Сирець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сире́ць — історична місцевість, житловий масив у Подільському районі міста Києва.

Опис[ред.ред. код]

Назву місцевість отримала від річки Сирець (її ще називають Сирецьким струмком), яка бере початок поблизу станції метро «Нивки» і впадає в Дніпро за 2 км від київської гавані. Масив розташований між Лук'янівкою, Бабиним яром, Куренівкою, Волейковим, Петрівською залізницею, вулицями Дегтярівською й Олени Теліги.

Історія[ред.ред. код]

Місцевість Сирець вперше згадано 1381 року як село, подароване князем Володимиром Ольгердовичем Київському[1] домініканському монастиреві, яку підтвердив його син Олелько Володимирович 1411 року; грамоту було зареєстровано Львівським підстаростою та замковим суддею Станіславом Порадовським.[1] З 1661 року Сирець знаходився у володінні магістрату та забудовувався хуторами вздовж річки, будучи сільськогосподарським передмістям Києва. До меж міста Сирець увійшов в 1799 році.

У 1840-х тут починають розміщувати військові табори, що дали назви місцевим вулицям — Лагерній (зараз Дорогожицька) та Тираспільській (від Тираспільського полку). Відповідний відвід міської землі був закріплений актом від 14 квітня 1869 року. Тут були збудовані легкі житлові будівлі, дерев'яна Дивізійна церква, обладнані плаци, навчальне поле, пізніше — військовий аеродром, з яким пов'язана діяльність льотчика П. Нестерова.

У 1895 від Лук'янівської площі до Сирецьких військових таборів була прокладена лінія трамваю, режим роботи був сезонним — взимку вагони не курсували. У 1910 році маршрут отримав 21-й номер. Під час Першої світової війни, у 1916 році, внаслідок дефіциту рухомого складу, 21-й маршрут був закритий і вже більше ніколи не відновлювався.

В період між Першою та Другою світовими війнами Сирецькі табори залишались у підпорядкуванні військових: тут розміщувались бронетанкові частини, був полігон. На розі сучасних вулиць Мельникова та Дорогожицької діяв Бронетанковий ремонтний завод №8 з обслуговування військовиків, від якого збереглись окремі корпуси та колишні гаражі. З 1942 року на місці військового табору окупантами було влаштовано Сирецький концтабір. У 1945 році на території колишнього Бронетанкового заводу було створено Київський мотозавод.

Сучасний житловий масив Сирець забудований наприкінці 1950-х — у 1960-ті роки, його головні вулиці — Олени Теліги, Щусєва. До Сирця влився також хутір Софіївка, що простягався вздовж Тираспольської вулиці (відомий з середини XIX століття, з 1875 року — в межах Києва).

Сирецький гай[ред.ред. код]

Докладніше: Сирецький гай

Сирецький гай — це залишок колишніх великих листяних лісів, що займали територію Києва. Розташований в районі історичної місцевості — Сирця. Лісопарк було створено на базі існуючих природних насаджень у 1952 році. Територія, де розміщено парк, має пересічений рельєф, чимало ярів. Через парк протікає річка Сирець, є багато джерел, декілька мальовничих озер, вони служать місцем масового відпочинку киян.

Парк було створено в ландшафтному стилі. Особливо цінними в парку є унікальні вікові дубові насадження. В південно-східній частині гаю, крім дуба, ростуть вікові сосни і липи. За останні десятиліття тут висаджено багато інших видів і форм дерев: ялина звичайна, берези, клени, граб, гіркокаштан звичайний, горіхи, вільха, верби, тополі, ялівці, ліщину тощо. Узлісся обсаджені декоративними квітучими чагарниками. В гаю влаштовано куточки відпочинку з лісовими меблями, дитячий майданчик, фонтан із джерельною водою.

Сирецький дендропарк[ред.ред. код]

Сирецький дендропарк є філією Державної агрофірми «Квіти України», має статус науково-дослідної природоохоронної установи, яка вивчає різноманіття видів дерев та чагарників, їх композицій для ефективного використання в озелененні міст, займається їх збереженням.

