці він виявився в середовищі видатних вчених-богословів, знавців мови, хадисів та ісламського права (фікг), до числа яких відносилися, наприклад, його дядько Магомет ібн Шафії, Суф'ян ібн Уяйна (пом. у 811 р.) і Муслім аз-Занджи (пом. у 796 р.), про якого відомо тільки те, що він був муфтієм міста. Близько 10 років він проживав у кочовому племені хузайль, яке славилося красномовством. Імам аш-Шафії говорить щодо цього: «Я залишив Мекку і зупинився у племені хузайль в пустелі, вивчаючи їх мову і переймаючи їхню культуру. Вони були найбільш красномовними з арабів на той період. З ними я кочував і зупинявся там, де вони зупинялися. Коли я повернувся до Мекки, я вільно почав читати вірші і розповідати про них перекази і поезію»[7]. Поряд з вивченням релігії Магомет аш-Шафії навчався стрільби з лука і їзді на коні. Він був відмінним стрільцем, міг «потрапляти в ціль десять разів із десяти», і навіть написав трактат про стрільбу з лука[4].

З раннього дитинства аш-Шафії розривався між світською діяльністю і «прагненням до знань» (таляб аль-ільм). Серед біографів відома історія про те, як одного разу після демонстрації Магометом аш-Шафії своїх навичок стрільби з лука, один з глядачів, Амр ібн Савваб, сказав йому, що для нього було б краще стати вченим (улемом), ніж лучником. Ці слова, мабуть, переконали аш-Шафії в тому, що він повинен присвятити себе навчанню[4]. Сам аш-Шафії згодом писав: «Я був сиротою, і моя мати допомагала мені матеріально. У мене ніколи не було достатньо грошей, щоб заплатити за своє навчання. Коли вчитель навчав дітей, я слухав і запам'ятовував все відразу напам'ять. Тому під час відсутності вчителя уроки вів я, у зв'язку з чим він був дуже задоволений мною. Натомість, він погодився навчати мене безкоштовно. Моїй матері було дуже важко платити за потрібні мені писальні вироби, тому я писав на кістках, камені і пальмових листках. У сім років я знав весь Коран, включаючи його тлумачення, а в 10 років я вивчив „аль-Муватту“ імама Маліка»[8].

На формування світогляду аш-Шафії в першу чергу впливали традиції населення міста Мекки. У місті жили нащадки сподвижників пророка Магомета, які передавали хадіси. Тут також діяло медресе засновника ісламської екзегетики Ібн 'Аббаса. У Мецці проживали представники різних течій і сект (хариджити, мутазиліти та ін), з якими представники сунітської ортодоксії постійно проводили бурхливі дебати і полеміки. Знайомство з доводами представників цих шкіл значно розширило кругозір аш-Шафії. За словами сучасників аш-Шафії, він відрізнявся високими моральними та етичними якостями, богобоязню, логікою, мав чудову пам'ять і ораторські здібності[9].

У п'ятнадцять (або вісімнадцять) років аш-Шафії володів глибокими знаннями в ісламському праві, міг видавати правові приписи (фетви) і передавати хадіси[10].

Навчання в імама Маліка[ред. | ред. код]

У кінці VIII століття у Медині жив видатний ісламський правознавець — Малік ібн Анас. Магомет аш-Шафії вирішив закінчити у нього свою юридичну освіту і перед поїздкою в Мекку придбав і уважно вивчив збірник хадисів імама Маліка аль-Муватта. У 787/786 році він прибув до імама Маліка і став наполегливо просити дозволу прочитати перед ним аль-Муватту. Імам Малік кілька разів відмовляв йому, але юнак був наполегливий і імам все ж погодився послухати його. Почувши те, як аш-Шафії красномовно читає книгу, імам Малік був приємно здивований. Імам Малік прийняв його на повне утримання і зробив своїм помічником[9].

Протягом дев'яти років аш-Шафії був поруч з імамом Маліком, лише зрідка залишаючи його для відвідин Мекки. Після смерті імама Маліка (795 р.) аш-Шафії повернувся до Мекки[3][11].

Магомет аш-Шафії завжди вважав імама Маліка найбільшим учителем, але, будучи людиною рішучою та незалежною, пізніше дозволяв собі критику в книзі Іхтілаф Малік ва аш-Шафії. Насправді «Спростування імама Маліка», в тому вигляді, у якому вона збереглося, є працею його єгипетського учня ар-Рабі аль-Мураді (пом. у 884 р.). У відповідь на цю книгу, єгипетські малікіти написали полемічну працю, спрямовану безпосередньо проти аш-Шафії Кітаб ар-радд аля аш-Шафії, написану Абу Бакром Магометом аль-Кайравані (пом. у 944 р.).

