Озеряни (Бучацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Озеряни
Герб Озерян (Бучацький район) - 2.gif
Герб Озерян
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Озерянська сільська рада
Код КОАТУУ 6121284201
Облікова картка Озеряни 
Основні дані
Населення 1 055
Територія 2.750 км²
Густота населення 383.64 осіб/км²
Поштовий індекс 48422
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°05′04″ пн. ш. 25°17′17″ сх. д. / 49.08444° пн. ш. 25.28806° сх. д. / 49.08444; 25.28806Координати: 49°05′04″ пн. ш. 25°17′17″ сх. д. / 49.08444° пн. ш. 25.28806° сх. д. / 49.08444; 25.28806
Місцева влада
Адреса ради 48422, с. Озеряни
Сільський голова Сиротюк Андрій Михайлович [1]
Карта
Озеряни. Карта розташування: Україна
Озеряни
Озеряни
Озеряни. Карта розташування: Тернопільська область
Озеряни
Озеряни

Озеряни у Вікісховищі?

Озеря́ни — село в Україні, у Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на заході району.

Село Озеряни є центром Озерянської сільської ради, якій підпорядковане також село Верб'ятин. До Озерян приєднано хутори Зади, Корчівка й Окопи.

Село лежить на берегах річки Баришка, за 8 км від райцентру Бучача та 7 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення становить 1068 осіб (станом на 2003 рік).

Історія[ред. | ред. код]

Озеряни на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пшеворської культури.

Перша писемна згадка — 1669 p. Український вчитель Костянтин Кушніренко переїхав до села у 1894 році (прибув через незгоду із священиком у селі Ляцькому).

Діяли «Просвіта», «Луг» та інші українські товариства, кооператива.

У 1884—1944 рр. існувала залізнична станція Озеряни, яка знаходилась на лінії Станиславів — Нижнів — Монастириська — Бучач — Гусятин — Ярмолинці.[2]

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Перший герб села затверджений в XIX ст.[3]

На червоному полі срібний одноголовий орел, на грудях якого срібний щиток із червоним поясом.

Наприкінці 70-х років ХІХ ст. було вдруге описано і зроблено малюнок герба Озерян: щит розтятий лазуровим і червоним, у правому полі шляхетський герб «Кшивда», у лівому — «Любич».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є дві церкви святого архістратига Михаїла (1913 та 2002), капличка, «фіґура» Матері Божої (2004). Споруджено пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985, скульптор П. Зайцев), на могилі козака 3-го Кінного полку Армії УНР Сергія Кравченка (2013). Споруджений пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1987), встановлені пам'ятні хрести на честь скасування панщини і на згадку про існування хутора Корчівка, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).

Могила козака Армії УНР[ред. | ред. код]

У селі похований козак 3-го Кінного полку Армії УНР Сергій Кравченко. Цей воїн походить з села Бабчинці Подільської губернії. Під час військової кампанії 1920 року Кравченко, в числі інших бійців 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, опинився на Галичині, де брав участь в оборонних боях. Сергій кохав озерянську дівчину, і в бою за Озеряни прагнув першим вдарити на більшовиків. Зарубав п'ятьох червоноармійців, однак шостий рушничним пострілом забив козака. Смерть бійця бачив командир 3-ї Залізної дивізії генерал-хорунжий Олександр Удовиченко — він і написав спогад про побратима. Завдяки цій публікації Благодійний фонд "Героїка" розшукав точне місце поховання.

Старий кам'яний хрест, очевидно встановлений ветеранами УГА у міжвоєнний період, був знищений. Комуністи у 1956 році демонтували цвинтарну капличку у якій відспівували Кравченка, а разом з тим металевим тросом вирвали хреста з могили, яка знаходилась поруч. Проте, старожили запам'ятали місце поховання, адже прізвище на хресті було наддніпрянське, непритаманне для Озерян. Точне місце погребіння віднайшов місцевий краєзнавець Гнат Рудий.

Новий пам'ятник було встановлено зусиллями Благодійного фонду «Героїка». Нащадків козака так і не вдалось відшукати у його рідному селі Бабчинці Чернівецького району Вінницької області. Рід Кравченків зник в час голодоморів та політичних репресій 1930-х років.[4]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа 1-3 ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народився, працював отець Крушельницький Амвросій Васильович — український греко-католицький священик, громадський діяч, хоровий диригент; батько Соломії, Ганни, Антона, Е. Крушельницьких.[5][6]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Ігнатій Рудий у 2001 році видав книгу про населений пункт.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Inlender A. Illustrirter Führer auf den k.k. Österr. Staatsbahnen für die Strecken… — Wien : Steyrermühl, ca 1895. — S. 77. (нім.)
  3. Українська геральдика
  4. На могилі козака Кравченка встановили петлюрівського хреста
  5. Дем'янова І. Крушельницький Амвросій Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 254. — ISBN 966-528-199-2.
  6. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. — С. 245. ISBN 978-966-457-087-6

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]