Дендропарк складається з двох частин. Першою є старий дендрарій, площею до 2 га, заснований у 1875 році. Основою його був невеликий парковий партер біля будинку власника квітково-декоративного господарства, банкіра Майера. Відносно молодий маточний дендрарій, площею до 5 га, заснований у 19451965 роках. Основні посадки виконані на початку 1950-х років. У цей період роботу по розширенню асортименту і організації розсадників було доручено Українській дослідній станції квіткових і декоративних рослин і безпосередньо дендрологу М. Птіцину. Результатом його роботи було створення унікального маточника-дендрарія з цінною колекцією дерев і чагарників.

Колекція парку налічує 325 видів, серед яких 96 видів і форм хвойних, 119 листопадних дерев і 124 чагарників, 16 видів ліан. Найбільше у колекції видів голонасінних — з родин соснових, кипарисових, тисових, покритонасінних — з родин бобових і березових та інших, що відрізняються найбільшою декоративністю. В колекції представлені рослини 51 родини і 126 родів. Хвойні становлять 27% видового складу і займають 50% всієї території парку. Туї західної нараховується 22 форми, а з листопадних дерев найбільше берез (11 видів) та декоративних яблунь (11 видів).

3 рідкісних та екзотичних видів в колекції особливо цікаві тис далекосхідний, гінкго дволопатеве, кипарисовик горохоплодий, ліріодендрон (тюльпанне дерево), сосна австрійська, різні види ялин.

Усі види рослин органічно пов'язані між собою за габітусом, декоративною мозаїкою листя, квітів, плодів. При проектуванні маточного дендрарію було застосовано мішане планування, при якому регулярному була відведена менша площа. Більша частина площі дендропарку має вільне, або ландшафтне, планування. Враховуючи різницю у забарвленні різних видів хвойних та застосовуючи різні види стрижок (площинну та ажурну), у хвойному партері створено дуже цікаву об'ємну композицію. Центром композиції є п'ятипроменева клумба з туї західної, кипарисовика горохоплодого (форма юнацька), туї західної (форми кучерява і кульоподібна). Вся група оточена фоном ялини колючої сріблястої форми, форми Костера й іншими. Все це зараз називається меморіалом М. Птіцина. Партер хвойних, композицію з живоплотів, алейні посадки тощо можна віднести до ділянок регулярного типу. До ландшафтного типу планування належать фрагменти вертикального озеленення, групи гарноквітучих чагарників, вічно-зелені рослини, березовий гай. Дерева і чагарники висаджені з таким розрахунком, щоб з ранньої весни до пізньої осені дендрарій вражав декоративністю та виразністю. Ранньої весни зацвітають кизил та клен сріблястий, далі — магнолія падуболиста, форзиція зелена, мигдаль степовий, алича, терен, яблуні, таволги (спіреї), чубушники. У липні, коли кількість квітучих рослин зменшується, зацвітають катальпа чудова, вейгели, тюльпанні дерева. В цей період декоративний ефект підтримують рослини з яскравими плодами: бузина червона, жимолость, сніжноягідник округлий і інші. Зимою на перший план виступають хвойні і вічнозелені рослини. Рослини багатьох географічних областей (Північної Америки, Далекого Сходу, Кореї, Японії і ін.) добре пристосувались до місцевих умов.

У 19891990 роках відбулася генеральна реконструкція дендрарію, під час якої провели омолодження, прочистку та поповнення асортименту рослин парку. Парк є зразком структурних паркових елементів та різних типів міських насаджень.

Навколо дендропарку є охоронна зона площею 18 га, яка межує з господарством фірми і територією Сирецького гаю — парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Річка Сирець[ред.ред. код]

Докладніше: Сирець (річка)

Річка Сирець протікає вздовж залізниці, Тираспольської та Сирецькоїколекторі) вулиць і, перетинаючи Куренівку, впадає у Дніпро поблизу Оболоні. Походження назви невідоме.

За результатами археологічних досліджень сучасного Києва, а саме розкопок вздовж Либеді і Сирця було відкрито низку укріплених давньоруських поселень, які являли собою сирецько-либідську оборонну лінію навколо Києва ХІХІІІ століть.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б 1. Грамота князя Александра (Олелька) Владиміровича Кіевскому доминиканскому монастирю… / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 3—4. (лат.)

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.