Крім імама Маліка, в Медині були і інші викладачі, у яких навчався Магомет аш-Шафії. Серед них був і мутазиліт Ібрагім ібн Абу Ях'я (пом. у 800 або 807 р.), який, як свідчать біографи, вчив його тільки ісламському праву та хадисознавству, але не навчав основам релігії (усуль ад-дін)[10].

Випробування[ред. | ред. код]

Після повернення з Медіни в нього було погане матеріальне становище, що і підштовхнуло його до пошуку заробітку. На прохання курайшитів, намісник Ємену викликав аш-Шафії в провінцію Наджран (Північний Ємен) для виконання деяких офіційних функцій. Там він відмічався справедливістю в судових розглядах і здобув популярність серед населення[9].

У Наджрані Магомет аш-Шафії познайомився з поглядами єгипетського імама аль-Лайса ібн Саада, у якого в Ємені було багато послідовників. Ймовірно, через близьке знайомство з зейдитським імамом Ях'єм ібн Абдуллою імам аш-Шафії був звинувачений у заклику до повстання. Арабський літератор X століття Ібн ан-Надім писав, що імам аш-Шафії був ревним шиїтом; якщо він дійсно був шиїтом, то тільки в суто політичному сенсі, а не богословському. Цей період біографи називають «випробуванням» (міхна) або «смутою» (фітна) імама аш-Шафії[10].

У 796 році Магомета аш-Шафії заарештували і в кайданах відправили в резиденцію каліфа в Рацці (Північна Сирія)[3]. Там аш-Шафії мав бесіду з каліфом Гаруном ар-Рашидом, якому він дуже сподобався. Крім цього, за нього заступився верховний суддя (каді) Багдада — Магомет аш-Шайбані. Гарун ар-Рашид відпустив аш-Шафії (хоча решта дев'ять учасників повстання були страчені) і переклав всю відповідальність за нього на Магомета аш-Шайбані, у якого аш-Шафії згодом навчався два роки. Магомет аш-Шафії ніколи більше не втручався в державні справи і навіть відмовився від пропозиції каліфа стати суддею Ємену[10].

Стара доктрина[ред. | ред. код]

Мечеть імама Абу Ханіфи (1960)

За два роки перебування в Іраку, аш-Шафії познайомився з ханафійською школою фікга, яка продовжувала процвітати завдяки зусиллям двох учнів імама Абу Ханіфа — Абу Юсуфа і аш-Шайбані. Аш-Шафії часто відвідував лекції Магомета аш-Шайбані й іноді навіть сперечався з ним. На одному із занять Магомету аш-Шафії здалося, що аш-Шайбані з деяким упередженням розповідає про мазгабі імама Маліка. Через повагу до імама аш-Шайбані він не став відкрито вступати з ним у суперечку. Після того, як аш-Шайбані закінчив лекцію і пішов, аш-Шафії зайняв його місце і почав критикувати всі ті доводи, які аш-Шайбані висунув проти Маліка ібн Анаса. Дізнавшись про це, імам аш-Шайбані запропонував аш-Шафії влаштувати публічний науковий диспут (муназарат), але той не погоджувався, не бажаючи, щоб люди бачили, як друзі сперечаються один з одним. Після довгих умовлянь аш-Шафії все ж погодився на диспут. По закінченні спору всім було ясно, що аш-Шафії перевершив свого вчителя; однак на їх теплі дружні стосунки це нітрохи не вплинуло[12]. Текст диспуту між аш-Шайбані і аш-Шафії зберігся в книзі Манакіб Фахруддіна ар-Разі. Згодом спростуванню аш-Шайбані була присвячена праця Кітаб ар-радд аля Магомет ібн аль-Гасан.

Заборонена мечеть у Мецці (1880)

За десять років перебування в Багдаді аш-Шафії зміг відвідати Персію, Сирію та інші області каліфату. Гарун ар-Рашид регулярно обдаровував його великими сумами грошей[12].

Близько 806 року аш-Шафії повернувся до Мекки. Перед від'їздом він вирушив до мечеті імама Абу Ханіфа, де, у знак поваги до великого імама, здійснив молитву у відповідності з канонами ханафітського мазгабу[13]. Приїхавши в Мекку, аш-Шафії роздав половину своїх багатств біднякам і організував гурток в Забороненій мечеті[13].

У 811 році аш-Шафії повернувся до Багдада, щоб розпочати викладання[3]. У столиці каліфату він здобув велику популярність і повагу широких верств суспільства. У Багдаді була написана перша версія книги ар-Рісаля та інші твори, які належать до «старої школи думки» (мазгаб аль-кадім)[10].

У 813 році він повернувся до Мекки, але через рік знову виїхав в Багдад[9]. Ймовірно в цей період перебування в Мецці аш-Шафії зустрічався з Ахмадом ібн Ханбалем (пом. у 855 р.), але, незважаючи на велику кількість пов'язаних фактів з обох оповідань, малоймовірно, що вони були близько знайомі[10].

Нова доктрина[ред. | ред. код]

Інтер'єр мечеті Амра ібн аль-Аса

У 815/816 році імам аш-Шафії виїхав у Єгипет. За однією версією йому довелося покинути Багдад через аббасидського каліфа аль-Мамуна, який засуджував аш-Шафії за схильність до шиїзму[14]. За іншою версією хиджазські малікіти та іракські ханафіти не бажали поширення школи аш-Шафії; за порадою аш-Шайбані, аш-Шафії вирушив до Єгипту (Фустат) для поширення свого мазгабу[10].

Малікітська сім'я Бану Абду-ль-Гакама спочатку прийняла його добре, ймовірно, вважаючи його учнем імама Маліка. Один з найбільш затятих послідовників імама аш-Шафії в Єгипті Магомет ібн Абдулла ібн Абду-ль-Гакама (пом. у 881 р.) через деякий час повернувся в ряди малікітів і написав «спростування» Магомета аш-Шафії. Незабаром єгипетські малікіти стали критикувати аш-Шафії і безуспішно намагалися вигнати його з допомогою влади.

Мешкаючи в Єгипті, аш-Шафії глибоко вивчав мазгаб імама аль-Лайса ібн Саада та переглянув багато своїх попередніх позицій з питань права, сформулювавши так звану «новую школу думки» (мазгаб аль-джадід). Магомет аш-Шафії читав лекції у «вінці мечетей» мечеті Амра ібн аль-Аса[15]. Його єгипетські учні успішно конкурували з домінуючими в той час малікітами. Тут він написав нову (яка збереглася) версію ар-Рісаля і більшість творів, що ввійшли в Кітаб аль-умм[16].

Магомет аш-Шафії помер в Каїрі в останній день місяця раджаб 204 року за хіджрою (20 січня 820 року)[3]. Обставини його смерті залишаються невизначеними: за одними даними, він помер в результаті жорстокого нападу від рук фанатично налаштованих малікітів[17], за іншими — через хвороби. Похоронну молитву очолив правитель Єгипту. На похороні були присутні двоє його синів — Магомет та Усман. Імама аш-Шафії поховали в гробниці племені Бану Абду-ль-Гакама біля підніжжя гори Мукатрам. Архітектурний комплекс, що оточує його гробницю, був споруджений при Аюбідах. З часом його гробниця разом з прилеглою гробницею імама аль-Лайса та інших богословів стала об'єктом паломництва мусульман.

Магомет аш-Шафії був двічі одружений. У нього було четверо дітей: сини Абу Усман Магомет (суддя Алеппо) і Абуль-Хасан Усман, дочки Фатіма і Зайнаб[16].

Богословська діяльність[ред. | ред. код]

Віропереконання аш-Шафії відповідали положеннями сунітського ісламу і ґрунтувалися на явних і ясних сенсах Корану і сунни. Він відмовлявся міркувати на ці теми і не допускав втручання розуму в питання основоположних принципів ісламу. Він є автором твору по усуль аль-фікху (ар-Рісаля), фікху (аль-Худжі, аль-Умм, Агкам аль-Куран) та хадисознавству (Муснад, Іхтілаф аль-хадис).

Біографи часто згадують про широкі знання імама аш-Шафії в галузі медицини (тібб), фізіогноміки (фірас), а також про те, що деякий час він цікавився астрологією (нуджум)[18].

Віропереконання[ред. | ред. код]

Протягом багатьох років питання про віропереконання імама є об'єктом пильної уваги. Спростовуючи в своїх працях «прихильників калама» (ахль калам), до яких у той час зараховували мутазилітів, імам аш-Шафії розглядав юридичні питання, а не богословські.

Магомет аш-Шафії вважав необхідним встановлення каліфату (Імамату). Він вважав, що каліфом повинен бути представник племені курайшитів. Каліф повинен правити справедливо на основі шаріату. Якщо хтось силою захопить владу у каліфа-курайшита, але потім стане справедливим правителем та заслужить підтримки народу, то його правління стане законним. Ідеальним правлінням він вважав методи Праведних каліфів, до яких він відносив і омеядського каліфа Умара ібн Абдул-Азіза.

У питанні протистояння Алі ібн Абу Таліба з Муавією ібн Абу Суф'яном імам аш-Шафії вважав законним каліфом Алі і піддавав критиці хариджитів, які виступили проти каліфа[9].

Усуль аль-фікх[ред. | ред. код]

Магомет аш-Шафії був автором першого твору по усуль аль-фікху. Свою книгу ар-Рісаля він написав, ймовірно, на прохання басрійського традиціоналіста Абдуррахмана ібн Махді (пом. у 813 р.). Збережені на сьогодні два рукописи швидше за все були написані в Єгипті і відобразили остаточний етап у правовій думці аш-Шафії, який суттєво відрізняється від іракського етапу (ар-Рісаля аль-кадім). У ньому вперше систематизовано джерела права[14] та сформульовано принципи методології, якій необхідно строго дотримуватися при ухваленні правових приписів[9]. Розроблені імамом аш-Шафії принципи винесення правових приписів (істинбат) отримали назву усуль аль-фікх. Ар-Рісаля записана Абу Якубом аль-Бувайті і доповнена і перекомпонована іншим учнем імама — ар-Рабі ібн Сулейманом[14].

Основна ідея, висловлена імамом аш-Шафі у ар-Рісалі полягає в тому, що кожній дії віруючого (мукалляфа) відповідає узаконений припис (хукм), зазначений у Корані та сунні (асль). Якщо у Корані та сунні відсутня ясна вказівка, то припис виводиться за допомогою судження за аналогією (кияс). Основні досягнення імама аш-Шафії полягають у визначенні сунни і систематизації кияса. Що стосується сунни, то тут імам аш-Шафії розділив висловлювання і дії Пророка на суворі вислови (акваль), дії (афаль) і мовчазна згода (ікрар)[18].

Магомет аш-Шафії критикував конформізм (таклід) малікітів, які застосовували в якості шаріатського джерела звичаї жителів Медіни. Що стосується кияса, що ототожнюється з іджтигадом, то імам аш-Шафії ділив його на «кияс справи» (кияс аль-мана) і «кияс подібності» (кияс аль-хіла або кияс аш-шабах). Для обох видів кияса важливо обов'язково покладатися на юридичні докази (даліль), які іноді буває важко визначити. Дане положення спрямоване скоріше проти ханафітів, які покладалися на «незалежне судження» (ар-рай) і «бажане рішення» (істихсан). Він стверджував, що виносячи правове рішення на підставі власних суджень, людина бере на себе функції Бога та Пророка, які є єдиними законодавцями[18].

Крім ар-Рісаля збереглися ще два твори по усуль аль-фікху, але їм приділяється менше уваги, ніж вони заслуговують. Це книга Ібталь аль-істихсан і Джима аль-ільм[18].

Після його смерті правознавці були б зобов'язані виносити правові рішення, посилаючись на правову теорію, яка стала ще більш складною[18].

Фікг[ред. | ред. код]

Магомет аш-Шафії отримав освіту у двох великих правознавців Магомета аш-Шайбані та Маліка ібн Анаса, ставши блискучим знавцем ханафітського і малікітского фікга. У віці близько 35 років аш-Шафії виступив як незалежний муджтахід в Багдаді та Мецці. Він використовував у своїх працях положення обох шкіл і спробував максимально зблизити їх положення, розробивши разом з цим і свою методику.

Повернувшись у Мекку після своєї першої поїздки в Багдад, аш-Шафії детально порівняв і проаналізував методологічні положення малікійської та ганафійської школи. Внаслідок цього аналізу він написав два твори:

  1. Хуляфу аль-Малік — книга в якій дано вподобання одним положенням та критика інших положень малікітського мазгабу;
  2. Хуляфу аль-Іраклійїн — книга в якій дано вподобання одним положенням та критика інших положень ханафітського мазгабу[9].

Щодо творів з фікгу серед біографів є великі розбіжності. Так само, як в області усуль аль-фікха, існують два різних періоди в діяльності аш-Шафії. Перший етап проходив в Хіджазі та Іраці, що завершився написанням твору аль-Худжі, записаного в Багдаді його Абуль-Гасаном аз-Зафарані. Дана праця не збереглася[18].

«Нова доктрина» (аль-джадіда) була розроблена в Єгипті в останні роки життя аш-Шафії. В Єгипті були написані:

  • аль-Умм — семитомна праця;
  • Ахкам аль-Куран — праця, присвячений юридичним положенням, взятих з Корану;

Перебуваючи в Єгипті, аш-Шафії виявив нові хадіси з питань права і переглянув багато своїх колишніх поглядів. Погляди Магомета аш-Шафії зробили сильний вплив на всю подальшу розробку питань фікга. За короткий час шафійський мазгаб зібрав велику кількість послідовників. На сьогоднішній день шафійський мазгаб займає друге місце в світі за поширеністю після ханафійського мазгабу, маючи близько 100 мільйонів прихильників[14].

Хадисоведення[ред. | ред. код]

У царині хадисознавства Магометом аш-Шафії був написаний збірник хадисів під назвою Муснад аль-імам аш-Шафії. Він також написав твір про зіставлення хадисів Іхтілаф аль-хадис[14].

Сам він був об'єктом численних критичних зауважень малікітів і ханбалітів. Його критикували з наступних причин:

  • він не був надійним передавачем хадисів (ні аль-Бухарі, ні інші мухаддиси, не записували передані їм хадиси у свої збірники);
  • деякі положення його фікга ґрунтуються на сумнівних хадисах, хоча розроблена ним теорія була сувора до хадис;
  • серед його вчителів були неприйнятні передавачі (Ібрагім ібн Абу Ях'я та інші)[18].

Вчителі та учні[ред. | ред. код]

Найбільш відомі вчителі Магомета аш-Шафії:

  • Магометд ібн Алі ібн Шафії — дядько імама аш-Шафії,
  • Суф'ян ібн Уяйна — учитель з Мекки,
  • Малік ібн Анас — учитель з Медини
  • Магомет аш-Шайбані — учитель з Багдада.

Серед інших вчителів імама Шафії були також: Муслім аз-Занджи, Хатім ібн Ісмаїл, Ібрагім ібн Магомет ібн Абу Ях'я, Хішам ас-Сінані, Марван ібн Муавія, Магомет ібн Ісмаїл, ібн Дауд Абдуррахман, Ісмаїл ібн Джафар, Гішам ібн Юсуф та інші відомі богослови[8].

Найбільш відомі учні Магомета аш-Шафії:

  • Абу Якуб аль-Бувайті (пом. у 845),
  • Абу Ісмаїл ібн Ібрагім Ях'я аль-Музані (пом. у 879),
  • Абу Магомет ар-Рабі ібн Сулейман аль-Мураді (пом. у 883),
  • Хармала ібн Ях'я (пом. у 879),
  • Магомет ібн Абдулла аль-Хакам (пом. у 881),
  • Ахмад ібн Ханбал,
  • Дауд аз-Захірі,
  • Абу Савур аль-Багдаді,
  • Ісхак ібн Рабія,
  • Ібн Джарир ат-Табарі[14].

Імам аш-Шафії ставився до своїх учнів з добротою і повагою. Для отримання знань до нього приїздили люди навіть з далеких місць[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Али-заде А. Шейбани Мухаммад ибн Хасан // Исламский энциклопедический словарьМосква: Ансар, 2007. — ISBN 978-5-98443-025-8
  2. Bibliothèque nationale de France Muḥammad ibn Idrīs al- Šāfiʿī (0767-0820) — 2011.
  3. а б в г д е Encyclopædia Britannica.
  4. а б в г д Encyclopaedia of Islam, 1997, с. 181.
  5. аль-Кутб М. А., 2005, с. 47.
  6. аль-Кутб М. А., 2005, с. 46.
  7. Альфия Аматуллах. Краткая биография имама аш-Шафии. islamcivil.ru. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2014. 
  8. а б в askimam.ru, 2003.
  9. а б в г д е ж Али-заде, А. А., 2007.
  10. а б в г д е ж Encyclopaedia of Islam, 1997, с. 182.
  11. аль-Кутб М. А., 2005, с. 52.
  12. а б аль-Кутб М. А., 2005, с. 58.
  13. а б аль-Кутб М. А., 2005, с. 59.
  14. а б в г д е Ислам: ЭС, 1991.
  15. аль-Кутб М. А., 2005, с. 62.
  16. а б Encyclopaedia of Islam, 1997, с. 183.
  17. аль-Кутб М. А., 2005, с. 64.
  18. а б в г д е ж Encyclopaedia of Islam, 1997, с. 184.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]